Ухвала суду № 33127411, 20.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/1295/12

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Я.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Александрова К.В.

за участі:

представника позивача: Бланар С.І.

представника відповідача: Пецентія І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Спецгідроенергомонтаж" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер -Спецгідроенергомонтаж" (далі - ТОВ "Дністер-СГЕМ", позивач ) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області (далі - Сокирянської ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена планова документальна перевірка ТОВ "Дністер-СГЕМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р.

За результатами перевірки складено акт №63/23-013/31015986 від 20 лютого 2012 року.

В ході перевірки встановлені та зафіксовані в акті порушення позивачем п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.1. ст.201 розд.5 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 468656 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000122300 від 14.03.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 558251 гривню, в т. ч. 468656 грн. - за основним платежем, 89595 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Дністер-СГЕМ", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань за результатами господарських операцій з ТОВ "ВСТК", ТОА "Асторн А", ТОВ "Атріум".

Податковий орган вважає, що позивач провів документальне оформлення фінансово-господарських операцій із вказаними контрагентами, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ТОВ "Дністер-СГЕМ". Тобто, дані операції не мали реального характеру, а відбувалось лише документування цих операцій.

Колегія суддів вважає дані висновки відповідача необґрунтованими з огляду на таке.

Так, суд встановив, що в періоді, що перевірявся, ТОВ "Дністер-СГЕМ" з ТОВ "ВСТК", ТОВ "Астрон А", ТОВ "Атріум" уклало договори поставки, відповідно до яких ТОВ "ВСТК", ТОВ "Астрон А", ТОВ "Атріум" (Постачальники) зобов'язались поставити, а ТОВ "Дністер-СГЕМ" (Покупець) зобов'язалось прийняти та оплатити на умовах договорів поставлені матеріали (т.,1а.с.196; т.2, а.с.8,23).

При укладанні договорів ТОВ"Дністер-СГЕМ" від ТОВ "ВСТК", ТОВ "Астрон А", ТОВ "Атріум" було отримано належним чином завірені копії документів (зокрема - свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб, довідки про включення запису про юридичну особу до ЄДРПОУ, довідки про взяття на облік платників податків, свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ), необхідних для підтвердження наявності в контрагентів необхідного обсягу правосуб'єктності (т.1, а.с.202,203; том.2, а.с.1,17,32).

Факт оплати вартості поставлених матеріалів ТОВ "Дністер-СГЕМ" в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ТОВ "ВСТК", ТОВ "Астрон А", ТОВ "Атріум", підтверджується самими перевіряючими в акті перевірки, де зазначено, що всі бухгалтерські документи на підприємстві ведуться належним чином, порушень не виявлено.

Також матеріали були поставлені на адресу ТОВ "Дністер-СГЕМ", згідно з товарно-транспортними та видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (том 2, а.с. 5-72).

На підставі виписаних ТОВ "ВСТК", ТОВ "Астрон А", ТОВ "Атріум" податкових накладних, які були відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, сплачені ТОВ "Дністер-СГЕМ" в ціні вартості товару суми податку на додану вартість на підставі ст.201 Податкового кодексу України були включені до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Вказуючи на порушення позивачем зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. Крім того, відсутні зауваження щодо їх оформлення.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вищезгадані документи є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та є достатньою підставою для формування податкової звітності із вказаними контрагентами.

Відповідач вказує на відсутність інших документів, які підтверджують реальність вказаних операцій.

В даному випадку колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що документи та інші дані, які спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки реальність вказаних операцій підтверджується вказаними вище документами, недоліки окремих документів не спростовують товарності господарських операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних, які відповідно до ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт в Україні" є основними документами на перевезення вантажів, не може бути підставою недійсності договорів постачання, у зв'язку з наступним.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт в Україні" визначений перелік документів для перевізника і водія, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів автомобільним транспортом. В той же час у вказаному Законі відсутнє визначення переліку документів, наявність яких є обов'язковою для покупця товару, який не є замовником перевезення.

За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Проте жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця.

Доводи відповідача щодо неможливості встановлення приналежності підписів на наданих для перевірки документах та стосовно того, що вказані документи одержані не від осіб, зазначених в документах постачальниками, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до п.84.1 ст.84 ПК України у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта.

Разом з цим, експертиза належності підписів не проводилася, що свідчить про безпідставність доводів відповідача в цій частині.

На суперечливість доводів відповідача, з поміж іншого, вказують дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до яких, розбіжностей встановлено не було.

Також суд не враховує доводи відповідача щодо неможливості включення сум ПДВ, сплачених у вартості товарів, отриманих ТОВ "ВСТК", ТОВ "Астрон А", ТОВ "Атріум", з огляду на порушення законодавства вказаним контрагентом позивача.

Так, Податковий кодекс України не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Тобто, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.

Отже, якщо контрагент не виконує своїх зобов'язань, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинним законодавством України на покупця товару, послуг - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 27 серпня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.