Постанова № 33116881, 20.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 74971/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 11 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про перерахунок та виплату разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ :

03 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати неправомірними дії Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - Сихівський ВСЗ) та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду ІІ групи, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік в розмірі 3030 грн.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 11 березня 2010 року вказаний позов задоволено, визнано протиправними дії Сихівський ВСЗ та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу суму недоплаченої разової щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час виплати такої допомоги в неповному розмірі у сумі 3030 грн.

У поданій апеляційній скарзі Сихівський ВСЗ просить вищезазначену постанову скасувати, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що управління належним чином та відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» і постанов Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року та № 936 від 20.09 2005 року виконало свій обов'язок перед ОСОБА_1 з виплати йому щорічної грошової допомоги на оздоровлення. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і що управління не вправі самостійно визначати розмір щорічної допомоги на оздоровлення. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не були враховані положення бюджетного законодавства України та видаткові можливості основного фінансового документу держави. Вважає свої дії з виплати позивачу спірної допомоги правомірними, а тому просить відмовити у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, визнаний інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, а тому відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічне одержання допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими на 2008 рік було обмежено виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, встановлених, зокрема, у ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність вимог позивача щодо невиплати йому грошової допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат і покладення на відповідача обов'язку щодо проведення її нарахування та виплати за вказаний період у зазначеному розмірі, які правомірно задоволено судом першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов'язку з нарахування і виплати спірної допомоги саме на Сихівський ВСЗ в силу вимог частини 5 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплат, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Разом із тим, відповідно до ст. 201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх у конкретному розмірі.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак при цьому помилково визначив конкретний розмір недоплаченої позивачу разової щорічної допомоги на оздоровлення, що є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 11 березня 2010 року у справі № 2а-411/10/1319 змінити, виклавши резолютивну частину судового рішення у такій редакції.

Визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Зобов'язати Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести нарахування та виплату недоплаченої ОСОБА_1 у 2009 році щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на момент виплати позивачу такої допомоги у 2009 році з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради судовий збір в сумі 13 (тринадцять) грн. 03 коп. на реквізити: Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ: 38007573, Рахунок: 31219206781004, Банк одержувача: ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку: 825014, Призначення платежу: Судовий збір, код 34668371.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба