Ухвала суду № 33100467, 21.08.2013, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/307/2013 Головуючий у першій інстанції - Скуба А.В.

Суддя-доповідач - Стрижко С.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

- головуючого судді Стрижко С.І.

- суддів Гладія С.В.

Маліновського О.А.

- при секретарі Ведоліній А.М.

- з участю прокурора Гуменюк Л.М.

- захисника ОСОБА_4

- обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №32013110020000087 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_5 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2013 року, яким, -

- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Києва, українка, громадянка України, з вищою освітою, працююча начальником відділу ТОВ «Фоззі Фуд», яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, а також у АДРЕСА_2, раніше не судима, -

- на підставі затвердженої угоди між прокурором та обвинуваченою від 27 травня 2013 року визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 205 КК України та засуджена за цим кримінальним законом з призначенням їй покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8.500 гривень, -

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду першої інстанції, ОСОБА_5 згідно із Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ліберо» (код 37017664).

Не зважаючи на те, що вказане підприємство було зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_5 взяла участь у його придбанні не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом ТОВ «Транс Ліберо», а з метою прикриття незаконної діяльності невстановленої слідством особи на ім'я ОСОБА_10. Крім того ОСОБА_5 на прохання невстановленої слідством особи з метою перереєстрації вказаного суб'єкта господарювання в державних органах влади підписала статутні та реєстраційні документи товариства.

При цьому 14 травня 2012 року на прохання невстановленої особи обвинувачена погодилась перереєструвати в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Транс Ліберо».

Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану у статутних документах товариства, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій як майбутнього власника вказаного підприємства, ОСОБА_5 погодилась на таку пропозицію. При цьому надала невстановленій слідством особі свої паспортні дані, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів товариства.

Після цього невстановлена слідством особа при невстановлених обставинах виготовила нову редакцію статуту ТОВ «Транс Ліберо», в якому ОСОБА_5 зазначалась як власник вказаного підприємства.

14 травня 2012 року Дарницькою районною у м. Києві Державною адміністрацією були внесені зміни до установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Транс Ліберо». У Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ТОВ «Транс Ліберо» зареєстровано під ідентифікаційним номером суб'єкта підприємницької діяльності 37017664 та має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи за номером 10651020000013214.

31 травня 2012 року ОСОБА_5, домовившись з невстановленою слідством особою, прибула до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 у приміщення офісу АДРЕСА_3, де на прохання невстановленої слідством особи, повідомила нотаріусу, що являється власником ТОВ «Транс Ліберо», і тому необхідно нотаріально засвідчити копію статуту вказаного підприємства.

Далі, достовірно усвідомлюючи, що зареєстроване на її ім'я підприємство буде використовуватись для прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_5 засвідчила своїм підписом копію статуту ТОВ «Транс Ліберо», після чого цей статут був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 Після цього ОСОБА_5 власноручно розписалася в реєстрі нотаріальних дій під №2409 приватного нотаріуса ОСОБА_7 та передала усі нотаріально посвідчені документи невстановленій слідством особі.

Перереєстрація ТОВ «Транс Ліберо» в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податків, відкриття поточного рахунку та отримання печатки підприємства надало можливість невстановленим слідством особам, прикриваючись зовнішньо законним фактом реєстрації ТОВ «Транс Ліберо», здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції.

Також 31 травня 2012 року ОСОБА_5 прибула до відділення АТ «Про Кредит Банк» за адресою: м. Київ, вул. Бажана, 26 та відкрила у вказаному банківському закладі рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а також отримала ключі доступу до «Клієнт Банку», які в подальшому передала невстановленій особі на ім'я ОСОБА_10, таким чином, надавши невстановленим особам засоби доступу до власного рахунку.

Так, використовуючи ТОВ «Транс Ліберо» для прикриття незаконної діяльності невстановлені слідством особи уникли від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Незаконна діяльність ТОВ «Транс Ліберо», яке на прохання невстановленої слідством особи придбала на своє ім'я ОСОБА_5, здійснювалася в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва, зокрема ст. ст. 81, 87, 89 ЦК України, ст. ст. 57, 89 ГК України, ст. ст. 8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_5 просить вироку суду першої інстанції скасувати з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, в іншому складі суду.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, обвинувачена зазначає, що обвинувальний вирок на підставі угоди про визнання винуватості між нею та прокурором щодо ОСОБА_5 був ухвалений без її згоди, оскільки сама угода між нею та прокурором 27 травня 2013 року була укладена з суттєвим порушенням вимог КПК України, а саме

- без присутності захисника у той час, коли ОСОБА_5 перебувала у пригніченому стані та не намагалась зрозуміти зміст даного процесуального документу,

- при повідомленні їй прокурором неправдивої інформації про те, що угода підписується для сплати нею штрафу за неподання Товариством «Транс Ліберо» податкової звітності за той період, коли вона була директором,

- без роз'яснення їй наслідків такої угоди.

Крім того, як вказувала обвинувачена в апеляційній скарзі, під час судового засідання, вона гадала, що судом їй призначений адміністративний штраф.

Розглядаючи провадження в межах апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення, пояснення обвинуваченої та її захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, частково дослідивши у судовому засіданні наявні у провадженні матеріали та документи, провівши судові дебати та надавши обвинувачені останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із положеннями ст. 468, 474 ч. 4 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між інших обставин суд повинен з'ясувати чи цілком обвинувачений розуміє наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.

При цьому судовий розгляд у такому порядку відповідно до положень ст. 473 КПК України передбачає обмеження, а саме права на оскарження вироку згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, яка подана в порядку ст. 494 КПК України, що регулює особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень.

Як убачається із матеріалів справи, 27 травня 2013 року в межах кримінального провадження №32013110020000087 між прокурором прокуратури Дарницького району м. Києва Іващенком А.О. та підозрюваною ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості, що дало підстави для розгляду цього провадження в особливому порядку, відповідно до розділу VІ Кримінального процесуального кодексу України.

Під час підготовчого судового засідання судом першої інстанції було встановлено, що укладання угоди сторонами було добровільним, тобто не було наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а умови угоди відповідали вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України. При цьому відповідно до змісту угоди про визнання винуватості, прокурор у кримінальному провадженні та ОСОБА_5, яка беззастережно визнала свою винуватість у зазначеному діянні, дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ст. ст. 27 ч. 5 та 205 ч. 1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин та розміру покарання, яке повинна понести ОСОБА_5 В угоді також були передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання.

За таких обставин суд, з'ясувавши, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені абз. 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди, дійшов висновку про необхідність ухвалення відносно ОСОБА_5 обвинувального вироку.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Доводи обвинуваченої ОСОБА_5 про те, що угода між нею та прокурором була затверджена, та відносно неї ухвалений обвинувальний вирок без її згоди, є неспроможними та такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Так, при підписанні угоди ОСОБА_5 взяла на себе зобов'язання:

- беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні;

- за результатом розгляду даної угоди внести грошові кошти в повному обсязі на розрахунковий рахунок, який буде зазначений у судовому рішенні, у строк, визначений законодавством;

- в подальшому сприяти викриттю осіб, які використовували ТОВ «Транс Ліберо» для прикриття незаконної діяльності;

- сплатити судові витрати, пов'язані з розглядом даної угоди.

Крім того, сторони погодились на призначення ОСОБА_5 за ст. ст. 27 ч. 5 та 205 ч. 1 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; відшкодування витрат на проведення експертизи, а також про стягнення в доход держави грошових коштів, які знаходились на рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у сумі 485.827,19 гривень.

Також у підозрюваної було з'ясовано, що відповідно до ст. 473 КПК України, вона розуміє наслідки укладання та затвердження угоди, у тому числі обмеження права на оскарження вироку та відмова від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, а обвинувачена має права на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, заявлення клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів.

Відповідно до змісту угоди, ОСОБА_5 були зрозумілі і роз'яснені їй наслідки невиконання угоди.

При цьому кожний пункт угоди був підписаний обвинуваченою власноручно, що фактично не заперечувала обвинувачена і у суду апеляційної інстанції, та у свою чергу свідчить що ця угода була укладена обвинуваченою добровільно.

Твердження ОСОБА_5 про те, що вона у той час перебувала у пригніченому стані з урахуванням сімейних обставин та не намагалась зрозуміти зміст даного процесуального документу, є неспроможними, оскільки будь-яких заяв чи клопотань під час цієї процесуальної дії обвинувачена не надавала та заявляла. При цьому у суді апеляційної інстанції не заперечувала, що такі обставини мають місце і н теперішній час, що зараз не впливає на її стан.

Ту обставину, що під час укладання угоди був відсутній захисник ОСОБА_5, то з урахуванням вимог процесуального закону про необов'язковість участі захисника у даному провадженні та відсутності будь-яких заперечень зі сторони ОСОБА_5, колегія суддів не визнає суттєвим порушенням вимог КПК України.

Що стосується доводів, викладених в апеляційній скарзі, стосовно того, що обвинувачена не розуміла, що вона притягається до кримінальної відповідальності, то вони також є безпідставними.

Як убачається із змісту угоди, ОСОБА_5 після підписання цього процесуального документа, був виданий третій екземпляр, що фактично було підтверджено підписом обвинуваченої. У провадженні також мається і розписка ОСОБА_5 про отримання копії саме обвинувального акту по кримінальному провадженню.

Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_5, достовірно знаючи та розуміючи предмет судового розгляду та маючи час для підготовки для цього з моменту отримання екземпляру угоди та копії обвинувального акту, також не заперечувала проти того, що нею угода про визнання винуватості була укладена добровільна, та вона розуміє наслідки її укладання та затвердження судом. Будь-яких заяв та клопотань з приводу відсутності її згоди на укладання угоди та ухвалення на її підставі обвинувального вироку також не надавала та не заявляла.

Ці обставини знайшли своє повне підтвердження не тільки даними, що містились у журналі судового засідання, а й були відображені на записі судового розгляду, які були досліджені у судовому зсіданні. При цьому будь-яких порушень вимог ст. ст. 107, 108 КПК України судом апеляційної інстанції не встановлено.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що будь-яких порушень вимог КПК України при укладанні та затвердженні угоди між прокурором та ОСОБА_5, ухваленні на підставі цієї угоди обвинувального вироку органами досудового розслідування та судом першої інстанції допущено не було, судове рішення по справі є законним та обґрунтованим, а тому підстави для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги відсутні.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченої - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий Стрижко С.І.

Судді Гладій С.В.

Маліновський О.А.