Вирок № 33128831, 18.07.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 473/949/13-к 18.07.2013 18.07.2013 18.07.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/784/447/13 Головуючий суду 1-ї інстанції:

Категорія: ст. 118 КК України суддя Дробинський О.Е..

Доповідач апеляційної інстанції:

суддя Чернявський А.С.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Чернявського А.С.,

суддів - Івченко О.М., Фаріонової О.М.,

при секретарі - Чоботаренко Т.І.

за участю прокурора - Іванова А.О.,

засудженого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Вознесенської міжрайонної прокуратури Луценко С.В., захисника ОСОБА_2 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Розівка Тельманівського району Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

23.12.2000 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.2 ст.140 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

29.10.2002 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.3 ст. 185, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 10.10.2005 року умовно - достроково на 1 рік 3 місяці 25 днів;

16.06.2009 року Єланецьким районним судом Миколаївської області за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік.

25.01.2010 року за постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області звільнений від призначеного судом покарання за вироком Єланецького районного суду від 16.06.2009 року.

- засуджено за ст.118 КК України до 3 років обмеження волі;

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 4000 грн., моральної шкоди - 6000 грн.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області судові витрати на проведення експертизи - 225 грн. 12 коп.; на користь Одеського НДІСЕ - 8844 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 15 години 00 хвилин, в АДРЕСА_2, за місцем проживання ОСОБА_1, останній, разом з ОСОБА_5, під час спільного вживання спиртних напоїв, став вимагати, від ОСОБА_5 залишити його житло. Після чого, ОСОБА_5, схопивши стілець, наніс ним удар в область лівої частини грудної клітини засудженому, внаслідок нанесеного удару стілець розламався, ОСОБА_5, схопивши ніжку від цього стільця та за допомогою кулаку іншої руки, наніс ОСОБА_1 декілька ударів в ліву частину тулубу, в ліву нижню кінцівку, та один удар кулаком в область лівого ока, в результаті чого останньому були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Після чого, ОСОБА_1, з метою перешкоди злочинних посягань ОСОБА_5, які несли небезпеку для його здоров'я та життя, за допомогою слюсарного інструменту - ударного молотка, умисно, перевищивши межі необхідної оборони, з метою захисту свого життя та здоров'я, наніс ОСОБА_5 біля шести ударів молотком в область голови. Від отриманих тілесних ушкоджень, останній помер на місці. Вранці наступної доби, ОСОБА_1 виніс труп ОСОБА_5 із будинку, та залишив його в провулку.

В апеляції прокурор просить вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 квітня 2013 року скасувати, постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання 7 років позбавлення волі.

Вважає, що вирок суду є необґрунтованим та незаконним.

Зазначає, що дії ОСОБА_1 досудовим слідством кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України, однак суд, постановляючи вирок, дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст.118 КК України.

Апелянт не згоден з кваліфікацією злочину, посилаючись на те, що засуджений ОСОБА_1, після нанесення загиблому ОСОБА_5 ударів, не спромігся надати останньому першу медичну допомогу та викликати працівників швидкої та міліції, а також після того, як ОСОБА_5 помер, намагався сховати всі ознаки скоєного злочину, а саме шляхом прибирання в будинку та спалення речей загиблого та знаряддя злочину (т.1 а.с.19-37, 182,184).

Також зазначає, що з матеріалів кримінальної справи вбачається, що характер дій засудженого, обстановка злочину, фізичні дані та вік ОСОБА_5 та ОСОБА_1, спосіб нанесення тілесних ушкоджень, їх кількість, локалізація та механізм утворення, вказує на те, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на навмисне вбивство ОСОБА_5, а тому на дії засудженого не можуть розповсюджуватись правила ст.36 КК України.

Тому апелянт вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

В апеляції захисник ОСОБА_2 просить вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 квітня 2013 року скасувати, а справу закрити. Звільнити ОСОБА_1 з під варти в залі суду.

Вважає, що вирок суду слід скасувати а справу закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину.

Посилається на те, що ОСОБА_1 на досудовому та судовому слідстві винним себе не визнав, оскільки перебував в житловому будинку на законних підставах і з цих же підстав правомірно вимагав від ОСОБА_5 покинути його, але у відповідь останній почав його ображати , погрожувати фізичною розправою, вбивством та приступив до реальних дій, а ОСОБА_1 у відповідь, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, яке виникло внаслідок суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_5, захищався.

Апелянт зазначає, що у ОСОБА_5 були активні та конкретні дії безпосередньо по відношенню до ОСОБА_1, а тому сумнівів у висновку про необхідність оборонятися у засудженого від потерпілого не було.

Тому вважає, що відповідно до п.2 ч.1ст.6 КПК України, кримінальна справа підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину.

В запереченнях на апеляцію прокурора, засуджений ОСОБА_1 просив вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 квітня 2013 року відносно нього залишити без зміни.

Вважає, що суд надав вірну оцінку доказам в їх сукупності, а тому не вбачає жодних підстав для скасування вироку першої інстанції.

Зазначає, що твердження прокурора про те, що ОСОБА_1 не надав потерпілому допомоги та не викликав працівників швидкої допомоги, є не правдивими, оскільки він стверджує, що телефонував за номером 103 та до міліції за номером 102.

Крім того, зазначає, що коли він правомірно вимагав від ОСОБА_5 покинути його житло, то не очікував, що останній буде чинити опір та вчинить бійку.

Апелянт вказує, що розкаявся у скоєному злочині та просив вирок суду не скасовувати.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; прокурора, який просив задовольнити апеляцію прокурора, що брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, а апеляцію захисника залишити без задоволення; засудженого ОСОБА_1, який просив залишити вирок суду першої інстанції без змін; захисника ОСОБА_2, який просив задовольнити його апеляцію, вирок суду скасувати, а справу закрити; вивчивши матеріали кримінальної справи, доводи апеляцій, та провівши часткове судове слідство; колегія суддів встановила наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 15 години в АДРЕСА_2, в ході розпиття алкогольних напоїв між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1, за допомогою молотка, який тримав у правій руці, скоїв умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5, що виразилось в нанесенні численних ударів (6) вказаним молотком в область тім*яної та потиличної частини голови останнього, від чого потерпілий помер на місці.

Таке ж обвинувачення ОСОБА_1 було пред*явлене органами досудового слідства, але суд першої інстанції, пославшись у вироку на показання самого ОСОБА_1 та на висновок судової психологічної експертизи, прийшов до висновку, що ОСОБА_1 скоїв убивство ОСОБА_5 перевищивши межі необхідної оборони.

З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може.

Допитаний в апеляційній інстанції ОСОБА_1 пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в першій половині дня до нього та його співмешканки ОСОБА_6 прийшли ОСОБА_7 та ОСОБА_5, яких він бачив другий раз. Всі разом вони почали вживати спиртні напої. Через деякий час ОСОБА_7 забрав дядько, а ОСОБА_6 пішла спати в другий будинок до батьків. Вони з ОСОБА_5 продовжили вживати спиртні напої. ОСОБА_5 став засипати. Коли він, повернувшись з двору, хотів розбудити ОСОБА_5, то останній, несподівано для нього, штовхнув його на ліжко та став бити його стільцем, який розламався. Тоді ОСОБА_5 став його бити ніжкою від стільця. Він став тікати від ОСОБА_5 до веранди, але так сталося, що ОСОБА_5 опинився на веранді раніше нього та не дав йому можливості вибігти у двір. У веранді ОСОБА_5 затиснув його між газовою плитою та діжками з водою та замахнувся знову ніжкою від стільця, щоб нанести удар по голові. Він перехопив ніжку однією рукою, а другою рукою, в цей час, знайшов молоток, що лежав на газовій плиті і цим молотком наніс по голові ОСОБА_5 декілька ударів. ОСОБА_5 схопився за голову та присів.

Під час досудового слідства ОСОБА_1 в присутності свого захисника, будучи допитаним в якості підозрюваного пояснював, що після того, як ОСОБА_7 забрав дядько, він з ОСОБА_5 допили горілку. Залишивши ОСОБА_5, він пішов здав металобрухт та купив ще горілки. Коли зайшов до будинку, то ОСОБА_5 спав. Він став будити ОСОБА_5, щоб той йшов додому. ОСОБА_5 став його ображати. Він намагався заспокоїти ОСОБА_5, але той схопив стільця та став його бити. Коли стілець розлетівся, то ОСОБА_5 став наносити йому удари ніжкою від стільця. Він став тікати від ОСОБА_5 у веранду. Коли біг, ОСОБА_5 ще вдарив його ніжкою стільця по голові. За ним у веранду вибіг і ОСОБА_5, який знову замахнувся для нанесення удару ніжкою. Він просив ОСОБА_5 не бити його, так як будуть наслідки. ОСОБА_5 відповів, що йому це байдуже і знову замахнувся ніжкою для нанесення удару. Він, своєю лівою рукою перехопив занесену над ним ніжку та побачив в цей час молоток, який лежав на газовій плиті. Взявши цей молоток правою рукою та продовжуючи утримувати ніжку, він став наносити ОСОБА_5 удари молотком по голові. ОСОБА_5, який стояв до нього обличчям, після першого удару розвернувся до нього боком, а потім, після отримання наступних ударів, став присідати. Скільки конкретно він наніс ОСОБА_5 ударів, не пам*ятає, вважає, що 3 - 4 удари (т.№1, а.с.54-56).

Такі ж показання ОСОБА_1 давав при відтворенні обстановки і обставин події 16.01.2012 року, доповнивши їх тим, що коли намагався втекти від ОСОБА_5 до веранди, то впав на шафу (фото №7) та отримав ушкодження надбрівної частини лобу зліва, а коли вибіг до веранди, то зупинився біля газової плити, де до нього підскочив ОСОБА_5 (т.№1, а.с. 57-62).

При пред*явленні обвинувачення 17.012012 року та 24.03.2012 року ОСОБА_1 інших показань не давав, а вказав, що підтримує раніше дані показання (т.№1, а.с.87, 192).

В ході судового слідства в суді першої інстанції 23.04.2012 року ОСОБА_1 вже не говорив про своє падіння на шафу, а почав стверджувати, що не встиг вибігти з веранди, так як ОСОБА_5 притиснув його до стіни між газовою плитою та діжками з водою, що молотка на газовій плиті не бачив, а випадково його знайшов на дотик руки (т. №1, а.с. 284-285).

Під час нового судового слідства 03.04.2013 року ОСОБА_1 знову вказав, що тікаючи від ОСОБА_5, підсковзнувся та впав на шафу, в результаті чого, розбив собі око. Стверджував, що ОСОБА_5 першим вибіг до веранди, позбавивши його можливості втекти у двір, що ОСОБА_5 притис його до стіни між плитою та діжками, та що молоток він випадково знайшов дотиком руки на газовій плиті (т. №2, а.с. 21-22).

Аналіз викладених показань ОСОБА_1 та співставлення їх з доказами, здобутими та дослідженими по справі, дають підстави вважати, що в судових засіданнях ОСОБА_1 давав такі показання з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Свої показання під час досудового слідства ОСОБА_1 пояснив емоціональним збудженням, що на думку колегії суддів є надуманим.

Згідно висновку експерта №89 від 21.02.2012 року у ОСОБА_1 були виявлені наступні тілесні ушкодження: забійна рана, крововилив лівого ока; крововиливи лівого плеча; крововилив, садно лівого колінного суглобу, забій грудної клітини зліва (т. №1, а.с.130-131).

Виявлені тілесні ушкодження спростовують показання ОСОБА_1 в тій частині, що ОСОБА_5 наніс йому більше 10 ударів ніжкою від стільця по різним частинам тіла, в тому числі і по голові та підтверджують факт падіння на шафу та отримання, при цьому, тілесних ушкоджень в області лівого ока, що категорично заперечував ОСОБА_1 в апеляційній інстанції.

Згідно висновку експерта №25 від 10.02.2012 року (т. №1, а.с.98-103) смерть ОСОБА_5 настала від відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, тяжкого забою головного мозку. В області потилиці справа та тім*яної області справа було виявлено шість забійних ран з вдавленими переломами кісток черепу.

Крім того у ОСОБА_5 також були виявлені три садна за правим вухом та рана з садном у виличній області справа.

Виявлені останні тілесні ушкодження вказують на те, що вони були спричинені ОСОБА_5 не ударами молотком, тобто, спростовують доводи ОСОБА_1 про відсутність бійки між ним та потерпілим.

Не може колегія суддів прийняти до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що він захищався від неправомірних дій ОСОБА_5.

Показання ОСОБА_1 в частині того, що ОСОБА_5 він був затиснутий до стіни між газовою плитою та діжками, не відповідають матеріалам справи.

Сам ОСОБА_1 не зміг пояснити, яким чином ОСОБА_5 міг опинитися раніше нього у веранді, якщо він тікав від потерпілого, як стверджував в апеляційній інстанції.

Не зміг ОСОБА_1 пояснити і той факт, яким чином, будучи притиснутим до стіни та знаходячись лівою частиною тіла до газової плити, утримуючи своєю лівою рукою руку ОСОБА_5 з ніжкою від стільця, він зміг своєю правою рукою відшукати на газовій плиті молоток.

Як вбачається з протоколу відтворення обстановки і обставин події з доданою до нього фото таблицею, ОСОБА_1 розповідав та показував, що наносив удари молотком ОСОБА_5 не під стінкою біля газової плити, а перед газовою плитою, де бачив молоток, та взяв його в праву руку.

Достовірність цього місця спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень у веранді дому перед газовою плитою підтверджується протоколом огляду місця події, під час якого, на стелі веранди перед газовою плитою виявлено пошкодження у виді вм'ятини.

Вік ОСОБА_1 та ОСОБА_5, їх фізичні дані та показання підозрюваного ОСОБА_1 про те, що тіло потерпілого він сам переніс з дому на відстань 300-400 метрів, також спростовують доводи ОСОБА_1 про його самозахист.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 бив його стільцем, який, в результаті цього, розбився, так як відповідно до протоколу огляду місця події, в домі та на подвір*ї було знайдено та вилучено лише дві ніжки від стільця, а інших його частин не знайдено. Сам ОСОБА_1 не зміг пояснити, де знаходяться інші частини стільця.

Вина ОСОБА_1 підтверджується також письмовими доказами,

дослідженими по справі.

Висновком експерта №11 від 16.02.2012 року, згідно якого, на наданому на дослідження клапті шкіри від трупу ОСОБА_5 наявні шість забійних ран, утворення яких не виключається від дії ударної металевої частини молотка, наданого на експертизу (т. №1, а.с.134-136).

Висновком експерта №134 від 06.03.2012 року, згідно якого на одній із двох наданих на експертизу палиць (ніжок стільця) виявлена кров людини, яка може належати ОСОБА_1, а при змішуванні крові - як ОСОБА_1 так і ОСОБА_5 (т. №1, а.с.142-145).

Висновком експерта №62 від 06.03.2012 року, згідно якого, походження виявленої крові на фрагменті марлі (змив біля погребу) не виключається від ОСОБА_5 (т. №1, а.с.148-152).

Висновком експерта №83 віл 07.03.2012 року, згідно якого, походження виявленої на дублянці ОСОБА_1 крові не виключається як від самого ОСОБА_1, а при змішуванні крові - як від ОСОБА_1, так і від ОСОБА_5 (т. №1, а.с. 158-161).

Висновком експерта №61 від 17.02.2012 року, згідно якого, належність виявленої крові на фрагменті тканини, вилученої з подушки, вірогідна від ОСОБА_5 ( т. №1, а.с. 179-180).

Згідно акту амбулаторної судово - психіатричної експертизи №508 від 03.08.2012 року ОСОБА_1 хворіє та хворів раніше легкою розумовою відсталістю ло рівня легкої дебільності. Ступінь вираженості психічних порушень така, що не позбавляла його можливості, в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, усвідомлювати свої дії та керувати ними (т. №1, а.с.133-138).

Висновком експерта №2801 від 31.10.2012 року встановлено, що згідно першому механізму, що відображений у матеріалах справи, ОСОБА_1, на момент скоєння протиправних дій, в емоціональному стані, що суттєво вплинув на його поведінку, не перебував. В стані вираженого емоціонального збудження та емоційного напруження, що можуть розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання не знаходився; у стані фізіологічного афекту, як психологічної підстави сильного душевного хвилювання на момент скоєння протиправних дій не знаходився (т. №1, а.с. 258-277).

Аналіз та оцінка приведених у сукупності доказів приводять колегію суддів до переконання доведеності вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що ОСОБА_1 мав право на правомірний захист своєї фізичної недоторканності від суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_5, шляхом заподіяння останньому необхідної та достатньої в даній обстановці шкоди, що відповідала небезпеці посягання та обстановка захисту, колегія суддів знаходить не спроможними.

Характер дій ОСОБА_1, обставини злочину, фізичні дані ОСОБА_1 та ОСОБА_5, спосіб, локалізація, чисельність та тяжкість нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, приводять колегію суддів до переконання, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на навмисне вбивство ОСОБА_5.

Колегя суддів критично відноситься до доводів засудженого та захисника про те, що під час вбивства ОСОБА_1 знаходився в стані сильного душевного хвилювання, посилаючись на висновки судово-психологічної експертизи, які зроблені за версією показань самого ОСОБА_1.

Так як в судовому засіданні встановлено, що показання ОСОБА_1 не відповідають матеріалам справи, то відповідно до цього, колегія суддів не може взяти до уваги висновок судово-психологічної експертизи зроблений експертом на підставі бесіди з ОСОБА_1,

Під сильним душевним хвилюванням необхідно розуміти раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко і бурхливо та впливає на здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними. Але як уже зазначалось вище, згідно висновків судової психіатричної експертизи, в період часу, до якого відноситься інкриміноване ОСОБА_1 діяння, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Доводи ОСОБА_1 про те, що на момент конфлікту з ОСОБА_5 він не знаходився в стані алкогольного сп*яніння є надуманими, так як спростовуються показаннями свідків, допитаних в суді першої інстанції і сам ОСОБА_1 стверджував про це під час досудового та судового слідства.

Таким чином колегія суддів знаходить апеляцію прокурора такою, що підлягає задоволенню, тобто, вирок суду першої інстанції в частині встановлення обставин скоєння злочину, юридичної кваліфікації та призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

Відповідно до п.1 ч.1ст.378 КПК України (1960 року) апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок при необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин. За умови, що засудженому було пред*явлено обвинувачення у вчинені такого злочину.

Що стосується апеляції захисника, то вона з наведених вище підстав, задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_1 врахував як обставину, що пом*якшує покарання - активне сприяння розкриттю злочину, що на думку колегії суддів є безпідставним, так як такі дані в матеріалах справи відсутні. В зв*язку з цим, вказана обставина підлягає виключенню з вироку суду.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, колегія суддів враховує: характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких; особу засудженого, який характеризується негативно; обставину, що обтяжує покарання - скоєння злочину в стані алкогольного сп*яніння, та вважає за необхідне для виправлення засудженого, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 332-335. п.1 ч.1 ст.378 КПК України (1960 року), колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляцію захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а апеляцію прокурора Вознесенської міжрайонної прокуратури задовольнити.

Вирок Вознесенського міськрайцонного суду Миколаївської області від 4 квітня 2013 року відносно ОСОБА_1 в частині засудження його за ст.118 КК України скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 16.01.2012 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - тримання під вартою.

В частині вирішення питання по речовим доказам, цивільного позову та судових витрат, зазначений вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим, в то й же строк, з моменту отримання копії вироку.

Головуючий:

Судді: