Постанова № 33106177, 22.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.08.2013 р. справа №908/1033/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівСтойка О.В., Чернота Л.Ф.при секретарі Довгалюк К.Г.від позивача:Дядько А.С. - за дов. б/н від 12.08.13р.від відповідача:не з'явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід28.05.2013 рокуу справі№ 908/1033/13 (суддя Науменко А.О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УНМАК", м. Вільнянськ Запорізької областідо відповідачаФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжяпростягнення 128 985 грн. 32 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Товариство з обмеженою відповідальністю "УНМАК", м. Вільнянськ Запорізької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення 128 965 грн. 32 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.05.13 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНМАК", м. Вільнянськ 92040 грн. 00 коп. основного боргу, 10 301 грн. 86 коп. втрат від інфляції, 9 265 грн. 58 коп. 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, якими просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Заявник апеляційної скарги до судового засідання не з»явився, через канцелярію суду направив клопотання про розгляд справи за його відсутністю в зв»язку з тяжким фінансовим станом та відсутністю можливості направити повноважного представника до суду. Надане клопотання судовою колегією розглянуто та задоволено.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 908/1033/13 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, але рішення підлягає частковій зміні в частині нарахування 3% річних та інфляційних, що належить до стягнення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за видатковою накладною № УН-1503/1 від 15.03.10 р. поставив на адресу ФОП ОСОБА_5 40 тонн карбаміду с/г за ціною 2416 грн. за тонну на загальну суму у розмірі 116000 грн. 00 коп.

Також позивач поставив на адресу відповідача амофос у мішках кількістю 5,5 тонн за ціною 3633 грн. 33 коп. за тонну на загальну суму у розмірі 23980 грн. 00 коп., що підтверджено видатковою накладною № УН-0906/1 від 09.06.10 р.

Позивач виставив відповідачу для оплати рахунки-фактури № УН-1503/1 від 15.03.10 року та № УН-1906/1 від 09.06.10 року, однак відповідач, ФОП ОСОБА_5, 23.12.10 року лише частково сплатив поставку карбаміду в розмірі 47940 грн. 00 коп. Факт часткової оплати підтверджено банківською випискою від 23.12.10 р.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя основного боргу у розмірі 92040 грн. 00 коп., пені у розмірі 13773 грн. 78 коп., інфляційних у розмірі 13861 грн. 82 коп. та 3% річних у розмірі 9289 грн. 72 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Пунктом 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до п. 1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України, під поняттям „угода" розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за видатковими накладними № УН-1503/1 від 15.03.10 р. та № УН-0906/1 від 09.06.10 р. поставив відповідачу товар, і як правомірно дійшов висновку суд першої інстанції, наявними матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами правочинів купівлі-продажу товару на загальну суму у розмірі 139980 грн. 00 коп. у спрощений спосіб. Змісти вказаних правочинів (предмет, ціна) зафіксовані вищезазначеними видатковими накладними. Тобто, між сторонами виникли фактичні правовідносини з купівлі-продажу товару без встановлення конкретного строку оплати. Втім, відповідач в добровільному порядку отриманий товар оплатив лише частково.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу заборгованості за отриманий товар, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 92040 грн. 00 коп.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних за загальний період з 15.03.10 р. по 22.03.13 р. у розмірі 9289 грн. 72 коп. та інфляційних за загальний період з серпня 2010 року по січень 2013 року у розмірі 13861 грн. 82 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у сторін виникли фактичні правовідносини з купівлі-продажу товару без узгодження будь-якого строку оплати, у зв»язку з чим судова колегія вважає, що конкретний строк виконання відповідачем його грошового зобов»язання слід рахувати з моменту виставлення позивачем рахунків-фактур одночасно з видатковими накладними, враховуючи те, що відповідач не оспорив факт їх отримання одночасно з товаром та частково оплатив отриманий товар, тобто, своїми конклюдентними діями підтвердив факт отримання від позивача вимоги про оплату у вигляді рахунку. Так, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури № УН-1503/1 від 15.03.10 року та № УН-1906/1 від 09.06.10 року, тобто за рахунком-фактурою № УН-1503/1 від 15.03.10 року строк оплати для відповідача настав 23.03.10 року, а за рахунком-фактурою № УН-1906/1 від 09.06.10 року - 17.06.10 року, у зв»язку з чим судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що у зв»язку з тим, що строк оплати отриманого товару сторонами не передбачений, у відповідача виник обов'язок сплати такий товар в день його отримання, тобто в день підписання кожної окремої видаткової накладної - 15.03.10 р. та 09.06.10 р. відповідно, оскільки приписами ст. 692 Цивільного кодексу України не передбачено оплату товару в день його прийняття, а лише зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Тобто, в даному випадку дійсно виникло грошове зобов»язання у відповідача щодо взагалі сплати основного боргу, але при встановленні судом конкретної дати початку прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання необхідне застосування норми чинного законодавства України у їх сукупності.

Так, для можливості застосування норм ст. 625 Цивільного кодексу України необхідно встановити факт прострочки, тобто визначити конкретний строк з урахуванням норм і ст.692, і ст.530 Цивільногго кодексу України. Статтями 251, 252, 253 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Оскільки сторони не узгодили певного строку оплати відповідачем вартості отриманого від позивача товару, то судова колегія вважає, що в даному випадку застосуванню підлягають приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, судова колегія вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 9184 грн. 52 коп. як плата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за загальний період прострочки з 23.03.10 року по 22.03.13 року (враховуючи, що позивач звернувся до суду 22.03.13 року і його помилкові ствердження щодо нібито початку позовної давності тільки в 2011 року ніяким чином не вплинули на течію цього строку, враховуючи те, що про його застосування відповідач не звертався до суду). Суд першої інстанції при частковому задоволенні цієї частини позовних вимог помилився щодо дати початку нарахування 3% річних, тому рішення в цій частині підлягає зміні.

Судом першої інстанції правомірно задоволені частково позовні вимоги про стягнення інфляційних у розмірі 10301 грн. 86 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за загальний період з квітня 2010 року по березень 2013 року з відмовою в іншій частині інфляційних через невірний розрахунок позивача.

До того ж, позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 13773 грн. 78 коп.

Судова колегія вважає, що оскільки у сторін виникли фактичні правовідносини, а розмір пені є штрафною договірною мірою відповідальності, розмір якої сторонами будь-яким чином не узгоджений, то судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позову в частині нарахування пені, враховуючи ще й те, що пеня має подвійну правову природу, і одночасно із штрафною санкцією є засобом забезпечення виконання учасниками господарських правовідносин їх договірних зобов»язань, тому можливість її застосування обов»язково повинна бути обумовлена сторонами в письмовому вигляді, що матеріалами справи не підтверджено.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання відповідача на нібито відсутність реквізитів для перерахування коштів судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки не підтверджені письмовими належними доказами по справі.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 р. у справі № 908/1033/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, але підлягає зміні в частині розміру річних, що підлягають до стягнення, через невірний розрахунок, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 р. у справі № 908/1033/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 р. у справі № 908/1033/13 - змінити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УНМАК", м. Вільнянськ Запорізької області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення 128965 грн. 32 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УНМАК", 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 75, ЗКПО 35914495 основний борг у розмірі 92040 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 10301 грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 9184 грн. 52 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2230 грн. 52 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УНМАК", м. Вільнянськ Запорізької області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя про стягнення 3% річних у розмірі 105 грн. 20 коп., інфляційних у розмірі 3559 грн. 96 коп., пені в розмірі 13773 грн. 78 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2013 р. у справі № 908/1033/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Зап. обл.

Гриньова О.В.