Рішення № 33102522, 21.08.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/1247/13-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н.М.Провадження № 22-ц/780/4252/13 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 26 21.08.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

20 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Фінагєєва В.О.,

суддів: Яворського М.А., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря: Шаповалової А.К.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Синтез» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2013 року у справі за позовом ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Синтез» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду з позовом та просив в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 030205/2 від 03.02.2005 року у розмірі 957 730 грн. 25 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, а також просить виселити відповідача із спірної квартири.

Позовні вимоги ПАТ «АБ «Синтез» обґрунтовані тим, що 03.02.2005 року між АБ «Синтез» (правонаступником якого є ПАТ «АБ «Синтез») та ОСОБА_2 укладено Договір кредитної лінії № 030205/2, відповідно до якого Банк надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 40 000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом 18% річних. В рахунок забезпечення виконання зобов'язання за договором 28 грудня 2006 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1. Позивач зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти. Однак позичальник зобов'язання за договором не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість. У зв'язку з цим у вересні 2011 року АБ «Синтез» звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.09.2011 року, що набрало законної сили, позовні вимоги Банку задоволені. Стягнуто із ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 957 730 грн. 25 коп. Відділом ДВС на підставі виконавчого листа № 2-2796 від 12.10.2012 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області, відкрито виконавче провадження у вищезазначеній справі. Однак, станом на 01 лютого 2013 року кошти за виконавчим провадженням на рахунок ліквідатора ПАТ «АБ «Синтез» на виконання рішення суду не надходили.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2013 року ПАТ «АБ «Синтез» відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував строк позовної давності, оскільки цей строк поновився з моменту звернення АБ «Синтез» до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, тобто з червня 2011 року. Крім того, залишення оскаржуваного рішення суду без змін вплине на формування та обсяг ліквідаційної маси АБ «Синтез».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 03.02.2005 року між АБ «Синтез» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Синтез») та ОСОБА_2 укладено Договір кредитної лінії № 030205/2, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит з лімітом заборгованості за кредитною лінією у розмірі 40 000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом 18 % річних.

28.12.2006 року між Акціонерним банком «Синтез» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру № 63 загальною площею 41,4 кв.м., житловою - 23,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Вищезазначена квартира належить Іпотекодавцю на підставі договору дарування № 730689 від 28 січня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.09.2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Синтез» заборгованість за договором кредитної лінії № 030205/2 у розмірі 957 730 грн. 25 коп.

Підрозділом примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-2796 від 12.10.2012 року виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 030205/2 від 03.02.2005 року у розмірі 957 730 грн. 25 коп., про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.11.2011 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач при зверненні до суду з зазначеним позовом пропустив строк позовної давності.

Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Додаткової угоди № 12 до договору кредитної лінії № 030205/2 від 03.02.2005 року пункт 1.3. зазначеного договору викладено в наступній редакції: «Строк дії кредитної лінії: з 03 лютого 2005 року по 15 грудня 2008 року».

Отже, строк виконання зобов'язань в повному обсязі ОСОБА_2 перед позивачем наступив 15 грудня 2008 року, і останній не виконав свої зобов'язання в обумовлений кредитним договором строк.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається що у вересні 2011 року АБ «Синтез» звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем не порушено. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та ухвалив рішення, що не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

За змістом п. 61 укладеного сторонами договору іпотеки від 26.12.2006 року зазначений договір діє до повного виконання зобов'язань по кредитному договору.

З матеріалів справи вбачається що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.09.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 боргу за кредитним договором не виконане, а отже договір іпотеки є чинним і право вимоги за ним позивач не втратив в силу пропуску строку позовної давності, як це помилково вважав суд першої інстанції і на що обґрунтовано посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» - у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог позивача про виселення ОСОБА_1 з квартири, що є предметом іпотеки.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 3 ст. 109 ЖК України визначено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 (а.с. 86)

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Заявляючи в суді вимогу про виселення відповідача з квартири АДРЕСА_1, позивач не надав суду жодного доказу проживання відповідача в зазначеній квартирі.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що в силу вимог ст. 109 ЖК України, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» виселення відповідача з квартири, в якій він не зареєстрований при відсутності даних, що останній там мешкає фактично - є не можливим.

Отже в цій частині висновки суду про відмову в задоволенні позову є обґрунтованими.

За таких обставин висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду в цій частині не ґрунтується на вимогах закону та наявних у справі доказах, через що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Синтез» задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Банк «Синтез» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за договором Кредитної лінії № 030205/2 від 03.02.2005 року в розмірі 957 730 (дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч сімсот тридцять) грн. 25 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки: однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 41,4 кв.м., житловою - 23,8 кв.м. власником якої є ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Броварським MB ГУ МВС України в Київській обл. 21.05.1996 року ідентифікаційний код № НОМЕР_1) шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Яворський М.А.

Кашперська Т.Ц.