Постанова № 33126011, 20.08.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року м. Львів № 813/4297/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Лісного В.Д., представників відповідача Жердєвої Н.В., Кравцової Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кінгспан-Україна» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінгспан-Україна» (далі - ТОВ «Кінгспан-Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області ДПС (далі - Артемівська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012 року №0001092342 та №0001102342. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення №0001102342 від 18.12.2012 року прийнято на тій підставі, що за наслідками податкової перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Кінгспан-Україна» з його контрагентом ТОВ Кінгспан Львів» відповідач дійшов висновку про заниження податку на прибуток за підсумками 3 кварталу 2011 року на суму 522677 грн. Позивач повідомив, що між ним та ТОВ «Кінгспан Львів» у червні 2011 року було укладено договір поставки від 30.06.2011 року, на умовах якого ТОВ «Кінгспан-Україна» протягом червня - липня 2011 року поставило обумовлені сторонами товари (панелі). Згодом з'ясувалось, що ТОВ «Кінгспан Львів» не в змозі використати придбаний товар у запланованому проекті в межах своєї господарської діяльності, у зв'язку з чим було прийнято рішення повернути товар Постачальнику, який знайшов інших покупців. Позивач зазначив, що товар (панелі) не перевозився до місця знаходження ТОВ «Кінгспан Львів», а перебував на зберіганні ТОВ «Кінгспан-Україна», про що сторони також уклали відповідну угоду. Відтак, при поверненні товару, який сторони оформили актами повернення, транспортування також не було, відтак не виникало потреби в оформленні товарно-транспортних накладних. Позивач вважає, що зобов'язання сторін як щодо поставки, так і щодо наступного повернення товару було належно виконано, господарські операції оформлені належними первинними документами, а висновки Артемівської ОДПІ щодо нікчемності цих операцій є неправомірними і безпідставними. З приводу висновку Артемівської ОДПІ про заниження податку на додану вартість позивач зазначив, що проведення уцінки майна не змінює показників валових витрат, що їх було сформовано у зв'язку з придбанням такого майна, а також було враховано при формуванні показників податкового кредиту з податку на додану вартість, включеного до вартості придбаного майна. Таким чином позивач вважає, що наступна уцінка майна не є підставою для зменшення податкового кредиту. Відтак, висновок органу ДПС про необхідність коригування показників обсягів поставок та податкового кредиту по декларації за вересень 2009 року є необґрунтованими. Отже, оскільки податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 року №0001092342 є наслідком таких необґрунтованих висновків, то його слід скасувати як протиправне. Представник позивача таку позицію підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 27.06.2013 року. Зокрема, зазначив, що під час податкової перевірки ТОВ «Кінгспан-Україна» не надано документів, які б підтверджували факт знаходження у нього товарів на відповідальному зберіганні, як от договорів, податкових накладних, актів приймання-передачі). Немає також і товарно-транспортних накладних та актів приймання-передачі, які б підтверджували факт перевезення товару (панелей) за місцезнаходженням ТОВ «Кінгспан Львів». Повернення товару також має підтверджуватися товарно-транспортними накладними яких і в цьому випадку немає. Позивач повідомив, що товари повернено на склад ВМД, проте під час планової перевірки з'ясовано, що власних чи орендованих складських приміщень у товариства немає. На думку відповідача, відсутність транспортних та супровідних документів щодо поставок товару та його наступного повернення, неналежне відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку дає підстави для висновку про відсутність факту повернення ТОВ «Кінгспан Львів» у липні, серпні 2011 року товарів ТОВ «Кінгспан-Україна». Відтак, виявлене порушення призвело до неправомірного зменшення доходів за 2-4 квартал 2011 року на суму 2272507 грн. Таким чином, ТОВ «Кінгспан-Україна» в порушення п. 140.2 ст. 140 ПК України та пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 ПК України занизило податок на прибуток на 522677 грн. та занизило податкове зобов'язання з ПДВ на суму 454501 грн. Крім того, Артемівська ОДПІ зазначила, що ТОВ «Кінгспан-Україна» мало б скоригувати показники обсягів поставок по декларації за вересень 2009 року на суму 450897 грн. та зменшити суму податкового кредиту за вересень 2009 року на суму 90179 грн., оскільки товари, що були об'єктом оцінки, не використовувалися у господарській діяльності товариства. Виявлене порушення дало підстави для висновку, що ТОВ «Кінгспан-Україна» в порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищило суму податкового кредиту за вересень 2009 року на суму 90179 грн. Висновки, про які зазначено вище, відповідач вважає обґрунтованими, тому податкові повідомлення-рішення, які було прийнято за наслідками позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кінгспан-Україна», є правомірними. Представники відповідача таку позицію підтримують, вважають, що підстав для задоволення позовних вимог немає.

На підставі ст. 55 КАС України суд замінив первісного відповідача Артемівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області ДПС його правонаступником - Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив наступні обставини справи:

ТОВ «Кінгспан-Україна» зареєстроване як юридична особа 21.03.2006 року Солом'янською районною в м. Києві державою адміністрацією, у період проведення перевірки місцезнаходженням товариства було: Донецька обл., м. Артемівськ, вул. П. Лулумби, 106.

У листопаді 2012 року Артемівська ОДПІ провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кінгспан-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за наслідками якої складено акт № 1379/22/34297096 від 20.11.2012 року (далі - акт перевірки від 20.11.2012 року). У висновках акта перевірки Артемівська ОДПІ, зокрема, зазначила про порушення ТОВ «Кінгспан-Україна»:

- вимог п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті в бюджет за 3 квартал 2011 року в сумі 522677 грн.;

- вимог пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього в сумі 526076 грн., в т.ч. за березень 2011 року в сумі 90179 грн., за серпень 2011 року в сумі 184612 грн., за квітень 2012 року в сумі 105057 грн., травень 2012 року в сумі 146228 грн.

Зазначені вище висновки відповідач зробив за наслідками перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Кінгспан Львів» у червні, липні та серпні 2011 року, а також на підставі відомостей бухгалтерського обліку щодо обороту товарних запасів платника за серпень, вересень 2009 року та відображення цих показників у податковій звітності.

Господарські відносини позивача з ТОВ «Кінгспан Львів» стосувались поставок сандвіч панелей та їх наступного повернення продавцю.

На підставі долучених до справи документів суд встановив, що 30 червня 2011 року ТОВ «Кінгспан-Україна» (за договором - Постачальник) та ТОВ «Кінгспан-Львів» (за договором - Покупець) уклали договір поставки (том І, а.с. 86-89), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки Покупцеві панелі (надалі - Товар) назва, асортимент, кількість якого зазначено у відповідному рахунку постачальника в залежності від партії товару, а Покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар і сплатити за нього встановлену ціну. Додатком до зазначеного договору є додаткова угода від 30.06.2011 року (том І, а.с. 90) відповідно до якої сторони домовились, зокрема, про те, що передача товару здійснюється після пред'явлення Покупцем або його представником довіреності суворої звітності встановленого зразка, підписання сторонами видаткової накладної. У разі відсутності у момент передачі товару транспортного засобу, готового до перевезення товару на адресу покупця, Постачальник зобов'язаний зберігати товар, що перейшов у власність Покупця, до моменту подачі транспорту під завантаження але не більше, ніж 30 календарних днів. При цьому товарно-транспортну накладну сторони підписують у момент передачі товару перевізнику.

Протягом липня-серпня 2011 року ТОВ «Кінгспан-Україна» поставляло своєму Покупцю Товар згідно з накладними; підставі операцій поставки товару ТОВ «Кінгспан-Україна» отримало від ТОВ «Кінгспан Львів» податкові накладні: № 19 від 30.06.2011 року на суму 989868,01 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 164978 грн., № 20 від 30.06.2011 року на суму 788545,64 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 131424,27 грн., № 5 від 29.07.2011 року на суму 532137,38 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 88689,57 грн., № 6 від 29.07.2011 року на суму 416457,51 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 69409,58 грн. (том І, а.с. 106-109). Згідно з переліченими податковими накладними загальна вартість поставок становить 2272500 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 454500 грн.

ТОВ «Кінгспан Львів» та ТОВ «Кінгспан-Україна», як повідомив представник останнього, є спорідненими підприємствами, які входять до міжнародної групи Kingspan, яка має свої осередки в багатьох країнах світу і спеціалізується на новітніх технологіях та інноваційних рішеннях у сфері промисловості, будівництва та конструювання. Фірми Kingspan в Україні спеціалізуються на проектуванні та виробництві сандвіч-панелей. Поставка товару саме на ТОВ «Кінгспан Львів» була обумовлена наявністю у названого контрагента проектів щодо будівництва у східних регіонах України. Представник позивача пояснив, що з метою уникнення зайвих витрат на перевезення товару до місця знаходження Покупця у м. Львів, ТОВ «Кінгспан-Україна» погодилось зберігати товар на своїй земельній ділянці, що було допустимо з огляду на специфіку товару. На підтвердження того, що ТОВ «Кінгспан-Україна» є власником земельної ділянки представник позивача долучив копію державного акта, згідно з яким Товариству належить 12,5 га за адресою: вул. П. Лулумби, 86-а, м. Артемівськ, Донецька область (том І, а.с. 234-236).

Однак, у ТОВ «Кінгспан Львів» виникли обставини, через які воно не змогло реалізувати свої проекти, а ТОВ «Кінгспан-Україна» у свою чергу мало можливість реалізувати ці сандвіч панелі іншим покупцям. У зв'язку з цим протягом липня-серпня 2011 року ТОВ «Кінгспан Львів» повернуло ТОВ «Кінгспан-Україна» товар на загальну суму 2272500 грн. Факт повернення оформлено актами повернення товару (том ІІ, а.с. 98-105).

На підставі актів повернення товару ТОВ «Кінгспан-Україна» скоригував за 3 квартал 2011 року в сторону зменшення валові доходи в сумі 2272508 грн. Разом з тим, ТОВ «Кінгспан-Україна» подало розрахунки коригування у бік зменшення кількісних і вартісних показників до податкових накладних, виданих ТОВ «Кінгспан Львів», на загальну суму 454500 грн., у зв'язку зі зміною кількості відвантаженого товару.

Повернений товар надалі було реалізовано іншому покупцю, на підтвердження чого позивач надав копії накладних на реалізацію: №115800001 від 03.07.2011 року, № 1158700005 від 04.08.2011 року; №1158700007 від 04.08.2011 року, №1158700004 від 04.08.2011 року, № 115800003 від 04.08.2011 року (том І, а.с. 91-95).

В акті перевірки від 20.11.2012 року Артемівська ОДПІ зазначила, що позивач попри вимогу податкового органу не надав товарно-транспортних накладних чи інших супровідних документів, згідно з якими товар постачався як Покупцю, а потім від Покупця повертався Постачальнику. Власних складських приміщень у позивача немає, договорів оренди з іншими суб'єктами господарювання він також не укладав. Східна митниця, як зазначено в акті від 20.11.2012 року також не надавала позивачу своїх митних складів на договірних умовах для зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Відсутність первинних документів стосовно транспортування товару, на думку відповідача, свідчить про відсутність факту повернення ТОВ «Кінгспан Львів» у липні, серпні 2011 року товарів на адресу ТОВ «Кінгспан-Україна», що призвело, як зазначено в акті перевірки від 20.11.2012 року, до неправомірного зменшення суми доходів за 2 - 4 квартали 2011 року на загальну суму 2272507 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 року - на 2272507 грн. Крім того, в акті перевірки від 20.11.2012 року відповідач з покликанням на норми пп. 192.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України зазначив, що внаслідок безпідставного коригування обсягів постачання та податкових зобов'язань ТОВ «Кінгспан-Україна» занизило податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 454501 грн. за серпень 2011 року.

Іншим об'єктом перевірки був облік ТОВ «Кінгспан-Україна» уцінених товарних запасів. В акті перевірки від 20.11.2012 року зазначено про те, що згідно з даними податкового обліку по прибутку за 9 місяців 2009 року балансова вартість товарних запасів позивача становила 480870 грн., станом на 01.08.2009 року у бухгалтерському обліку ТОВ «Кінгспан-Україна» відобразило обороти з товарними запасами, а саме їх вибуття на суму 470929,09 грн.

Суд встановив, що на підставі договору ТОВ «Кінгспан-Україна» та ТОВ КНДФ «Правекс» від 01.08.2009 року № 7 на проведення експертної оцінки вартості окремо визначеного майна (сандвіч панелі та комплектуючі до них), суб'єкт оціночної діяльності провів незалежну експертизу справедливої вартості майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання, 19.

У підсумку експертизи оцінювач дійшов до висновку, що справедлива вартість об'єкта оцінки станом на 15.08.2009 року становить 20032,44 грн. без ПДВ. Копія висновку та звіту оцінки від 01.09.2009 року долучено до матеріалів справи (том І, а.с. 128-137). Таким чином, суб'єкт оціночної діяльності зменшив балансову вартість товарних запасів позивача на 450896,65 грн.

В акті перевірки від 20.11.2012 року відповідач з покликанням на норми пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначив про те, що оскільки балансова вартість майна у вересні 2009 року зменшилась на 450896,65 грн., відповідно зазначена вартість не використовується в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тому підлягає коригуванню в сторону зменшення обсяги поставок по декларації з ПДВ за вересень 2009 року в сумі 450897 грн. та обсяг податкового кредиту з ПДВ на суму 90179 грн. за вересень 2009 року. Оскільки ТОВ «Кінгспан-Україна» не скоригувало показники податкової звітності з ПДВ за вересень 2009 року, то в порушення п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищило податковий кредит за вересень 2009 року на суму 90179 грн.

На підставі акта перевірки від 20.11.2012 року Артемівська ОДПІ прийняла два податкових повідомлення-рішення:

- № 0001092342 від 18.12.2012 року, яким ТОВ «Кінгспан-Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 635057 грн., у т.ч. 526076 грн. за основним платежем, 108975 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001102342 від 18.12.2012 року, яким ТОВ «Кінгспан-Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 522677 грн.

У підсумку адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень - рішень скарга платника залишилась без задоволення. У зв'язку з цим ТОВ «Кінгспан-Україна» звернулося до суду про скасування спірних рішень від 18.12.2012 року і на підставі викладених у позовній заяв доводів просить позов задовольнити.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

До набрання 01.01.2011 року чинності Податковим кодексом України правове регулювання відносин щодо справляння окремих видів податків, зокрема податку на додану вартість, регулювались нормами спеціальних законів, щодо податку на додану вартість, то таким нормативним актом був Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97). Зважаючи на те, що об'єктом перевірки відповідача були у тому числі правовідносини, які виникли до 01.01.2011 року, то суд під час розгляду даної справи керується нормами як чинного законодавства, так і нормами Закону України «Про податок на додану вартість», на відповідність яким суд має встановити твердження податкового органу щодо необхідності коригування показників податкової декларації з ПДВ за вересень 2009 року.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 168/97 об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У відповідності до пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. У відповідності до пп.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п. 201.6. ст. 206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п. 201.7. та п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та перевірятись на відповідності їх дійсному економічному змісту операцій. Як і Закон № 167/97, так і чинний ПК України передбачають, зокрема, необхідність належного документального підтвердження правових підстав для формування показників податкового кредиту звітного періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Порядок нарахування, декларування та сплати податку на прибуток, до набрання чинності Податковим кодексом України, був регламентований спеціальним законом - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» Об'єктом оподаткування, згідно з приписами п. 3.1 ст. 3 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, а також суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Закон України № 334/94-ВР визначає валовий доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход в т.ч. включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № № 334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.9. ст. 5 Закону № 334/94 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Чинний Податковий кодекс України містить, зокрема, наступні положення щодо обчислення та сплати податку на прибуток. Згідно з п.138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У пункті 138.1.1. ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п. 139.9 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

Господарські операції позивача з ТОВ «Кінгспан Львів» щодо поставки товару (сандвіч панелей) на умовах договору від 30.06.2011 року підтверджуються належно оформленими накладними на поставку та податковими накладними, які містять достатньо відомостей про обсяги поставок, їх вартісні і кількісні показники. Повернення товару також оформлено належними первинними документами (актами на повернення та розрахунками коригування показників податкового кредиту). Відсутність товарно-транспортних накладних у даному випадку не дає достатньо підстав заперечувати сам факт поставки товару та його наступне повернення Покупцю. Як пояснив позивач, товар перебував у нього на зберіганні, що сторони передбачили в додатковій угоді до договору. Оскільки товар не перевозився до м. Львів, то твердження відповідача про необхідність надання товарно-транспортних накладних чи інших супровідних документів на товар, як необхідної умови для надання господарським операціям позивача належної доказовості, є безпідставними. При цьому суд враховує наявність інших первинних документів, що в цілому доводять факт поставок товару та його наступного повернення Постачальнику. З огляду на це, суд вважає, що ТОВ «Кінгспан-Україна» правомірно відобразило у податковій декларації з податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року перерахунок доходів у разі зміни суми компенсації вартості товарів в сумі «-2272507» грн., а твердження відповідача про порушення вимог п. 140.2 ст. 140 ПК України в даному випадку є безпідставними.

Стосовно коригування позивачем вартості товарних запасів суд зазначає наступне. Підставою для такого коригування були результати експертної оцінки вартості окремо визначеного майна, яке проводило ТОВ КНДФ «Правекс» на замовлення ТОВ «Кінгспан-Україна». Як уже зазначено, суб'єкт оціночної діяльності встановив, що дійсна вартість товарів становить 20032 грн. без ПДВ, що на 450896,65 грн. менше порівняно з їх вартістю станом на 01.08.2009 року. Висновок відповідача про порушення норм п. 7.4.1. п.п7.4. ст. 7 Закону №168/97, судячи зі змісту акта перевірки від 20.11.2012 року, ґрунтується на тому, що такі товари було використано не у господарській діяльності платника, а відтак платник мав би скоригувати також показники податкового кредиту за вересень 2009 року на суму 90179 грн. Суд не погоджується з такими доводами, оскільки відповідно до наведених вище положень Закону № 168/97 податковий кредит формується за правилом першої події, а обов'язку платника коригувати показники податкового кредиту внаслідок уцінки вартості майна Законом №168/97 не передбачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з ТОВ «Кінгспан-Львів». Первинні документи, про які зазначено вище, і які, на думку суду, у повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій, позивач також надав податковому органу для перевірки, але їм не було надано належної правової оцінки.

При прийнятті рішення суд враховує норми ст. 56 Податкового кодексу України щодо строків розгляду скарг платника податків на податкові повідомлення - рішення в адміністративному порядку, а також наслідків недотримання таких строків податковими органами. Так, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (56.8). Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту (56.9).

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що ТОВ «Кінгспан-Україна» оскаржувало податкові повідомлення - рішення від 18.12.2012 року №0001092342 та №0001102342 в адміністративному порядку (том ІІ, а.с.58-78). Під час розгляду скарги платника податків ДПС у Донецькій області приймалося рішення від 11.01.2013р. № 318/10/10-212-5 про продовження строку розгляду скарги (том ІІ, а.с.71). Як вбачається з відповіді Центру поштового зв'язку № 2 Донецької дирекції УДППЗ «Укрпошта» №07/11-62 від 08.08.2013р. (том ІІ, а.с.79), на адресу ТОВ «Кінгспан-Україна» протягом січня 2013 року рекомендованих листів не надходило.

Відповідачу було надано достатній строк (двадцять днів) для надання доказів надіслання платнику податків згаданого рішення про продовження строку розгляду скарги. Станом на дату судового розгляду справи такі докази суду не надано. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, відповідач не довів факту своєчасного направлення платнику податків рішення про результати розгляду його скарги на податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку.

На основі наведеного вище суд дійшов до висновку, що прийняті на основі висновків акта перевірки від 20.11.2012 року податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 року №0001092342 та №0001102342 не відповідають критеріям, які наведено у ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки їх прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно та несвоєчасно. Поряд з тим, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд вважає, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

На підставі норми статті 94 КАС України суд присуджує понесені позивачем судові витрати (судовий збір) з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області ДПС від 18.12.2012 року №0001092342 та №0001102342.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ «Кінгспан-Україна» (Львівська область, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 176/311) судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 26 серпня 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.