Постанова № 33101270, 20.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року Справа № 5023/3851/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Ульяна"на постанову та рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 року господарського суду Харківської області від 08.04.2013 рокуу справі господарського суду№ 5023/3851/12 Харківської областіза позовомвиконуючого обов'язки прокурора Орджонікідзевського району міста Харкова В. Пруднікова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській областідо ТОВ "Ульяна"про відшкодування шкоди, завданої державі зняттям ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, в розмірі 5 292, 33 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Ульяна": не з'явилися,Генеральної прокуратури України: Баклан Н.Ю. (посв. №008813 від 11.10.2012 року).

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2012 року виконуючий обов'язки прокурора Орджонікідзевського району міста Харкова В. Прудніков, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області (далі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ "Ульяна" (далі - відповідача) 5 292, 33 грн. шкоди, завданої державі зняттям ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, судові витрати покласти на відповідача (том 1, а.с. 4 - 51).

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на завдання відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу в порушення приписів статті 168 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2012 року, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року, позов задоволено, стягнено з відповідача на користь державного та місцевого бюджетів 5 292, 33 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу з огляду на доведення позивачем в діях відповідача складу екологічного правопорушення та правильністю розрахунку розміру шкоди (том 1, а.с. 105 - 114, 141-147).

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2013 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2012 року у справі №5023/3851/12 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на передчасність висновків судів про наявність в діях відповідача складу земельного правопорушення. Зокрема, суди не перевірили повноважень позивача на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель в частині виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, не дослідили чи є необхідним у спірних правовідносинах зняття ґрунтового покриву земельної ділянки, виходячи з наявності (відсутності) ознак родючості ґрунту, що визначається на підставі ґрунтового обстеження земельної ділянки, на якій планується проведення земляних робіт, не встановили моменту фактичного зняття ґрунтового покриву, а також факту складення компетентними органами протоколу про адміністративне порушення та акта обстеження земельної ділянки відповідача, якими б підтверджувалось адміністративне правопорушення в сфері земельного законодавства з боку відповідача (том 2, а.с. 20 - 26).

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2013 року (суддя Буракова А.М.) позов задоволено, стягнено з відповідача на користь державного та місцевого бюджетів шкоду, заподіяну державі внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, в розмірі 5 292, 33 грн., стягнено з відповідача на користь Державного бюджету України 1 609, 50 грн. судового збору. Судове рішення мотивоване доведенням факту завдання відповідачем шкоди державі внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, причинно-наслідкового зв'язку між шкодою, завданою державі, та протиправними діями відповідача, що підтверджується матеріалами перевірки, проведеної позивачем (том 2, а.с. 66 - 74).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 08.04.2013 року та припинити провадження у справі, обґрунтовуючи неправильним застосування судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пелипенко Н.М., судді: Івакіна В.О., Тихий П.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2013 року у справі №5023/3851/12 - без змін з тих же підстав (том 2, а.с. 127-135).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 13.06.2013 року та рішення суду першої інстанції від 08.04.2013 року, провадження у справі закрити, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 168 ЗК України, статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначає про те, що суди не встановили до якої категорії земель згідно даних земельного кадастру належить спірна земельна ділянка, не дослідили обставин проведення ґрунтового обстеження спірної земельної ділянки на предмет визначення її якісного стану (наявності чи відсутності родючого шару ґрунту), не дослідили прийняття рішення компетентним органом про необхідність зняття родючого шару ґрунту до початку будівельних робіт та необхідності отримання спеціального дозволу на зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на спірній ділянці відповідно до статті 168 ЗК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 13.06.2013 року та рішення суду першої інстанції від 08.04.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вислухавши прокурора Генеральної прокуратури України Баклан Н.Ю., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Згідно зі статтею 168 ЗК України, ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель. При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей (в редакції статті, чинній на момент складення акта перевірки, яким встановлено обставини зняття та перенесення ґрунтового покриву без спеціального дозволу).

Пунктами 3.1., 3.3. Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Держаного комітету України по земельних ресурсах №1 від 04.01.2005 року (далі - Порядок), власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту. Дозвіл видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі, відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Держкомзем України) відмовляє у видачі дозволу.

При цьому, дозвіл видається виключно на зняття та перенесення ґрунтового покриву, тобто родючого шару ґрунту, земельних ділянок. Для визначення якісного стану земель (наявності чи відсутності родючого шару ґрунту на землях несільськогосподарського призначення) необхідно проводити ґрунтове обстеження земельної ділянки, на якій планується проведення земляних робіт. Ґрунтовий покрив земельних ділянок характеризуватиметься родючістю і підлягатиме перенесенню, якщо буде відповідати вимогам та показникам, встановленим у ГОСТ 17.5.1.03-78, ГОСТ 17.4.2.02-83, ГОСТ 17.5.3.05-84, ГОСТ 26213-84, ГОСТ 17.5.3.06-85 (обстеження земельних ділянок на відповідність їх зазначеним нормам проводять юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення землевпорядних робіт).

Отже, ґрунтовий покрив земельних ділянок, який не відповідає зазначеним вище вимогам та показникам, не є родючим, тому відсутні правові підстави для його зняття та перенесення згідно з приписами статті 168 ЗК України.

Така правова позиція роз'яснена Листами Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель №6-8-1487/885 від 11.09.2006 року та №6-8-3923 від 27.11.2008 року.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (в редакції статті, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині, виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель (в редакції статті, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи, тоді як державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів здійснює Державна екологічна інспекція та її територіальні органи.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України №454/2011 від 13.04.2011 року, Держекоінспекція України, відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності вимог законодавства про використання та охорону земель щодо, зокрема, виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель.

Отже, компетентним органом щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині дотримання порядку зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, є Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель та її територіальні органи, тоді як органи Держекоінспекції України уповноважені здійснювати контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства при використанні наданих їх у власність чи користування земельних ділянок.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 1166 Цивільного Кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність настає при існуванні правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вини заподіювача шкоди. Зазначені підстави є загальними, їх існування необхідне в усіх випадках, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Державною екологічною інспекцією в Харківській області за дорученням прокуратури проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства при здійсненні будівництва об'єкта підвищеної небезпеки стаціонарних АЗС з офісом, магазином, кафе "Бістро" та ПТО для автомобілів на земельній ділянці, розташованій за адресою: Ростовське шосе, 517 км + 500 м автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський, за результатами якої складено акт №840/07-46 від 17 - 19 серпня, 22 серпня 2011 року (далі - Акт) (том 1, а.с. 11 - 13).

Як вбачається із зазначеного Акта, за результатами обстеження території відповідача встановлено факт зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на трьох земельних ділянках площею 0,01155 га, 0,264 га та 0,045 га відповідно без спеціального дозволу в порушення статті 168 ЗК України.

Також суди встановили, що для усунення порушень, виявлених під час перевірки, Державною екологічною інспекцією Харківської області винесено припис №04-22-17 від 23.08.2012 року, яким було зобов'язано директора підприємства отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки за адресою: Ростовське шосе, 517 км + 500 м автомобільної дороги Київ-Харків-Довжанський в строк до 23.11.2011 року, попередньо оформивши документи на право землекористування в той же строк (том 1, а.с. 14 - 15).

Судами встановлено, що на підставі встановлених порушень та керуючись "Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту)", затвердженою постановою КМУ №963 від 25.07.2007pоку, Державною інспекцією з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області розраховано шкоду заподіяну зняттям ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без відповідного дозволу на загальну суму 5 292, 33 грн. та заявлено претензії до відповідача за №№ 16-163 від 30.08.2011 року (том 1, а.с. 22 - 24, 16 - 17, 18 - 19, 20 - 21).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, мотивуючи доведенням позивачем протиправності дій відповідача, що полягали у знятті родючого шару ґрунту без спеціального дозволу компетентного органу.

Апеляційний суд, перевіривши обставини справи, погодився з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з такими висновками, вважає їх передчасними з огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при новому розгляді справи не було в повному обсязі виконано вказівок касаційного суду згідно Постанови Вищого господарського суду України від 05.02.2013 року, що є обов'язковими для судів попередніх інстанцій при новому розгляді справи.

Зокрема, суди не з'ясували до якої категорії земель, визначених у статті 19 ЗК України, належить спірна земельна ділянка та не дослідили наявності на ній родючого шару ґрунту, тобто відповідності його вимогам та показникам, встановленим у ГОСТ 17.5.1.03-78, ГОСТ 17.4.2.02-83, ГОСТ 17.5.3.05-84, ГОСТ 26213-84, ГОСТ 17.5.3.06-85, на підставі ґрунтового обстеження земельної ділянки, на якій планується проведення земляних робіт, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про завдання державі шкоди зняттям ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) зі спірної земельної ділянки, на якій здійснювалося будівництво, без спеціального дозволу, оскільки ґрунтовий покрив земельних ділянок, який не відповідає зазначеним вище вимогам та показникам, не є родючим, тому відсутні правові підстави для його зняття та перенесення згідно з приписами статті 168 ЗК України та, відповідно, притягнення до відповідальності суб'єктів господарювання, які здійснюють таке зняття та перенесення без спеціального дозволу.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, у зв'язку з чим суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі.

Пунктами 1, 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 року роз'яснено про те, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного суду від 13.06.2013 року та рішення суду першої інстанції від 08.04.2013 року прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягають скасуванню, а справа - переданню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить з урахуванням зазначених положень земельного законодавства дослідити до якої категорії земель належить спірна земельна ділянка, перевірити, відповідно до пунктів 4.1., 4.3. - 4.5. Порядку, чи є необхідним у спірних правовідносинах зняття ґрунтового покриву земельної ділянки з огляду на наявність (відсутність) на ній родючого шару ґрунту, виходячи з даних, одержаних за результатами її ґрунтового обстеження, встановити момент фактичного зняття ґрунтового покриву, з урахуванням пояснень відповідача про фактичне спорудження на відведеній земельній ділянці певних об'єктів, дослідити акт №840/07-46 обстеження дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства від 17.08.2011 року на предмет належності як доказу у справі з огляду на його складення за результатами перевірки, проведеної без участі відповідача, та, виходячи із встановленого, дійти обґрунтованого висновку про доведення позивачем обставин протиправності дій відповідача щодо зняття родючого шару ґрунту без спеціального дозволу, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою державі в особі позивача, та розміру шкоди, які б підтверджували наявність складу земельного правопорушення та дозволяли суду дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ "Ульяна" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2013 року у справі №5023/3851/12 скасувати, справу №5023/3851/12 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий Н.Г.Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко