Ухвала суду № 33105084, 21.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Дмитрієв В.С.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року справа №805/8851/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Чумака С.Ю.

Ястребової Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

апеляційну скаргу

Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову

Донецького окружного адміністративного суду

від

18 липня 2013 року

по адміністративній справі

№ 805/8851/13-а (суддя Дмитрієв В.С.)

за позовом

Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс»

про

стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені в сумі 163049, 20 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року відмовлено в задоволені позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївпромтранс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та пені в сумі 163049 грн. 20 коп. за нестворені чотирьох робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році, з мотивів його необґрунтованості (арк. справи 78-80).

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції всіх обставин, які мають істотне значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (арк. справи 82-84).

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (надалі Закон України № 875), саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Стаття 19 зазначеного Закону встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Зазначений норматив для відповідача на 2012 рік дорівнює 44 осіб, ця обставина не є спірною між сторонами.

Відповідно до статті 20 Закону України № 875, підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Кількість працюючих інвалідів протягом 2012 року на підприємстві (позивача у справі) складала 40 осіб, зазначена обставина також не заперечується сторонами.

Аналіз зазначених положень Закону України № 875 дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Позивач доводить, що на підприємстві впродовж 2012 року працювало 40 інвалідів, замість 44, виходячи із нормативу 4 % від загальної чисельності працюючих, саме за 4 робочих місця призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами позивачем заявлені до стягнення санкції та пеня.

Як правильно встановив суд першої інстанції, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 1096, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону України 875 становить 44 осіб, з них протягом 2012 року працювало 40 осіб.

Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач впродовж 2012 року щомісячно подавав до Донецького міського центру зайнятості щомісячні звіти про наявність вакансій для інвалідів відповідно до кількості вільних місць, тим самим відповідач довів факт створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Наявність даної обставини доводить безпідставність заявлених до стягнення санкцій та унеможливлює їх стягнення.

Виходячи з процесуального принципу певності, передбаченого статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає наявними докази створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином відсутній склад правопорушення щодо не створення позивачем робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Заявлені до стягнення санкції є адміністративного-господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Стосовно заявленої до стягнення пені у розмірі 1678 грн. 04 коп., колегія судів зазначає, що відповідно до частини другої статті 20 Закону України № 875 пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відсутність факту сплати доводить відсутність об'єкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її пред'явлення.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі № 805/8851/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі № 805/8851/13-а - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 21 серпня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: С.Ю. Чумак

Л.В. Ястребова