Рішення № 3310481, 26.03.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

26.03.2009

Справа №2-22/9834-2008

За позовом Фізичної особи – підприємця Самофатової Валентини Матвіївни, Дніпропетровськ область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 16, кв. 1

до відповідача ТОВ «Виробниче об’єднання «Іліташ», м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7

про усунення перешкод в користуванні майном та стягнення 1158034,46 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

Від позивача – Товстуха О.П., представник, дов. від 11 серпня 2008 року

Від відповідача – Счастливенко Ю.Г., представник, дов. від 10 грудня 2008 року

Обставини справи:

Позивач – фізична особа – підприємець Самофатова Валентина Матвіївна звернулась до Господарського суду АР Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іліташ» про усунення перешкод у користування та розпорядженні майном – адміністративним корпусом №4 загальною площею 1346,0 кв. м, розташованим за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 60 та про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, а також штрафних санкції в сумі 1 158 034,46 грн.

Заявою від 09.02.2009 р. позивач доповнив позовні вимоги та просив суд визнати дійсним договір оренди № 1-Ак від 01.01.2006 р., відповідно до якого фізична особа-підприємець Селевко Д.А. та фізична особа – підприємець Цибенко Т.В. передали в оренду будівлю адміністративного корпусу №4, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 60 на території ЛК «Марат». Вказані доповнення прийняті судом до розгляду.

У відзиві на позовну заяву від 08.12.2008 р., доповнені до відзиву від 15.01.2009 р., від 16.02.2009 р., від 03.03.2009 р., від 26.03.2009 р. відповідач посилався на відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв’язку з тим, що договір оренди будівлі нотаріально не посвідчено, не зареєстровано, відповідач не ухилявся від нотаріального посвідчення договору, фактично будівля у користування відповідача не надавалась, на момент розгляду справи позивачка не є власником (співвласником) будівлі адміністративного корпусу, нею пропущений строк позовної давності за вимогами про визнання договору дійсним та про стягнення штрафних санкцій.

15 січня 2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15 січня 2009 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23 березня 2009 року було оголошено перерву до 26 березня 2009 року до 15 години 00 хвилин, про що сторони повідомлені під розпис в бланку перерви судовому засіданні.

Після перерви, 26 березня 2009 року, розгляд справи продовжено за участю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

01 січня 2006 року між Селевко Дмитром Олексійовичем (орендодавець-1), Цибенко Тамарою Василівною (орендодавець-2) з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Іліташ” (орендар) з іншого боку укладено договір оренди №1-Ак (а.с. 10).

Відповідно до п.1.1. договору орендодавці передали, а орендар прийняв у тимчасове платне користування будівлю адміністративного корпусу №4 розташовану за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК “Марат”, загальною площею 1346,0 кв.м.

Відповідно до п. 1.3. будівля адміністративного корпусу передається в оренду для використання по прямому призначенню – розміщення персоналу, якій здійснює прийом, поселення, обслуговування відпочиваючих. Орендодавець-1 та орендодавець-2 є співвласниками будівлі адміністративного корпусу №4. Ѕ (одна друга) частина будівлі є власністю орендодавця-1 на підставі договору купівлі-продажу №1909 від 23.08.2004 р. Ѕ (одна друга) частина будівлі є власністю орендодавця-2 на підставі договору купівлі-продажу №1909 від 23.08.2004 р.

Згідно з п. 2.2.1. договору орендодавці зобов’язані передати будівлю адміністративного корпусу №4 орендарю в 3-х денний строк з моменту здійснення орендарем першого платежу згідно п.3.3. договору. Передача будівлі, що орендується здійснюється за актом прийму-передачі, що підписується представниками обох сторін.

10 січня 2006 року між Селевко Д.О., Цибенко Т.В. та ТОВ “Виробниче об’єднання “Іліташ” підписано акт прийому-передачі будівлі адміністративного корпусу №4 розташованої за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК “Марат”, загальною площею 1346,0 кв.м. (а.с. 12)

30 березня 2006 року між Селевко Дмитром Олексійовичем та Самофатової Валентиною Матвіївною укладено договір купівлі-продажу (однієї другої) частки будівлі адміністративного корпусу №4 розташованої за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК “Марат”, загальною площею 1346,0 кв. м. (а.с. 19-20) Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Павловою І.М. та зареєстрований у Державному реєстрі право чинів 30.03.2006 р. за №1225217 (а.с. 20).

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, наданому КП “Ялтинське бюро технічної інвентаризації” право власності Самофатової В.М. на Ѕ будівлі адміністративного корпусу зареєстровано 26.07.2006 р. (а.с. 21).

Виходячи з того, що згідно зі статтею 770 ЦК України та п.6.5. договору Самофатова В.М. набула статус орендодавця-1, а також того, що ТОВ “Виробниче обєднання “Іліташ” не виконує обов’язків щодо внесення орендної плати, Самофатової В.М. 14 листопада 2006 року на адресу відповідача надіслано повідомлення про розірвання договору оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року з вимогою про сплату заборгованості з орендної плати та неустойки. (а.с. 17).

Виходячи з того, що ТОВ “Виробниче об’єднання “Іліташ” відмовляється повернути об’єкт оренди після припинення дії договору та сплатити заборгованість, що виникла за договором №1-Ак від 01 січня 2006 року Самофатова В.М. звернулась із позовом до ТОВ “Виробниче обєднання “Іліташ” до Ялтинського міського суду АР Крим про усунення перешкод у користування майном - адміністративним корпусом №4 розташованим за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60 шляхом звільнення корпусу від майна та працівників ТОВ “ВО “Іліташ”, а також майна, працівників та представників інших осіб, розташованих там з дозволу відповідача та стягнення заборгованості з орендної плати і штрафних санкції у сумі 57 953,22 грн.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 26 березня 2007 року у справі №22-ц-4030/2007 р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27.06.2007 р. рішення скасоване, провадження у справі закрито із посилання на те, що спір відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки Самофатова В.М. діє як суб’єкт підприємницької діяльності (а.с. 43).

Ухилення ТОВ “ВО “Іліташ” від виконання обов’язку щодо повернення об’єкту оренди, сплати орендної плати та штрафних санкції стало підставою для звернення фізичної особи – підприємця до Господарського суду АР Крим із відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Фізичною особо – підприємцем Самофатової В.М. не надано суду доказів того що вона, або Селевко Д.О., Цибенко Т.В. звертали до ТОВ “ВО “Іліташ” із пропозицією щодо нотаріального посвідчення договору, одночасно в матеріалах справи відсутні докази щодо ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.

З урахуванням викладеного господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про визнання дійсним договору оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами договору оренди було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, відбулась передача об’єкта оренди за актом прийому-передачі від 10.01.2006 р., відповідач здійснював користування об’єктом оренди та вносив орендну плату платіжними дорученнями №459 від 23.08.2006 р., №347 від 15.05.2006 р., №531 від 21.09.2006 р., що також підтверджується банківськими виписками (а.с. 78-81).

Відповідно до статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 19 листопада 2007 року у справі №2-7880/2007 р. за позовом ТОВ “ВО “Іліташ” до приватного нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу Герасимової Л.С. про визнання неправомірними дій приватного нотаріусу, яке набуло чинності 13 травня 2008 року встановлено що договір оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року не є недійсним, був укладений належними сторонами та виконувався (а.с.).

Зазначені факти мають значення для вирішення даного спору між фізичною особою – підприємцем Самофатової В.М. та ТОВ “ВО “Іліташ” оскільки спір між сторонами виник саме з орендних правовідносин, отже вищевказане судове рішення в частині встановлених фактів є обов’язковим для господарського суду.

Відповідно до статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Договором оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року не передбачено, що у разі відчуження майна договір найму припиняється, навпаки, згідно з пунктом 6.5. договору зміна зазначених у цьому договорі власників корпусу №4 не є підставою для розірвання договору оренди або перегляду його умов.

30 березня 2006 року між Селевко Дмитром Олексійовичем та Самофатової Валентиною Матвіївною укладено договір купівлі-продажу (однієї другої) частки будівлі адміністративного корпусу №4 розташованої за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК “Марат”, загальною площею 1346,0 кв. м. (а.с. 19-20) Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Павловою І.М. та зареєстрований у Державному реєстрі право чинів 30.03.2006 р. за №1225217 (а.с. 20).

Таким чином з 30.03.2006 р. фізична особа – підприємець Самофатова В.М. набула статусу орендодавця за договором оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року.

Посилання відповідача на те, що позивачка набула право власності лише 26.07.2006 р. суд вважає необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України №671 від 26.05.2004 р. “Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів”, Наказом Міністерства юстиції України №86/5 від 18.08.2004 р. “Про затвердження Інструкції про ведення Державного реєстру правочинів” визначено об’єкт реєстрації – цивільно-правові договори, порядок реєстрації, повноваження щодо проведення реєстраційних дій покладені на державні нотаріальні контори та приватних нотаріусів.

В той же час відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” №1952-IV від 01.07.2004 р., наказу Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 р. “Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” реєстрації також підлягає право власності на об’єкт нерухомості, повноваження щодо проведення реєстраційних дій покладені на відповідні Бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, реєстрація цивільно-правового договору та реєстрація права власності на об’єкт нерухомості є різними реєстраційними діями, які відрізняються одна від одної за об’єктом, суб’єктом, часом вчинення, правовими наслідками. При цьому правоутворюючий характер, згідно із ч. 4 статті 334 ЦК України має саме реєстрація договору про відчуження майна.

Враховуючи те, що реєстрація договору купівлі-продажу (однієї другої) частки будівлі адміністративного корпусу №4 розташованої за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК “Марат”, загальною площею 1346,0 кв. м. між Селевко Дмитром Олексійовичем та Самофатової Валентиною Матвіївною проведена приватним нотаріусом Павловою І.М. 30.03.2006 р., саме з цього моменту в силу статті 770 ЦК України позивачка набула статус орендодавця за договором оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року.

Відповідно до пунктів 3.1.1., 3.2. договору, з 01 січня 2006 року по 01 січня 2016 року щомісячна орендна плата встановлюється у розмірі 30300,00 грн., що на дату укладення договору в еквіваленті складає 6000 доларів США. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно з 01 по 10 календарне число кожного місяця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточні рахунки орендодавця-1 та орендодавця-2 в рівних частках.

Згідно пунктів 5.2., 5.3. договору у випадку прострочення оплати орендної плати, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. У випадку порушення порядку розрахунків, передбаченого розділом 3 даного договору, а саме у випадку затримання оплати орендарем більш ніж на 15 днів, орендодавець має право розірвати даний договір в односторонньому порядку. У випадку прострочення орендної плати, орендар, також зобов’язаний сплатити орендодавцям неустойку в розмірі одного відсотку від суми щорічної орендної плати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з розрахунком, наданим позивачкою, заборгованість ТОВ “ВО “Іліташ” перед позивачкою з орендної плати складає 61096,95 грн., інфляційні втрати згідно статті 625 ЦК України складають 21935,47 грн., крім того сума пені згідно пункту 5.2 договору складає 22 335,27 грн., сума неустойки згідно пункту 5.3. договору складає 446 666,77 грн., штрафні санкції у розмірі подвійної орендної плати (стаття 785 ЦК України) складають 606 000 грн.

ТОВ “ВО “Іліташ” не надано суду доказів погашення заборгованості з орендної плати або сплати сум штрафних санкцій за порушення зобов’язань за договором оренди №1-Ак від 01 січня 2006 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Господарський суд погоджується із посиланням ТОВ “ВО “Іліташ” на пропуск позивачкою строку позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій, однак вважає що порушене право позивачки підлягає захисту з огляду на наступне.

Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка вживала заходів щодо захисту її порушених прав шляхом звернення до Ялтинського міського суду АР Крим із відповідним позовом до ТОВ “ВО “Іліташ” у лютому 2007 року.

Відповідно до статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27.06.2007 р. у справі №22-ц-4030/2007 р. рішення скасоване, провадження у справі закрито із посилання на те, що спір відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки Самофатова В.М. діє як суб’єкт підприємницької діяльності (а.с. 43).

Таким чином, господарський суд виходить з того, що позовна давність за вимогами фізичної особи – підприємця Самофатової В.М. про сплату штрафних санкцій до ТОВ “ВО “Іліташ” перервалася та її перебіг почався заново з 27.06.2007 р., відповідно, строк позовної давності в один рік сплинув 27.06.2008 року.

В той же час, згідно відмітки на позовній заяві позивачка звернулась до Господарського суду АР Крим із позовом 15.10.2008 р., отже пропуск строку позовної давності є незначним, крім того, в обґрунтування поважності пропуску позовної давності позивачкою надано суду довідку Комунального закладу “Міська лікарня №14” м. Кривий Ріг, згідно якою Самофатова В.М. 1940 р.н. знаходилась на стаціонарному лікуванні в педіатричному відділенні з 28.05.2008 р. по 02.10.2008 р.

За вищевказаних обставин, господарський суд вважає поважними причини пропущення строку позовної давності за вимогами про сплату штрафних санкцій, тому порушене право позивачки підлягає захисту.

В той же час, не підлягають задоволенню вимоги фізичної особи – підприємця Самофатової В.М. про зобов’язання ТОВ “ВО “Іліташ” усунути перешкоди у користування та розпорядженні майном, а саме - адміністративним корпусом №4 розташованим за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК “Марат”, загальною площею 1346,0 кв. м. виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Однак, як вбачається з витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 92) та поясненнь представника позивачки, з 23 серпня 2008 року право власності фізичної особи – підприємця Самофатової В.М. на Ѕ адміністративного корпусу №4 розташованого за адресою: м. Ялта, Алупкінське шосе 60, на території ЛК “Марат”, загальною площею 1346,0 кв. м. припинилось у зв'язку з відчуження частки на користь Цибенко Т.В.

Отже, на момент розгляду спору у позивачки відсутнє суб’єктивне право, на захист якого вона вимагає усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 30 березня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВ «Виробниче об’єднання «Іліташ» (м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 23187892) на користь Фізичної особи – підприємця Самофатової Валентини Матвіївни (Дніпропетровськ область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 16, кв. 1, рахунок № 26007050642700 в АКІБ «Укрсиббанк» в м. Харків, МФО 351005, ІНН 14812114789) заборгованість у розмірі 1 158 034,46 грн., у тому числі: основний борг – 61096,95 грн., пеня – 22335,27 грн., неустойка – 1052666,77 грн., 21935,47 грн. – індексу інфляції.

3. Стягнути з ТОВ «Виробниче об’єднання «Іліташ» (м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 23187892) на користь Фізичної особи – підприємця Самофатової Валентини Матвіївни (Дніпропетровськ область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 16, кв. 1, рахунок № 26007050642700 в АКІБ «Укрсиббанк» в м. Харків, МФО 351005, ІНН 14812114789) 11580,35 грн. державного мита.

4. Стягнути з ТОВ «Виробниче об’єднання «Іліташ» (м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 23187892) на користь Фізичної особи – підприємця Самофатової Валентини Матвіївни (Дніпропетровськ область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 16, кв. 1, рахунок № 26007050642700 в АКІБ «Укрсиббанк» в м. Харків, МФО 351005, ІНН 14812114789) 118,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового засідання.

5. В задоволенні частини позовних вимог про усунення ТОВ «Виробниче об’єднання «Іліташ» (м. Донецьк, пр. Павших Комунарів, 7, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 23187892) перешкод в користуванні та розпорядженні майном Фізичною особою – підприємцем Самофатовою Валентиною Матвіївною (Дніпропетровськ область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 16, кв. 1, рахунок № 26007050642700 в АКІБ «Укрсиббанк» в м. Харків, МФО 351005, ІНН 14812114789) шляхом звільнення відповідачем та іншими особами орендованих у позивача приміщень за договором оренди, а саме: адміністративним корпусом № 4 загальною площею 1346, 0 кв. м., розташованого за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 60 - відмовити.

6. В задоволенні позовних вимог про визнання дійсним договору оренди № 1-Ак від 01 січня 2006 року (частина адміністративного корпусу № 4 на території ТОВ ЛК «Марат», розташованого за адресою: м. Ялта, смт Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 60) укладеного між позивачем та відповідачем – відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.