Рішення № 33091932, 14.08.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47 факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

14.08.2013 справа №927/778/13

Суддя А.В.Романенко, розглянувши матеріали справи порушеної

за позовом: Заступника прокурора м. Чернігова,

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави

в особі позивача: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Чернігівській області,

просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Приватного підприємства "Ніжин-Агродар",

вул. Московська, 7б, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на предмет спору на стороні позивача: Державний навчальний заклад "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області"

вул. Незалежності, 5а, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;

предмет спору: про розірвання договору та стягнення 11 571,07грн.

за участю представників:

від позивача: Т.Л.Теслюченко - начальник відділу правового забезпечення та персоналу, довіреність №10-6-01431 від 17.042013;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

присутня у судовому засіданні: М.М.Лазоренко, ст.прокурор відділу прокуратури м. Чернігова, посвідчення №015041 від 05.02.2013.

В порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.08.2013 проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Заступником прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області подано позов до приватного підприємства "Ніжин-Агродар" про:

- розірвання договору оренди №49-12 від 01.03.2012 державного окремого індивідуально визначеного майна - групи інвентарних об'єктів - будівель та споруд у складі: свинарник площею 768,0 кв.м; склад-майстерню площею 305,0 кв.м; будинок тваринника площею 82,5 кв.м; вбиральню площею 2,0 кв.м; водонапірну башту площею 7,5 кв.м; асфальтове покриття площею 1530,0 кв.м; огорожу з воротами, що знаходяться на балансі державного навчального закладу "Ніжинський професійний аграрний ліцей", та розташоване за адресою: м. Ніжин, вул. Степова (на землях Кунашівської сільської ради), 135, укладений з приватним підприємством "Ніжин-Агродар";

- зобов'язання приватного підприємства "Ніжин-Агродар" звільнити нерухоме державне майно - свинарник площею 768,0кв.м; склад-майстерню площею 305,0кв.м; будинок тваринника площею 82,5кв.м; вбиральню площею 2,0кв.м; водонапірну башту площею 7,5кв.м; асфальтове покриття площею 1530,0кв.м; огорожу з воротами довжиною 22,8 пог.м, що розташоване за адресою: м. Ніжин, вул. Степова (на землях Кунашівської сільської ради) та повернути його балансоутримувачу - державному навчальному закладу "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області";

- стягнення з приватного підприємства "Ніжин-Агродар" 8 406,80грн заборгованості по орендній платі, 967,36грн пені та 840,68грн штрафу.

Ухвалою від 21.06.2013 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача судом залучено Державний навчальний заклад "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області".

Третя особа належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення 07.08.2012 поштового відправлення №02851941, натомість повноважного представника в судове засідання не направила.

В листі від 09.08.2013 №565/08 заявлено клопотання про проведення засідання суду без участі представника ліцею та висловлено прохання про задоволення позову про розірвання договору повністю.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення 07.08.2013 поштового відправлення №02851933 (отримано за довіреністю Єресько), але повноважного представника в судове засідання не направив, додаткових документів на підтвердження своєї позиції суду не надав.

Враховуючи зазначене відповідачем у відзиві на позов клопотання про розгляд даної справи за відсутності представника на підставі наявних у ній матеріалів, а також те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні та враховуючи положення ст.69 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути даний позов за наявними у справі документами, на підставі ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні 14.08.2013 представник позивача та прокурор подали письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які прийняті судом, залучені до справи.

Представник позивача надав суду письмові пояснення б/н від 14.08.2013 зазначаючи, що відповідно до вимог чинного законодавства України відповідачу надсилалось повідомлення про намір розірвати спірний договір оренди в зв'язку з несплатою ним орендної плати більше ніж за три місяці підряд. Нарахування орендної плати без застосування коефіцієнту 0,7 позивач пояснив неподанням ПП «Ніжин-Агродар» при укладанні договору необхідних документів на підтвердження статусу суб'єкта малого підприємництва, та інше.

В усних поясненнях, наданих в судових засіданнях, посилаючись на несплату відповідачем орендної плати протягом тривалого часу та інші суттєві порушення умов договору, представником позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 01.07.2013 №10-6-02440, у тому числі і щодо вимог про розірвання спірного договору оренди та зобов'язання звільнити майно.

Прокурором позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Розглянувши наявні документи, вислухавши в судових засіданнях пояснення повноважного представника позивача, третьої особи та прокурора, господарський суд встановив:

Згідно частини першої ст. 628 та частини першої ст. 638 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

01.03.2012, між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (Орендодавець) та приватним підприємством "Ніжин-Агродар" (Орендар) укладено Договір №49-12 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає а Орендар приймає в строкове платне користування, без права приватизації, передачі в суборенду, переходу права власності третім особам, державне окремо індивідуально визначене (нерухоме) майно - групу інвентарних об'єктів - будівлі та споруди в складі 8 найменувань: телятник площею 1 420,0кв.м, свинарник площею 768,0кв.м, склад-майстерня площею 305,0кв.м, будинок тваринника площею 82,5 кв.м, вбиральня площею 2,0кв.м, водонапірна башта площею 7,5кв.м, асфальтове покриття площею 1 530,0кв.м, огорожа з воротами (далі - Майно), розміщене за адресою: м. Ніжин, вул. Степова (на землях Кунашівської сільської ради), що перебуває на балансі ДНЗ "Ніжинський аграрний професійний ліцей (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 07.11.2011 і становить за незалежною оцінкою 313 159,38грн.

Відповідно до п.п.3.1.-3.3. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2011 р. - 3 926,24 грн.;

Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень-березень 2012 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

В свою чергу, п.п. 3.5, 3.6. Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Розділом 5 Договору узгоджено обов'язки Орендаря. Зокрема, до них віднесено зобов`язання: протягом місяця після підписання Договору внести завдаток до держбюджету і Балансоутримувачу... (п.5.3.); своєчасно й у повному розмірі сплачувати орендну плату (п.5.4); протягом місяця після укладення Договору застрахувати орендоване майно не менше ніж на його вартість за звітом про оцінку майна на користь Балансоутримувача... Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим (п. 5.9.), та інше.

Згідно п.10.1. Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01.03.2012 до 27.02.2015 включно.

01.03.2012, представниками сторін та Балансоутримувачем підписано акт приймання-передачі, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду визначене Договором №49-12 від 01.03.2012 майно.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 07.05.2013 у справі №927/322/13-г встановлено, що спірний договір оренди №49-12 від 01.03.2012 є розірваним з 05.09.2012 в частині оренди телятника площею 1420,0кв.м.

Тобто, з моменту одержання наймачем (04.09.2012, згідно поштового повідомлення про вручення №16608 0027048 4) повідомлення наймодавця від 13.08.2012 №18-6-02675 про відмову від договору оренди №49-12 від 01.03.2012 в цій частині.

17.06.2013, у зв'язку зі звільненням навчальної майстерні (телятника) і поверненням майна з оренди за актом приймання-передачі від 15.10.2012, позивачем та відповідачем укладено угоду до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2012 №49-12 (надалі - Угода), якою узгоджено наступне:

1. Пункт 1.1. Договору викладено в наступній редакції:

« 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування, без права передачі в суборенду та приватизації державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - групу інвентарних об'єктів - будівлі та споруди в складі 7 найменувань: свинарник площею 768,0кв.м, склад-майстерня площею 305,0кв.м, будинок тваринника площею 82,5 кв. м, вбиральня площею 2,0кв. м, водонапірна башта площею 7,5кв.м, асфальтове покриття площею 1 530,0кв. м, огорожа з воротами (далі - Майно), розміщене за адресою: м. Ніжин, вул. Степова (на землях Кунашівської сільської ради), що перебуває на балансі ДНЗ "Ніжинський аграрний професійний ліцей (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 07.11.2011 і становить за незалежною оцінкою 170 875,38грн.»

2. Пункт 3.1. Договору викладено наступним чином:

« 3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 №786 з урахуванням змін і доповнень до неї і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2012 року - 2 135,94грн.

3.2. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України».

3.Сторони домовились також, що орендна плата у визначеному цією угодою розмірі застосовується з 05.09.2012.

5. Зміни та доповнення діють до закінчення терміну дії договору оренди, та інше.

Дослідивши подані докази, господарський суд доходить висновку про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі, враховуючи наступне.

В силу вимог частини першої ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Судом враховано, що предметом даного Договору є державне майно. Тобто, до правовідносин між сторонами застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною першою ст.2 цього Закону встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Обов`язок орендаря, приватного підприємства "Ніжин-Агродар", щодо своєчасного та повного внесення сум орендної плати визначено умовами п.п. 5.4. та 3.6. Договору від 01.03.2012.

В свою чергу, обов'язку орендодавця щодо виставлення орендарю рахунків на сплату орендної плати до державного бюджету умовами даного Договору не встановлено, що спростовує зазначені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача з цього приводу.

З матеріалів справи вбачається, що за користування орендованими приміщеннями позивачем (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) нараховано орендну плату, а саме станом на: 12.04.2012 - 1 976,90грн; 12.05.2012 - 1 976,90грн; 12.06.2012 - 1 970,97грн; 12.07.2012 - 1965,05грн; 12.08.2012 - 1 961,12грн; 12.09.2012 - 1 955,24грн; 12.10.2012 - 1 186,54грн; 12.11.2012 - 1 067,97грн; 12.12.2012 - 1 066,90грн; 12.01.2013 - 1 069,04грн; 12.02.2013 - 1 071,18грн; 12.03.2013 - 1 070,11грн; 12.04.2013 - 1 070,11грн; 12.05.2013 - 1 070,11грн; 12.06.2013 - 1 070,18грн. Всього 21 549,32грн.

Обов`язок по оплаті орендованого майна Орендарем виконано частково, а саме сплачено: 23.05.2012 - 1 976,90грн; 20.11.2012 - 2 774,81грн та 04.12.2012 - 7 319,39грн. Разом - 12 071, 10грн.

Матеріалами справи доведено та визнано самим відповідачем (у відзиві на позовну заяву), що останнім взяті на себе договірні зобов'язання по сплаті орендної плати вчасно та в повному розмірі не виконано.

Викладені у відзиві на позов заперечення відповідача щодо нарахування йому орендної плати без застосування коефіцієнту 0,7, як суб'єкту малого підприємництва, спростовуються матеріалами даної справи.

Так, в п.3.1. Договору сторонами узгоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 .

Пунктом 2 Методики визначено, що розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем і орендарем.

Додатком №2 даної Методики встановлено, що орендні ставки для орендарів - вітчизняних юридичних і фізичних осіб, що є суб'єктами малого підприємництва, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (крім офісів), застосовуються з коефіцієнтом 0,7.

Зокрема, нормами ст.ст. 32 - 34, 36 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Тобто, беручи до уваги вищевикладені норми чинного законодавства України, саме відповідач повинен довести суду, що на дату укладення Договору від 01.03.2012 він був суб'єктом малого підприємництва і розмір орендної плати повинен був визначатися із застосуванням коефіцієнту 0,7.

У разі неможливості самостійно надати такі докази суду, відповідач не позбавлений був права звернутися з відповідним письмовим клопотанням про витребування господарським судом доказів в порядку ст.38 ГПК України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000, який був чинним на дату укладення спірного Договору оренди, суб'єктами малого підприємництва є, зокрема, юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн гривень. { Абзац третій частини першої ст.1 в редакції Закону N 523-VI ( 523-17 ) від 18.09.2008 }.

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

Отже, для підтвердження статусу суб'єкта малого підприємництва, відповідач повинен був надати належні та допустимі докази станом на дату укладення Договору.

Натомість, в обґрунтування своїх заперечень, відповідачем надано суду копії фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва - Приватного підприємства "Ніжин-Агродар" за І півріччя 2012 року, станом на 31.12.2012 та за І квартал 2013 року.

У п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалось клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватись виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В свою чергу, судом, при вирішенні питання щодо правомірності визначення у Договорі розміру орендної плати враховано, зокрема, що розрахунки орендної плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДНЗ "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області", затверджені начальником ФДМУ по Чернігівській області, як від 13.01.2012, так і від 17.06.2013 зроблено без застосування коефіцієнту 0,7, натомість підписані (тобто прийняті) директором приватного підприємства „Ніжин-Агродар".

Будь-яких належних доказів щодо заперечень приватного підприємства „Ніжин-Агродар" проти застосування невірного коефіцієнту Фондом, відповідачем суду не надано.

Отже, заперечення відповідача проти суми позову з підстав неправильного визначення Фондом розміру орендної плати є необґрунтованими і судом відхиляються.

Беручи до уваги вищенаведене, заборгованість відповідача по сплаті до державного бюджету (50%) орендної плати на день ухвалення даного судового рішення становить 9 478,22грн за період з 05.09.2012 по 30.06.2013 включно (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини третьої ст.285 та частини четвертої ст.286 ГК України, частини третьої ст. 18 та частини третьої ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як зазначалося вже вище, п. 3.6. Договору сторонами узгоджено, зокрема, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п.п.3.7, 3.8 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Посилаючись на вищевказані пункти Договору, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 01.07.2013, позивач просить стягнути з відповідача 1 145,03грн пені за період з 13.04.2012 по 01.07.2013 та 10% штрафу за прострочення виконання зобов'язання по сплаті орендної плати не менше ніж три місяці у сумі 947,82грн.

Чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга ст. 193, частина перша ст. 216 та частина перша ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф і пеню (частина перша ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій, відповідно до частини четвертої ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором, зокрема, у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, з урахуванням зазначених вище норм чинного законодавства України, суд, доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 145,03грн пені за період з 13.04.2012 по 01.07.2013 та 10% штрафу за прострочення виконання зобов'язання по сплаті орендної плати не менше ніж три місяці у сумі 947,82грн, є обґрунтованими, підлягають задоволенню повністю.

Позовні вимоги про розірвання договору оренди №49-12 від 01.03.2012 та зобов'язання відповідача звільнити нерухоме державне майно - свинарник площею 768,0кв.м; склад-майстерню площею 305,0кв.м; будинок тваринника площею 82,5кв.м; вбиральню площею 2,0кв.м; водонапірну башту площею 7,5кв.м; асфальтове покриття площею 1530,0кв.м; огорожу з воротами довжиною 22,8 пог.м, що розташоване за адресою: м. Ніжин, вул. Степова (на землях Кунашівської сільської ради) та повернути його балансоутримувачу - державному навчальному закладу "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області", підлягають задоволенню з наступних підстав.

Розділами 9 та 10 Договору №49-12 від 01.03.2012 сторонами узгоджено відповідальність і вирішення спорів за Договором та визначено строк чинності, умови зміни та припинення Договору.

Так, згідно п.п. 9.1., 9.3., 9.4. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Спори, які виникають за цим Договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

У разі несплати орендної плати орендарем протягом трьох місяців підряд, орендодавець має право відмовитись від договору та вимагати повернення майна у порядку, передбаченому ст.782 ЦК України.

Відповідно до п.п. 10.1., 10.2. Договору, його укладено строком на 2 роки 364 дні, з 01.03.2012 по 27.02.2015 включно.

Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Так, за умовами ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Матеріалами справи підтверджено, що в зв'язку з порушенням відповідачем істотних умов Договору, як то: не внесення завдатку (п.5.3.), несвоєчасного й у повному обсязі перерахунку орендної плати (п. 5.4.) та не здійснення страхування майна (п. 5.9.), позивачем на адресу відповідача, рекомендованою кореспонденцією надсилалось письмове повідомлення від 11.04.2013 №18-6-01358 про намір розірвати договір оренди від 01.03.2013 №49-12, яке відповідачем отримано, що підтверджується наданою суду копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №22410875 (вручено 12.04.2013 за довіреністю уповноваженому Єресько).

В свою чергу, ухвалюючи дане рішення, судом також враховано, що за змістом абзацу другого п.п. 3.7. п. 3 роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, а не законодавчі чи інші нормативно-правові акти, на які він посилається.

У рамках заявлених позивачем предмету та підстав позову господарський суд має застосовувати будь-які нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, та не може обмежуватись тільки тими нормами законодавства, на які посилається позивач у позові.

Відповідно до частини другої ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) встановлено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Приписи ст.188 ГК України та ст.11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Відповідно до частини другої ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією стороною, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зокрема, відповідно до частини третьої ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно п.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12, законом (частина третя ст.291 ГК України, частина друга ст. 651, ст.783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а ст. 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Матеріалами даної справи підтверджено, що відповідач, в порушення взятих на себе договірних зобов`язань плату за користування орендованими приміщеннями станом на: 12.04.2012 в сумі 1976,90грн; 12.05.2012 - 1 976,90грн; 12.06.2012 - 1 970,97грн; 12.07.2012 - 1 965,05грн; 12.08.2012 - 1961,12грн; 12.09.2012 - 1 955,24грн; 12.10.2012 - 1 186,54грн; 12.11.2012 - 1 067,97грн; 12.12.2012 - 1 066,90грн; 12.01.2013 - 1 069,04грн; 12.02.2013 - 1 071,18грн; 12.03.2013 - 1 070,11грн; 12.04.2013 - 1 070,11грн; 12.05.2013 - 1 070,11грн; 12.06.2013 - 1 070,18грн, разом 21 549,32грн - здійснив частково, всього в розмірі 12 071, 10грн, а саме ним сплачено: 23.05.2012 - 1 976,90грн; 20.11.2012 - 2 774,81грн та 04.12.2012 - 7 319,39грн.

Після 04.12.2012, плата за користування орендованими приміщеннями за Договором оренди №49-12 від 01.03.2012 відповідачем взагалі не здійснювалася, умови пунктів 5.3. та 5.9. Договору на час ухвалення даного судового рішення відповідачем не виконано.

Посилання відповідача на те, що сторонами було досягнуто домовленостей про подальші орендні відносини у зв`язку з укладанням 17.06.2013 угоди до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2012 № 49-12, тобто вже після отримання ним письмове повідомлення від 11.04.2013 №18-6-01358 про намір розірвати договір оренди від 01.03.2013 №49-12, спростовуються матеріалами даної справи.

Зокрема, зі змісту даної Угоди вбачається, що сторонами внесено зміни до Договору від 01.03.2012 № 49-12 у зв`язку з розірванням його з 05.09.2012 в частині оренди телятника площею 1420,0кв.м. та зменшенням з даної підстави орендної плати.

Будь-яких інших умов спірного Договору від 01.03.2012 № 49-12, як то: обов`язків орендаря, відповідальності і вирішення спорів та строків чинності, умов зміни та припинення Договору, дана угода не зачіпає.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

В свою чергу, п. п. 10.9., 10.10. Договору сторонами узгоджено, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п.п. 2.10., 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з п.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України, з нього в доход державного бюджету підлягає стягненню 4 014,50грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 29, 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди від 01.03.2012 №49-12 державного окремо індивідуально визначеного майна - групи інвентарних об`єктів - будівель та споруд в складі: свинарник площею 768,0кв.м, склад-майстерня площею 305,0кв.м, будинок тваринника площею 82,5 кв. м, вбиральня площею 2,0кв. м, водонапірна башта площею 7,5кв.м, асфальтове покриття площею 1 530,0кв. м, огорожа з воротами, що знаходиться на балансі Державного навчального закладу "Ніжинський аграрний професійний ліцей", та розташоване за адресою: м. Ніжин, вул. Степова (на землях Кунашівської сільської ради), 135, укладений з приватним підприємством „Ніжин-Агродар" (код ЄДРПОУ 35013830, вул. Московська, 7б, м. Ніжин, Чернігівська область,16600).

3. Зобов'язати приватне підприємство "Ніжин-Агродар" (код ЄДРПОУ 35013830, вул. Московська, 7б, м. Ніжин, Чернігівська область,16600) звільнити нерухоме державне майно: свинарник площею 768,0 кв.м; склад-майстерню площею 305,0 кв.м; будинок тваринника площею 82,5 кв.м; вбиральню площею 2,0 кв.м; водонапірну башту площею 7,5 кв.м; асфальтове покриття площею 1530,0 кв.м; огорожу з воротами, що розташоване за адресою: м. Ніжин, вул. Степова (на землях Кунашівської сільської ради), та повернути його балансоутримувачу - Державному навчальному закладу "Ніжинський професійний аграрний ліцей Чернігівської області" (вул. Незалежності, 5а, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600).

4. Стягнути з приватного підприємства "Ніжин-Агродар" (код ЄДРПОУ 35013830, вул. Московська, 7б, м. Ніжин, Чернігівська область,16600 / р/р 26009029717 в ПАТ «Полікомбанк», МФО 353100/) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області 9код ЄДРПОУ 14243893, пр. Миру, 43, м. Чернігів), з подальшим перерахуванням до Державного бюджету України (отримувач - Ніжинське УК /Ніжинський район/ 220080300, код ЄДРПОУ 37716092, банк отримувача - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, р/р 31112094700303) 9 478,22грн боргу, 1 145,03грн пені та 947,82грн штрафу.

5. Стягнути з приватного підприємства "Ніжин-Агродар" (код ЄДРПОУ 35013830, вул. Московська, 7б, м. Ніжин, Чернігівська область,16600 / р/р 26009029717 в ПАТ «Полікомбанк», МФО 353100/) в доход Державного бюджету України (отримувач - УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 22030001, код ЄДРПОУ 38054398, рахунок - 31217206783002, банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, код господарського суду Чернігівської області - 03500068) 4 014,50грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2013.

Суддя А.В.Романенко