Постанова № 33106189, 22.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.08.2013 р. справа №905/1390/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівСтойка О.В., Чернота Л.Ф. при секретарі Довгалюк К.Г.від позивача:Артамонова А.А. - за дов. б/н від 08.04.13р.від відповідача: від третьої особи:Рожкова Н.В. - за дов. б/н від 01.07.13р. Чумаченько М.Ю. - за дов. б/н від 11.06.13р.розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиПублічного акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій», м. Донецьк та Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької областівід13.05.2013 рокуу справі№ 905/1390/13-г (суддя Кучерява О.О.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», м. Донецькдо відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватного підприємства «АвтоЭкспресс», м. Сніжне Донецької області Публічного акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій», м. Донецькпро стягнення 164 956 грн. 80 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України», м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «АвтоЭкспресс», м. Сніжне Донецької області про стягнення 164 956 грн. 80 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.04.2013 р. залучено до участі у справі № 905/1390/13-г в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонере товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій», м. Донецьк.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.05.2013 р. у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», м. Донецьк до Приватного підприємства «АвтоЭкспресс», м. Сніжне Донецької області про стягнення 164 956 грн. 80 коп. відмовлено.

Третя особа, Публічне акціонерне товариство «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згодне, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому воно звернулося з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», м. Донецьк задовольнити у повному обсязі.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України», м. Донецьк, з прийнятим рішенням також не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», м. Донецьк задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.07.2013 р. об'єднано розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій», м. Донецьк та Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», м. Донецьк для розгляду в одному апеляційному провадженні.

Через канцелярію суду отримані клопотання позивача: про долучення до матеріалів справи письмових доказів, яке судовою колегією розглянуто та задоволено; про зупинення апеляційного провадження по справі до розгляду господарським судом Донецької області пов»язаних з нею справ №905/5296/13 та №905/5296/13; про призначення по справі судово-технічної та почеркознавчої експертиз. В судовому засіданні представник третьої особи надав аналогічні за змістом клопотання. Ці клопотання судовою колегією розглянуті та відхилені в зв»язку з тим, що, по-перше, призначення судово-технічної та почеркознавчої експертиз стосовно договору про переведення боргу у справі про стягнення боргу за іншим договором саме в апеляційній інстанції після прийняття рішення по справі є недоцільним, враховуючи, що на даний час в суді розглядаються справи про визнання цього договору недійсним, в якому доречно заявляти такі клопотання, та про визнання недійним одностороннього правочину про залік зустрічних вимог; по-друге, встановлення рішеннями суду по іншим справам будь-яких фактів, які можуть бути визнані нововоявленими обставинами, будуть підставами для звернення до суду по цій справі з заявою про її перегляд в порядку норм ст.ст.112-114 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, а представник відповідача надав заперечення щодо апеляційних скарг, якими просив рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційні скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/1390/13-г та наданих представниками сторін та третьої особи пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Транспортні системи України" та Приватним підприємством "АвтоЭкспресс" був укладений усний договір поставки товару, що підтверджується видатковими накладними від 16 жовтня 2012 року № 665 на суму 13428 грн. 00 коп., від 19 жовтня 2012 року № 666 на суму 8490 грн. 00 коп., від 05 листопада 2012 року № 145 на суму 24737 грн. 20 коп., від 06 листопада 2012 року № 130 на суму 10740 грн. 00 коп., від 08 листопада 2012 року № 146 на суму 19680 грн. 00 коп., від 16 листопада 2012 року № 711 на суму 18849 грн. 20 коп., від 23 листопада 2012 року № 739 на суму 13396 грн. 80 коп., від 30 листопада 2012 року № 811 на суму 25636 грн. 80 коп., від 06 грудня 2012 року № 873 на суму 13732 грн. 80 коп., від 10 грудня 2012 року № 874 на суму 9024 грн. 00 коп., від 17 грудня 2012 року № 875 на суму 7242 грн. 00 коп. Загальна вартість товару, поставленого відповідно до вказаних накладних складає 164956 грн. 80 коп. Вищезазначені видаткові накладні оформлені належним чином, підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Позивачем на адресу відповідача надіслані вимоги про оплату вартості поставленого товару від 25 січня 2013 року № 1/1-19/13 на суму 872955 грн. 50 коп., від 25 січня 2013 року № 1/1-20/13 на суму 1001873 грн. 39 коп., від 25 січня 2013 року № 1/1-21/13 на суму 313113 грн. 80 коп., які отриманні останнім, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення у цінний лист.

Як зазначив у своїй позовній заяві позивач, відповідачем вказані вимоги не виконані, грошові кошти за поставлений товар не сплачені.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Приватного підприємства «АвтоЭкспресс», м. Сніжне Донецької області заборгованості у розмірі 164 956 грн. 80 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається, позивач здійснив поставку товару за видатковими накладними № 665 від 16 жовтня 2012 року, № 666 від 19 жовтня 2012 року, № 145 від 05 листопада 2012 року, № 130 від 06 листопада 2012 року, № 146 від 08 листопада 2012 року, № 711 від 16 листопада 2012 року, № 739 від 23 листопада 2012 року, № 811 від 30 листопада 2012 року, № 873 від 06 грудня 2012 року, № 874 від 10 грудня 2012 року, № 875 від 17 грудня 2012 року на загальну суму 164 956 грн. 80 коп., що підтверджено підписами уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних, скріплених печаткою підприємства, тобто між сторонами виникли фактичні взаємовідносини з поставки товару на підставі первинних документів поза межами договірних взаємовідносин, оформлених у письмовому вигляді.

Як зазначив позивач, його вимоги №2 від 25.01.2013р., №3 від 25.01.2013р., №4 від 25.01.2013р., які були направлені відповідачу, останній нібито залишив без відповіді та виконання.

Проте, як встановлено судом першої інстанції і не спростовано позивачем належними та допустимими доказами по справі згідно норм ст.ст.33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, Приватне підприємство «АвтоЭкспресс», м. Сніжне Донецької області, направив на адресу позивача, Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», м. Донецьк, заяву від 15 лютого 2013 року про залік зустрічних однорідних вимог, а саме вимог позивача щодо оплати вартості поставленого товару на суму 850490 грн. 66 коп. за видатковими накладними № 665 від 16 жовтня 2012 року, № 666 від 19 жовтня 2012 року, № 145 від 05 листопада 2012 року, № 130 від 06 листопада 2012 року, № 146 від 08 листопада 2012 року, № 711 від 18 листопада 2012 року, № 739 від 23 листопада 2012 року, № 811 від 30 листопада 2012 року, № 873 від 06 грудня 2012 року, № 874 від 10 грудня 2012 року, № 875 від 17 грудня 2012 року, № 297 від 15 лютого 2012 року, № 308 від 24 лютого 2012 року, № 801 від 30 листопада 2012 року, № 883 від 12 грудня 2012 року та вимог відповідача до позивача щодо сплати заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року №Б1059//1058 в частині 850490 грн. 66 коп.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 02 серпня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Донецьке обласне підприємство автобусних станцій" та Публічним акціонерним товариством "Транспортні системи України" був укладений договір про переведення боргу, за умовами якого новий боржник приймає на себе обов'язки здійснити оплату за цінні папери на умовах передбачених договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року № Б1057//1056 в розмірі 284865 грн. 25 коп. та договором купівлі-продажу цінних паперів від 10 червня 2011 року № Б1059//1058 в розмірі 2890587 грн. 75 коп., який скріплений печатками на підписами уповноважених представників підприємств. Доказів недійсності вказаного правочину позивачем та третьою особою, встановленого рішенням суду до моменту прийняття рішення судом першої інстанції по цій справі, не надано.

Судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про належне повідомлення позивача про здійснення зарахування зустрічних позовних вимог відповідно до вимог статті 601 Цивільного кодексу України.

Позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції будь - яких доказів оспорювання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог до моменту звернення до суду, а тому він вважається таким, що погодився на зарахування цих вимог у вказаній сумі. Посилання позивача та третьої особи на те, що вони дізналися про наявність договору тільки в суді першої інстанції не доведено суду належними засобами доказування, в тому числі будь-яким рішенням суду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності предмета спору вказаної позовної заяви оскільки відповідно до статей 598, 599, 601 Цивільного кодексу України зарахування однорідних зустрічних вимог є самостійною підставою припинення зобов'язань на дату прийняття рішення судом першої інстанції по цій справі.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 164 956 грн. 80 коп.

Доводи апеляційних скарг не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання позивача та третьої особи на розгляд інших справ, пов»язаних з цією справою, судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки у позивача існує право після встановлення при розгляді цих справ будь-яких обставин, які можуть бутиново виявленими по відношенню до цієї справи, звернутися до суду в порядку норм ст.ст.112-114 Господарського процесуального кодексу України для перегляду даного рішення. Звернення позивача до правоохоронних органів тільки після прийняття рішення по цій справі не є підставою в даний час для суду апеляційної інстанції вважати встановленим факт будь-яких кримінальних ознак у діях посадових осіб відповідача тощо, та вважати відсутнім факт наявності договору про переведення боргу і залік зустрічних вимог.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013 р. у справі № 905/1390/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційним скаргам покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій», м. Донецьк та Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013 р. у справі № 905/1390/13-г залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.05.2013 р. у справі № 905/1390/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надр. 6 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу

4- 3 особі;;

5 - ДАГС;

6- ГСДО.

Гриньова О.В.