Постанова № 33106157, 22.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.08.2013 р. справа №908/1738/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівСтойка О.В., Чернота Л.Ф. при секретарі Довгалюк К.Г.від позивача:не з»явивсявід відповідача:не з»явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго", м. Чернівці на рішення господарського суду Запорізької областівід26.06.2013 рокуу справі№ 908/1738/13 (суддя Місюра Л.С.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго", м. Чернівцідо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю НВО "Південенерго груп", м. Запоріжжяпростягнення 30450 грн. 00 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго", м. Чернівці звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "Південенерго груп", м. Запоріжжя про зобов»язання відповідача забезпечити поставку товару, стягнення пені у розмірі 0,3% від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочки в сумі 15747 грн. 00 коп., неустойки у розмірі 5% від вартості недопоставленої продукції, що складає 1450 грн. 00 коп., інфляційних у розмірі 145 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 870 грн. 79 коп.

Позивач до моменту розгляду справи по суті надав господарському суду заяву № 2591 від 06.06.13 року про зміну предмету позову, якою остаточно просив стягнути з відповідача на його користь сплачені йому за платіжним дорученням № 14517 від 20.04.12 року грошові кошти в сумі 29000 грн. 00 коп. та неустойку у розмірі 5 % від вартості недопоставленої продукції в сумі 1450 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.06.13 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НВО „Південенрго Груп", м. Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Чернівціобленерго", м. Чернівці неустойку в сумі 1450 грн. 00 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго", м. Чернівці, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.13 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів за недопоставлений товар в сумі 29000 грн. 00 коп. (в частині стягнення неустойки рішення суду залишити без змін), позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Крім того, позивач надав письмові пояснення, якими просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити та просив розглянути справу без його участі у зв»язку з неможливістю забезпечити явку представника. Дане клопотання розглянуто судовою колегією та задоволено.

Представник відповідача до судового засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 27.07.13р. уповноваженій особі підприємства ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 18.07.13р., своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 18.07.13р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 908/1738/13.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.06.11 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти (кошти підприємства), за умовами якого відповідач зобов'язався у травні 2011 року - травні 2012 року поставляти позивачу 31.10.4 трансформатори, у т.ч. зазначені в п. 1.2 договору (надалі - товар), а позивач зобов'язався приймати та оплачувати такий товар.

Згідно п. 1.2 договору, сторони визначили перелік товару, його загальну кількість та вартість, з урахуванням ПДВ, в сумі 828920 грн. 00 коп.

У відповідності до п. 1.3 договору, обсяги закупівель можуть бути зменшені позивачем в залежності від реального фінансування видатків.

Пунктом 1.4 договору зазначено, що відповідач протягом терміну дії цього договору здійснює поставку товару, вказаного в п. 1.2 договору, частинами (партіями) згідно заявок позивача залежно від його потреби в товарі, протягом терміну дії цього договору.

Позивач надав відповідачу заявку № 7/21 від 13.04.12 р., в якій просив виставити рахунок та здійснити поставку трансформаторів струму ТПЛ-10 200/5 у кількості 10 (десять) штук. Дана заявка була надіслана відповідачу 13.04.13 року.

Згідно п. 5.1 договору, строк (термін) поставки (передачі) товару відповідачем здійснюється не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня отримання заявки на поставку. Строк (термін) поставки (передачі) товарів може коригуватися позивачем за згодою сторін в залежності від об'єму разової поставки, згідно заявки покупця.

У відповідності до п. 4.1 договору, розрахунки за товар проводяться шляхом оплати позивачем після пред'явлення відповідачем рахунку на оплату товару або видаткової накладної. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням вимог законодавства. Відповідач надсилає (надає) позивачу рахунок в момент поставки партії товару.

Відповідач надав позивачу рахунок - фактуру № СФ-0000024 від 19.04.12 року на проведення оплати вартості 10 (десяти) трансформаторів струму ТПЛ-10, 200/5 на суму у розмірі 29000 грн. 00 коп.

Пунктом 6.1.1 договору сторони домовились про обов»язок позивача своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Позивач за платіжним дорученням № 14517 від 20.04.12 року сплатив відповідачу суму товару у розмірі 29000 грн. 00 коп.

Згідно п.п. 6.3.1, 6.3.3 договору, відповідач зобов'язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, а при неможливості виконання умов цього договору - негайно повідомити позивача із зазначенням причин.

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.05.2012 року, а в частині розрахунків чи поставки товарів - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як зазначає позивач у позові, ним на адресу відповідача була направлена претензія № 9/259 від 11.01.13 р. про поставку недопоставленого товару, відповідно до умов договору та оплаченого рахунку-фактури № СФ-0000024 від 19.04.12 року, однак відповідач залишив претензію без відповіді та виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача на його користь сплачених за платіжним дорученням № 14517 від 20.04.12 року грошових коштів в сумі 29000 грн. 00 коп. та неустойки у розмірі 5 % від вартості недопоставленої продукції в сумі 1450 грн. 00 коп. (враховуючи заяву про зміну предмету позову).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до норми ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надіслав відповідачу заявку на товар, провів оплату наданого йому рахунку, втім відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, своєчасно товар не поставив, про неможливість здійснення поставки позивача не повідомив.

Зобов'язання, відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тобто в даному випадку зобов'язання відповідача припиниться тільки у разі поставки останнім товару позивачу.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 9/259 від 11.01.13 року з вимогами забезпечити поставку товару відповідно до заявки та рахунку-фактури № СФ-0000024 від 19.04.12 року, а також сплатити штрафні санкції за несвоєчасну поставку товару. Зазначена претензія була надіслана відповідачу поштою, що підтверджено описом вкладення у цінний лист від 11.01.13 року та фіскальним чеком № 0975 від 11.01.13 року.

Отже, позивач надав господарському суду вимогу у відповідності до приписів ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якою просив забезпечити саме поставку товару. В той час, як позивач остаточно просив господарський суд стягнути з відповідача на його користь сплачені за платіжним дорученням № 14517 від 20.04.12 року грошові кошти в сумі 29000 грн. 00 коп. та неустойку у розмірі 5 % від вартості недопоставленої продукції в сумі 1450 грн. 00 коп. (враховуючи заяву про зміну предмету позову) без надання суду доказів звернення до відповідача з вимогою саме про стягнення з відповідача грошових коштів для можливості застосування судом приписів ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Як вірно дійшов висновку суд першої інстанції, оскільки умовами укладеного сторонами договору не передбачено строк повернення попередньої оплати, відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму попередньої оплати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, однак позивач такої вимоги ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав, тобто у відповідача не виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати відповідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України та не настав строк її повернення відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, в той час, як існує зобов»язання поставити позивачу товар в силу приписів ст. 599 Цивільного кодексу України та претензії № 9/259 від 11.01.13 року. До того ж, у відповідача перед позивачем існує саме не грошове договірне зобов»язання поставити товар до моменту вимоги позивача про повернення грошових коштів в зв»язку з втратою інтересу у виконанні договору або в зв»язку з закінченням строку його дії тощо.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 29000 грн. 00 коп. через передчасне звернення до суду з такими вимогами, що не позбавляє позивача права направити відповідачу вимогу про повернення суми попередньої оплати та звернутися до суду за захистом свого порушеного права в іншому позовному провадженні.

Позивач при зверненні до суду також просив стягнути з відповідача на його користь неустойку у розмірі 5 % від вартості недопоставленої продукції в сумі 1450 грн. 00 коп. (враховуючи заяву про зміну предмету позову).

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому судова колегія зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

У відповідності до п. 7.2.10 договору, у разу невиконання протягом терміну дії договору постачальником своїх зобов'язань за цим договором не з вини позивача, відповідач на вимогу позивача, сплачує неустойку в розмірі 5 % від вартості недопоставленого обсягу за договором.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов»язань, а не тільки за невиконання грошового зобов»язання та враховуючи обов»язковість рішень Верховного Суду України, якими за аналогічними правовідносинами залишені без змін рішення судів про стягнення неустойки за прострочку невиконання негрошового договірного господарського зобов»язання, факт прострочки в даному випадку підтверджений матеріалами справи, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача суму неустойки у розмірі 1450 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов лише частково та правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НВО „Південенрго Груп", м. Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Чернівціобленерго", м. Чернівці неустойку в сумі 1450 грн. 00 коп. з відмовою в іншій частині позову.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи заявника апеляційної скарги щодо встановлення Рішенням Конституційного суду України необхідності досудового врегулювання спору, оскільки в даному випадку направлення вимоги позивачем про повернення відповідачем саме грошових коштів є необхідною умовою для можливості застосування позивачем та судом норм ст. 693 Цивільного кодексу України в частині моменту виникнення у відповідача перед позивачем саме грошового зобов»язання, а не дотриманням досудового врегулювання спору, яке дійсно не потрібно позивачам у випадку встановлення факту порушення їх прав для їх звернення до суду по захист таких прав та інтересів.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2013 р. у справі № 908/1738/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго", м. Чернівці на рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2013 р. у справі № 908/1738/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2013 р. у справі № 908/1738/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Зап. обл.

Довгалюк К.Г.