Ухвала суду № 33114172, 20.08.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/10340/2012

Провадження № 22ц/779/1706/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Тарас Михайлович

Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Меленко О.Є., Соколовського В.М.

за участю секретаря: Бойчука Л.М.

сторін: відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника ПАТ «Державний ощадний банк України» Артиша В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави - ВАТ " Державний ощадний банк України" в особі філії - Богородчанського відділення ВАТ " Державний ощадний банк України" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

18.05.2010 року заступник прокурора м.Івано-Франківська звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що проведеною прокуратурою м.Івано-Франківська перевіркою встановлено, що 24.03.2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 69, згідно якого відповідачу було надано кредит в розмірі 16 000 грн., а позичальник зобов'язувався проводити погашення кредиту щомісячно в сумі 444, 44 грн. та сплачувати відсотки за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі на умовах, в порядку та в строки, визначені цим договором. Кредит надавався на 36 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 24.03.2011 року.

Одночасно із укладенням кредитного договору, 24.03.2008 року, в забезпечення своєчасного виконання зобов'язань, було укладено договори поруки, за яким поручителями виступили ОСОБА_6 та ОСОБА_2 Відповідно до договорів поруки, поручителі відповідають за зобов'язаннями за зазначеним вище кредитним договором перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання стосовно повернення кредиту, станом на 29.04.2010 року загальна кредитна заборгованість становить 19 614 грн. 39 коп.

Просили задовольнити позов і стягнути заборгованість за кредитним договором з боржників солідарно.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 28.10.2010 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь філії Богородчанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" 19 614 грн. 39 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

29.03.2012 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 05.07.2012 року заяву задоволено, скасовано заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 28.10.2010 року та призначено справу до розгляду.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25.04.2013 року позов задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь філії Богородчанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" 19 614 грн. 39 коп. заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно є незаконним та необґрунтованим.

Відповідач посилається на те, що 24.03.2008 року він виступив поручителем за кредитним зобов'язанням ОСОБА_5 по кредитному договору № 69. Однак, останній належним чином не виконував своїх зобов'язань, а тому в травні 2009 року йому, як поручителю, позивачем було направлено вимогу про погашення кредиту та відсотків за його несплату як поручителем. 11.05.2009 року апелянт погасив суму заборгованості в розмірі 7 000 грн., яку визначила йому банківська установа, і між ними було укладено угоду про розірвання договору поруки № 69-2 від 24.03.2012 року. Тому вважає, що ним станом на 11.06.2009 року було виконано зобов'язання ОСОБА_5 в частині погашення основної суми кредиту, відсотків за користування та штрафних санкцій.

Як на підставу звернення до суду із позовною заявою позивач посилається на порушення основним боржником свого боргового зобов'язання. Однак, суд першої інстанції не прийняв до уваги його пояснення про те, що жодних повідомлень про порушення ОСОБА_5 кредитних зобов'язань не отримував. За таких обставин, вважає апелянт, суд першої інстанції вирішив спір з порушенням норм матеріального права, оскільки не застосував до спірних правовідносин норми законодавства, які підлягали обов'язковому застосуванню. Зокрема, згідно ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. В матеріалах справи не міститься доказів про пред'явлення ОСОБА_2 вимоги про виконання зобов'язання за договором поруки в строки, передбачені Цивільним кодексом України.поруки. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про стягнення коштів з нього в солідарному порядку.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову позову в частині стягнення коштів з ОСОБА_2 в солідарному порядку відмовити.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, відповідачів, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно кредитного договору № 69 від 24.03.2008 року ВАТ "Державний ощадний банк України" було надано ОСОБА_5 грошові кошти (кредит) в сумі 16 000 грн. для поточних потреб, строком до 24.03.2011 року, останній зобов'язувався забезпечити своєчасне повернення одержаного кредиту шляхом погашення рівними частинами щомісячно, а також сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

В забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору було укладено договори поруки №№ 69-1, 69-2 від 24.03.2008 року, відповідно до яких ОСОБА_6 та ОСОБА_2 взяли на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_5, що виникають з умов кредитного договору. ОСОБА_5 не виконав взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, внаслідок чого станом на 29.04.2010 року загальна сума заборгованості складає 19 614 грн. 39 коп. Зазначена обставина нічим не спростована.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним

чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Як передбачено ст.ст.1052, 1054 ЦК України, за кредитним договором Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Згідно ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Посилання апелянта на те, що договір поруки між ним та позивачем було розірвано, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до рішення Апеляційного суду від 17.12.2012 року, рішення Івано-Франківського міського суду від 02.11.2012 року по справі за позовом Акціонерного банку "Державний ощадний банк України" в особі філії - Івано-Франківського обласного управління АТ Ощадбанк Державного ощадного банку до ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання угоди про розірвання договору поруки № 69 від 24.03.2008 року недійсною, яким в позові було відмовлено, скасоване, а позов задоволено. Визнано недійсною угоду про розірвання договору поруки, укладену 11.06.2009 року. Тобто, договір поруки, укладений 24.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_2, є чинним.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про

підставність заявленого позову, та стягнув з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 614 грн. 39 коп. та судові витрати по справі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: О.Є. Меленко

В.М. Соколовський