Ухвала суду № 33116945, 22.08.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/918/13-ц

Провадження №22ц/779/1523/2013

Категорія 24

Головуючий у І інстанції: Дузінкевич І.М.

Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Вакарук В.М., Меленко О.Є.

за участю секретаря: Бойчука Л.М.

сторін: представників позивача ПАТ "Прикарпаттяобленерго" Дмитрука О.І. та Яців Ю.М., представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ "Прикарпаттяобленерго" до ОСОБА_5 про стягнення вартості безпідставно набутої електроенергії та судових витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Тисменицького районного суду від 16 травня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

02.04.2013 року ПАТ "Прикарпаттяобленерго" "Лисецький РЕМ" звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 06.12.2007 року між філією ВАТ "Прикарпаттяобленерго" "Лисецький РЕМ" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір № 947 про постачання електричної енергії. Відповідно до умов даного договору постачальник електроенергії продає електричну енергію споживачу, а останній оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього. Об'єкт відповідача - це нежитлове приміщення "пункт штучного осіменіння", що розташоване за адресою АДРЕСА_1. Даний договір припинив свою дію 31.12.2011 року у зв'язку з закінченням строку, на який укладався. Відповідач не скористався своїм правом на відмову від користування електроенергією (відключенням від мереж позивача) та не виконав приписів Закону і Правил користування електроенергією, що підтверджується Актом контрольного огляду від 18.02.2013 року та актом-завданням на припинення електропостачання № 47/947 від 19.03.2013 року. Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укладення договору про постачання електроенергії, однак, відповідного реагування зі сторони останнього не було. 21.02.2013 року ОСОБА_5 надіслано вимогу про сплату вартості безпідставно отриманої електроенергії та рахунок № 947/1 від 18.02.2013 року на суму 739 грн. 79 коп. з встановленням строку його виконання 15 днів. Відповідачем на рахунок не оплачено.

Просили задовольнити позов і стягнути вартість за безпідставно набуту електроенергію та судові витрати по справі.

Рішенням Тисменицького районного суду від 16.05.2013 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Прикарпаттяобленерго" "Лисецький РЕМ" 739 грн. 79 коп. вартості набутої електроенергії та судові витрати по справі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно є незаконним та необґрунтованим та ухваленим з порушенням вимог матеріального і процесуального права.

Вважає, що рахунок № 947/1 від 18.02.2013 року на суму 739,79 грн. пред'явлений позивачем згідно договору № 947 від 06.12.2007 року. А з цього виходить, що Договір № 947 від 06.12.2007 року є діючим і твердження позивача про безпідставно набуту електроенергію є хибним і необґрунтованим. Окрім цього, позивач не представив суду правочину, згідно якого даний договір є розірваним або припиненим. Договір по суті є удаваним правочином, оскільки він його не підписував, та внесені неправдиві відомості, а саме: місце його реєстрації. Також судом не витребувано обґрунтування тарифу представленого рахунку. Позивачем не представлено акт звірки розрахунків, який є невід'ємною частиною існуючого Договору. У період з 17.01.2013 року по 17.02.2013 року він, не займаючись підприємницькою діяльністю, спожив 946 кВт електроенергії. За період вісім років він жодного разу не забрав більше 150 кВт електроенергії за місяць. Судом також не врахована долучена ним копія рекомендацій Антимонопольного комітету України, який визнав, що існують порушення чинного законодавства зі сторони позивача, а саме - протизаконного відключення його від енергопостачання. Тобто, енергія, яка подавалась на його об'єкт, не є безпідставно набутою.

Також судом не враховано той факт, що справа щодо розпломбування і пошкодження

його засобу обліку головним інженером Лисецького РЕМ знаходиться в прокуратурі

Тисменицького району. Судом справа розглянута однобічно і тільки на користь позивача, не було досліджено додані ним матеріали до справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 06.12.2007 року між філією ВАТ "Прикарпаттяобленерго" "Лисецький РЕМ" (з 18.04.2011 року змінено найменування на ПАТ "Прикарпаттяобленерго") та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено договір № 947 про постачання електричної енергії (а.с.6-23). Відповідно до умов даного договору постачальник електроенергії продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами. Об'єкт відповідача - це нежитлове приміщення, пункт штучного осіменіння, що розташоване по АДРЕСА_1. Даний договір припинив свою дію 31.12.2011 року у зв'язку з закінченням строку, на який він укладався. Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укладення договору про постачання електроенергії у формі листів від 12.10.2012 року, 16.11.2012 року, 04.03.2013 року (а.с.26-30). Однак, реагування зі сторони ОСОБА_5 не було. Тому договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо постачання електроенергії так і не встановлено. У ході контрольного огляду було виявлено, що ОСОБА_5 безпідставно отримав 926 кВт. год. електроенергії, що становить 739 грн. 79 коп. (а.с.31-32, 35-36).

Згідно ч.2 ст.1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У п.п.48, 53 "Правил користування електричною енергією" зазначено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромережі та споживання електричної енергії без приладів обліку, а також за пошкодження приладу обліку. У разі виявлення представником постачальника електроенергії порушення споживачем Правил, в тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником постачальника та споживачем. На підставі цього акту постачальник має право відключити споживача від електропостачання (у випадках, передбачених п.35 цих Правил), а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача. Відшкодування збитків, заподіяних постачальнику споживачем, обчислюється згідно із "Методикою".

З наведеного випливає, що розрахунок спричинених постачальнику електроенергії збитків визначається з врахуванням характеру та способу виявленого у споживача порушення "Правил користування електричною енергією для населення".

Таким чином, у зв'язку з вищенаведеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що електроенергія була отримана відповідачем безпідставно, повернення її в натурі не є можливим, тому стягнув з ОСОБА_5, який на час пред'явлення позову припинив підприємницьку діяльність, на користь позивача 739 грн. 70 коп. вартості поставленої електроенергії.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 310, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду від 16 травня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: В.М. Вакарук

О.Є. Меленко