Ухвала суду № 33093875, 14.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4129/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003082202 від 19 березня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003082202 від 19 березня 2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 23 квітня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

У період з 19 лютого 2013 року по 25 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено виїзну позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість, а саме: щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків приватним підприємством "Арикон" за період з 01 квітня 2011 року по 31 липня 2011 року, за результатами якої складено акт від 04 березня 2013 року № 193/22-2/35141676.

Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки, у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з приватним підприємством "Арикон".

На підставі акту від 04 березня 2013 року № 193/22-2/35141676 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2013 року № 0003082202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 8355439 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 838816 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та приватним підприємством "Арикон" було укладено договір купівлі-продажу від 11 березня 2011 року, виконання якого підтверджується видатковими накладними, виписками з особового рахунку та актом прийому-передачі векселів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Оскільки, витрати позивача були відображені у відповідних видаткових накладних, складених на підставі правовідносин між ним та контрагентом, первинні документи приватного підприємства "Арикон" виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, судом першої інстанції встановлено факт наявності у позивача виробничих потужностей для здійснення транспортування та зберігання товару, а також факт наявності на складі позивача товарів отриманих від приватного підприємства "Арикон" за договором купівлі-продажу від 11 березня 2011 року, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено право позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із зазначеним контрагентом.

Стосовно правомірності проведення відповідачем позапланової документальної виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" колегія суддів звертає увагу на наступне.

Дослідження положень податкового законодавства, а саме статті 78 Податкового кодексу України, надає підстави вважати, що обставиною, яка зумовлює призначення документальної позапланової виїзної перевірки та видання відповідного наказу на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є факт ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня його отримання.

Однак, як було вірно встановлено судом першої інстанції, запит щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з платником податків приватним підприємством "Арикон" за період з 01 квітня 2011 року по 31 липня 2011 року було складено вже після початку проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для призначення позапланової документальної виїзної перевірки позивача з зазначеного питання.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як вбачається з матеріалів справи та рішення суду першої інстанції, правовою підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо визначення суми грошового зобов'язання став факт виявлення за результатами зазначеної перевірки даних, що свідчать про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Доводи апелянта про наявність протоколу проведення допиту свідка від 23 березня 2011 року , складеного старшим оперуповноваженим ОНМ Алчевської ОДПІ лейтенантом податкової служби Соляровим Р.В., згідно до якого засновник та директор приватного підприємства «Арикон» Гарматько О.В. непричетний до здійснення фінансово-господарської діяльності приватного підприємства «Арикон», не може бути прийнятий до уваги, оскільки факти вчинення злочину, у тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватися виключно відповідним рішенням суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки позивача, за результатами якої було складено акт, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003082202 від 19 березня 2013 року, відповідно були відсутні і правові підстави для виникнення у відповідача обов'язку щодо визначення суми грошового зобов'язання та винесення відповідного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2013 року № 0003082202 підлягає визнанню недійсними та скасуванню.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.