Постанова № 33114684, 06.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 р. Справа № 804/9707/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріПетранцові О.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Ізотової Т.Є. Немченко К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвіста» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002282210 від 10.07.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвіста» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0002282210 від 10.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірне повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки, необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнавав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити, надав до суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвіста» зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та знаходиться на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків.

Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інвіста» (код ЄДРПОУ 37070576) щодо підтвердження господарських взаємовідносинам з ТОВ «Алкіона» (код ЄДРПОУ 30601203) за березень 2013 року.

За результатами перевірки складений Акт №2460/22-1/37070576 від 26.06.2013 року, яким встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200, п. 201.7, п.201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість від ТОВ «Алкіона» (код за ЄДРПОУ 30601203) на загальну суму ПДВ 1170253,33 грн. у тому числі у березні 2013 року на суму 882753,33 грн., у квітні 2013 року на суму 287500,00 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 170 253,33 грн., а саме: березень 2013 р. - 882753,33 грн., квітень 2013 р. - 287500,00 грн..

Позивачем було подано заперечення на Акт перевірки вих. 1811 від 26.06.2013 року, за результатами розгляду яких Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області надано відповідь від 08.07.2013 р. №298/10/22-1 про те, що висновки за результатом акту перевірки №2460/22-1/37070576 від 26.06.2013 року є правомірними та такими, що не суперечать діючому законодавству.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0002282210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на суму 1170253,33 гривень та нараховано за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафи) 585126,66 гривень.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Як зазначено в акті перевірки, між ТОВ «Інвіста» та ТОВ «Алкіона» було укладено договір №1Р від 25.11.2012 року, згідно якого ТОВ «Алкіона» (продавець) зобов'язується в порядку і в терміни, що встановлені цим договором, поставити та передати товари у власність у власність ТОВ «Інвіста» (покупець), у визначеній кількості та відповідної якості, а покупець приймає товар та оплачує на умовах визначених у даному договорі. Товар постачається продавцем у відповідності до замовлень Покупця.

Також, між ТОВ «Інвіста» та ТОВ «Алкіона» було укладено договір №1 від 03.01.2013 року, згідно якого згідно якого ТОВ «Алкіона» (продавець) зобов'язується в порядку і в терміни, що встановлені цим договором, поставити та передати товари у власність у власність ТОВ «Інвіста» (покупець), у визначеній кількості та відповідної якості, а покупець приймає товар та оплачує на умовах визначених у даному договорі. Товар постачається продавцем у відповідності до замовлень Покупця.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до перевірка та до суду надано накладні на отримання товару, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, перелік яких міститься в акті перевірки. Розрахунки між підприємствами здійснювались в безготівковій формі.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, відповідачем було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача із ТОВ «Алкіона» на підставі висновку акту перевірки контрагента позивача ДПІ у м. Полтава від 08.05.2013 року №521/22.5/306-1203 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Алкіона» (код ЄДРПОУ 30601203) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень 2013 року». В тому числі, зазначено про дефектність наданих позивачем товарно-транспортних накладних, саме вказано лише, що операції з поставки відбувались в м.Дніпропетровськ, без конкретного місця, а в накладних не зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (стаття 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Посилання на ненадання будь-яких документів під час здійснення перевірки щодо контрагента ТОВ «Алкіона» в акті не зазначено, в тому числі не зазначено невідповідність податкових накладних вимогам податкового законодавства.

Таким чином до перевірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції. За даним договором було придбано товари (послуги), які використовувалися позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем, позивач має складські та виробничі приміщення.

Податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, при цьому висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, в тому числі судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача та його контрагентів, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

За таких обставин окремі недоліки в оформленні первинних документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит. Само по собі не зазначення посади і прізвища осіб на накладних та зазначення лише міста Дніпропетровськ, без конкретної адреси місця розвантаження та навантаження на товарно-транспортних накладних не може розглядатися як беззаперечне свідчення відсутності поставки, при тому що на накладних та товарно-транспортних накладних міститься печатка обох підприємств, позаяк документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт.

В тому числі, вказана позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» №3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Рішення Європейського суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» п.38.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0002282210 від 10.07.2013 року, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2328 гривень 00 копійок, що підтверджується квитанцією та платіжним дорученням, що містяться в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інвіста» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002282210 від 10.07.2013 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002282210 від 10.07.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвіста» (код ЄДРПОУ 37070576) судові витрати у розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко