Постанова № 33094993, 21.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11369/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський комерційний банк» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Єкатеринославський комерційний банк» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 02.04.2012 року № 0000132250 та від 27.06.2012 року № 0003962250.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 21 грудня 2012 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідачем було проведено планову документальну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Київською філією публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський Комерційний Банк» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2011 року.

На підставі складеного акту від 13.03.2012 року № 24/2201/34655488 по даній перевірці було прийнято податкове повідомлення - рішення від 02.04.2012 року № 0000132250.

За результатами перевірки правомірності віднесення витрат від торгівлі та переоцінки іноземної валюти до складу валових витрат встановлено відхилення.

Згідно пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 34/94-ВР, із змінами та доповненнями, балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного Банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, триманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Відповідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР «...не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку...».

Відповідно до пп. 153.1.4 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-VІ. із змінами та доповненнями, у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти і банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно-включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, етапів або вартістю на дату здійснення операції, якщо вона була проведена після дати звітного балансу.

У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-V1 (із змінами та доповненнями), не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки не надано жодних первинних документів, що підтверджують витрати від торгівлі та переоцінки іноземної валюти. При проведенні перевірки не виявлено розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують витрати від торгівлі та переоцінки іноземної валюти.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що позивачем, в порушення пп.7.3.3 п.7.3 ст.7, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року N 334/94-ВР, (зі змінами та доповненнями) та пп. 153.1.4 п.153.1 ст. 153, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VІ, (зі змінами та доповненнями) безпідставно завищено витрати від торгівлі та переоцінки іноземної валюти за період з 01.07.2008 року по 30.09.2011 року в загальній сумі 4 654 488,0 грн.

Також, перевіркою правильності віднесення суми витрат зі страхування (крім витрат з довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення) до складу валових витрат встановлено завищення валових витрат у сумі 51 281 грн., в тому числі поквартально:

- 4 квартал 2009 року - 17 464,0 грн.;

- 4 квартал 2010 року - 33 817,0 грн.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що ЗАТ «СК «Союз», яка зобов'язується виплатити страхове відшкодування, та Київська філія ПАТ «ЄКБ» уклали Договір № 09/12/25-03 ИМ від 25.12.2009 року добровільного страхування майна підприємства. Предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, згідно з Додатком № 1 до даного Договору.

Загальна страхова сума - 218 306,72 грн., загальний річний страховий тариф - 8%, загальна страхова премія - 17 464,54 грн., строк дії договору 25.12.2009 року по 24.12.2010 року.

Оплата страхового платежу здійснена відповідно до платіжного доручення № 3 від 30.12.2009 року на загальну суму 17 464,54 грн.

Витрати на страхування майна, згідно Договору № 09/12/25-03 ИМ від 25.12.2009 року в загальній сумі 17 464,54 грн. списано на витрати відповідно до меморіального ордеру №17_5 від 30.12.2009 року.

ПрАТ «СК «Союз», (далі - страховик), яка зобов'язується виплатити страхове відшкодування, та Київська філія ПАТ «ЄКБ» (далі - страхувальник), уклали Договір № 10/12/27-06 ИМ від 27.12.2010 року добровільного страхування майна підприємства. Предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, згідно з Додатком № 1 до даного Договору.

Загальна страхова сума - 222 706,71 грн., загальний річний страховий тариф - 8%, загальна страхова премія - 17 816,54 грн., строк дії договору 27.12.2010 року по 24.12.2011 року.

Оплата страхового платежу здійснена відповідно до платіжного доручення № 1 від 29.12.2010 року на загальну суму 17 816,54 грн.

Витрати на страхування майна згідно Договору № 10/12/27-06 ИМ від 27.12.2010 року в загальній сумі 17 816,54 грн. списано на витрати відповідно до меморіального ордеру №17_4 від 29.12.2010 року.

Відповідно до Постанови Господарського суду Запорізької області від 07.06.2011року по справі № 19/5009/2866/11 ПрАТ «СК «Союз» визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.07.2011 року по справі №19/5009/2866/11 ПрАТ СК «Союз» ліквідовано.

ЗАТ «СК «Дніпро-Поліс» (далі - страховик), яка зобов'язується виплатити при настанні страхового випадку страхове відшкодування, та ПАТ «ЄКБ» (далі - страхувальник), що вносить страхову премію (платіж), уклали Договір № 10/11/20-01/КР від 30.11.2010 року добровільного страхування кредитів. Предметом страхування за цим Договором, є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням грошовими коштами (кредитом та/або відсотками за кредитним договором). На страхування приймається кредитний договір № 1/Ф-10 від 22.11.2010 року.

Загальна страхова сума - 200 000,0 гри., загальний річний страховий тариф - 8%, загальна страхова премія - 16 000,0 грн.

Оплата страхового платежу здійснена відповідно до платіжного доручення № 15 від 30.11.2010 року на загальну суму 16 000,0 грн.

Витрати на страхування майна, згідно Договору № 10/11/30-01 КР від 30.11.2010 року в загальній сумі 16 000,0 грн. списано на витрати відповідно до меморіального ордеру № 17_8 від 30.11.2010 року.

Згідно наданих до перевірки документів, встановлено що Кредитний договір № 1/Ф-10 від 22.11.2010 року був укладений між ПАТ «ЄКБ» та ОСОБА_3 (далі - Боржник). Згідно умов укладеного договору Банк надає боржнику кредит в сумі 200 000,0 грн. Строк користування кредитом з 22.11.2010 року по 21.05.2011 року, процентна ставка за кредитом 12,5%, сукупна вартість кредиту складає 212 328,77 грн.

Забезпечення зобов'язань Боржника за цим кредитним договором є застава майнових прав на депозит, згідно договорів банківського вкладу № 3-Ф-Ю від 22.11.2010 року та № 4-Ф/10 від 22.11.2010 року, оцінена за згадою сторін у 229 710,69 грн.

Крім того, відповідно до Постанови Господарського суду Запорізької області від 23.05.2011 року по справі № 19/5009/2464/11 ЗАТ «СК «Дніпро-Поліс» визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.07.2011 року по справі № 19/5009/2464/11 ЗАТ «СК «Дніпро-Поліс» ліквідовано.

Положенням про Київську філію ПАТ «ЄКБ», затвердженим Протоколом від 04.12.2009 року Спостережної ради ПАТ «ЄКБ» визначено, що Філія створена за рішенням Спостережної ради ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» (протокол від 15.08.2005 року). Даним Положенням визначені функції Філії.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп. 5.4.6 п. 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року, зі змінами та доповненнями, до валових витрат включаються «будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідно до виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров»я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб».

Відповідно до підпункту 5.3.9 вищезазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надано всіх документів, які б підтверджували витрати.

Отже, на порушення 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року N334/94-ВР, зі змінами та доповненнями, КФ ПАТ «ЄКБ» завищено витрати зі страхування на загальну суму 51 281,0 грн., в т.ч. по періодах: 2009 рік - 17 464,0 грн.; 2010 рік - 33 817,0 грн.

З висновків акту перевірки вбачається завищення валових витрат, які відносяться до інших витрат (рекламних заходів, витрати по оренді та інші), а саме: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі - Виконавець), з одного боку, і КФ ПАТ «ЄКБ» (далі - Замовник), укладено Договір № 01/06 від 21.06.2010 року про надання інформаційно-консультаційних, послуг. Згідно п. 1.1 даного Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати йому, у відповідності до умов даного Договору, спеціальну інформацію (кваліфіковану консультацію), а Замовник у зобов'язується прийняти послугу та оплатити її.

П. 2.1 даного Договору визначено, що Виконавець інформує (консультує) Замовника з наступних питань: безпека банку як організації; безпека працівників банку; безпека банківських операцій.

2.2 Інформація (консультування) обов'язково містить надання Замовнику рекомендацій щодо удосконалення та організації своєї діяльності в межах предмету консультування.

4.1 Договірна вартість послуг за цим Договором складає 23 500,0 грн. без ПДВ.

4.2 Оплата послуг здійснюється Замовником у формі оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі Акту виконаних робіт, підписаного сторонами.

Сторонами Договору № 01/06 від 21.06.2010 року про надання інформаційно-консультаційних послуг складено акт прийому-передачі наданих послуг б/н від 30.06.2010 року, відповідно до якого Виконавець передав, а Замовник прийняв наступні послуги: Інформаційно-консультаційні послуги. Загальна вартість послуг складає 23 500,0 грн.

Позивачем не було надано доказові документи щодо фактичного виконання вищенаведених послуг та подальшого використання цих послуг у фінансово-господарській діяльності КФ ПАТ «ЄКБ», в зв'язку з чим немає можливості підтвердити той факт, що виплату було проведено як компенсацію за фактично надані послуги.

Оплата інформаційно-консультаційних послуг здійснена відповідно до п/д № 21 від 30.06.2010 року на загальну суму 23 500,0 грн.

Витрати на інформаційно-консультаційні послуги відповідно до акту прийому-передачі б/н від 30.06.2010 року списано на витрати відповідно до м/о №17_9 від 30.06.2010 року в загальній сумі 23 500,0 грн.

Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) зазначено, що «сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством».

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України «бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку».

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які: фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи (па паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України N 334/94-ВР, зі змінами та доповненнями, «валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Відповідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР «...не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку...»

Оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували дійсність господарських операцій, то колегія суддів вважає, що ним порушені вимоги п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР зі змінами і доповненнями, в результаті чого, КФ ПАТ «ЄКБ» завищено витрати від іншої діяльності на загальну суму 23 500,0 грн., у тому числі по періодах: півріччя 2010 року - 23 500,0 грн. 3 квартали 2010 року - 23 500,0 грн.; - 2010 рік - 23 500,0 грн.

Також, позивач в своїх поясненнях посилається на те, що відображення документального підтвердження подальшого використання консультаційних послуг у фінансово-господарській діяльності не є можливим, так як у договорі та самому акті перевірки вказується про те, що на виконання договору, виконавець інформує замовника з питань безпеки банку як організації, безпеки працівників банку, безпеки банківських операцій. Такі доводи колегія суддів апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки доказів про використання цих послуг безпосередньо в господарській діяльності позивача та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності суду не надано.

В ході перевірки, також, було встановлено, що TOB «Тандем Люкс» (код 32204330) та ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» (код 20305925), уклали договір оренди приміщення б/н від 11.01.2006 року.

Згідно договору Орендодавець TOB «Тандем Люкс» передає Орендарю ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» у тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення № 55, № 56 (в літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Золотоустівська, 51, загальною площею 354,90 кв.м.

П. 1.2. визначено, що метою використання Приміщення є розміщення офісу банку (Орендаря. ЗАТ «Фінансовий Союз Банк»)

Відповідно до п. 3.1. Договору щомісячна орендна плата, що підлягає сплаті Орендарем ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» складає: 45000,00 грн.(розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць).

Вступ Орендаря до користування приміщенням наступає одночасно з підписанням сторонами акту прийому-передачі.

Термін оренди за даним договором 5 (п'ять) років з дати підписання сторонами акту прийому-передачі.

Згідно акту прийому-передачі від 26.01.2006 року Орендодавцем TOB «Тандем Люкс» здійснено передачу приміщення у строкове платне користування Орендарем ЗАТ «Фінансовий Союз Банк».

03.11.2009 року до договору оренди приміщення від 11.01.2006 року Сторонами внесено наступні зміни:

- починаючи з 01.07.2008 року Орендодавець ГОВ «Тандем Люкс» передає Орендарю ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» у тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення № 55, № 56 (в літ. А), що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Золотоустівська, 51, загальною площею 100 кв.м.;

- починаючи з 01.07.2008 року, щомісячна орендна плата, що підлягає сплаті Орендарем ЗАТ «Фінансовий Союз Банк», складає 12680,00грн. з розрахунку 126,80 грн. за 1 кв.м.

Відповідно до Положення про Київську філію ПАТ «ЄКБ», що затверджена Протоколом від 04.12.2009 року Спостережної ради ПАТ «ЄКБ» встановлено наступне:

1.2. Філія створена за рішенням Спостережної ради ЗАТ «Фінансовий Союз Банк» (протокол від 15.08.2005р.)

1.3. Філія створена з метою здійснення банківської діяльності та інших операцій у відповідності з чинним законодавством України на території відповідного регіону місцезнаходження філії, у відповідності до цього Положення.

1.4. Філія - відокремлений структурний підрозділ Банк)', що не має статусу юридичної особи, має власний кореспондентський рахунок, відкритий у ГУ ПБУ по м. Києву і Київській області, відповідно до законодавчих та нормативно-правових актів України, має індивідуальний код.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

В перевіряємому періоді КФ ПАТ «ЄКБ», згідно підписаного юридичною особою Договору оренди приміщення від 11.01.2006 року та актів прийому-передачі, відображала в податковому обліку платежі за датою фактичного отримання послуг оренди.

Згідно наданих до перевірки первинних документів, а саме: актів прийому-передачі, меморіальних ордерів та оборотно-сальдової відомості по рахунку 7395 «Витрати на оперативний лізинг (оренду)» КФ ПАТ «ЄКБ» віднесено до складу витрат витрати по оренді приміщення, згідно підписаного юридичною особою Договору оренди приміщення від 11.01.2006 року в сумі 494 520,0 грн.

З огляду на вищевикладене, позивачем порушено п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами і доповненнями, та пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого, КФ ПАТ «ЄКБ» завищено витрати від іншої діяльності на загальну суму 494 5820,0 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції, також, не може погодитися з висновком суду першої інстанції стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 02.04.2012 року № 0000132250 з огляду на наступне.

На підставі складеного акту від 13.03.2012 року № 24/2201/34655488 було винесене податкове повідомлення - рішення від 02.04.2012 року № 0000132250.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивачем оскаржено його у адміністративному порядку до Державної податкової служби у місті Києві Державної податкової служби.

За результатами розгляду первинної скарги рішенням ДПС у місті Києві від 18.06.2012 року № 3632/10Т2-114 про розгляд первинної скарги, було скасовано податкове повідомлення рішення відповідача від 02.04.2012 року № 0000132250 в частині основного платежу у розмірі 298 210,64 грн., а в іншій частині вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Згідно пп.60.1.3 п.60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення - рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення - рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; таке податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

З метою виконання пп.60.1.3 п.60.1 ст. 60, п.60.4 ст. 60 ПК України та у відповідності до ст. 58 ПК України ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС було прийнято та направлено позивачу нове податкове повідомлення рішення 27.06.2012 року № 0003962250 (яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 1 231 116, 00 грн.

Таким чином, вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.04.2012 року № 0000132250 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Таким чином, судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не взято до уваги пояснення відповідача та докази надані сторонами, а тому постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Єкатеринославський комерційний банк» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 21.08.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.