Постанова № 3308535, 31.03.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.03.09Справа №2а-3249/08/1 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Єлжовій Н.М., Тарасовій О.М., за участю представника позивача - Прокопець І.С., представника відповідача Мирошниченко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Білогірського районного споживчого товариства до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом Білогірське районне споживче товариство до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим про визнання незаконним та скасування складене Державною податковою інспекцією в Білогірському районі податкового повідомлення - рішення № 0000262301/0 від 04.07.2008 року про необхідність сплати основного зобовязання в сумі 2364,52 гривень, штрафних (фінансових санкцій) в сумі 1057,5 гривень, а всього в сумі 3422,02 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2008 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2008 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав у повному обсязі, зазначив, що у період з 09.06.2008 року по 19.06.2008 року відповідачем проводилася виїзна планова документальна перевірка фінансово господарської діяльності Білогірського районного споживчого товариства за період роботи з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року.

Представник позивача пояснив, що перевіркою встановлено порушення п.5.2.2, п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року, у звязку з чим встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року на суму 2364,52 гривень, у тому числі в 2007 році за 1 квартал 37,98 гривень, 2 квартал 96,04 гривень, 3 квартал 152,38 гривень, 4 квартал 190,62 гривень, 1 квартал 2008 року -1887,52 гривень.

Представник позивача зазначив, що 04.07.2008 року відповідачем складено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення рішення № 0000262301/0 про необхідність сплати основного зобовязання в сумі 2364,52 гривень та штрафних санкцій у розмірі 1057,5 гривень.

Представник позивача зазначив, що вищезазначене податкове повідомлення рішення є незаконним з наступних підстав.

Білогірським районним споживчим товариством у 1 кварталі 2008 року віднесено до валових витрат суму 7550,00 гривень наданої допомоги власній профспілковій організації, яка є неприбутковою організацією та внесена до реєстру неприбуткових організацій, що передбачено Колективною угодою підприємства.

Представник позивача зазначив, що він не погоджується з позицією відповідача відносно того, що Білогірське районне споживче товариство має право віднести до валових витрат суму, яка перевищує 2 % від суми оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду, яка складала 605716 гривень, тобто сума повинна бути вище за 12114,32 гривень.

Представник позивача пояснив, що відповідно до п.5.2.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

Як підкреслив представник позивача звітний період ще не закінчився та Білогірське районне споживче товариство ще може та має намір до кінця звітного періоду перерахувати неприбутковій організації, якою є власна профспілкова організація, допомогу в розмірі, передбаченому п.5.2.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, зазначив, що Білогірське районне споживче товариство в 1 кварталі 2008 року помилково віднесло суми наданої допомоги власній профспілковій організації, яка є неприбутковою установою та внесена до реєстру неприбуткових установ, що передбачено колективною угодою підприємства у сумі 7550,00 гривень.

Представник відповідача зазначив,що на момент представлення декларації позивачем право на включення до валових витрат сум по здійсненій допомозі не наступило, у звязку з тим, що сума допомоги не перевищила 2% оподаткованого податком на прибуток за минулий рік.

Представник відповідача зазначив, що податкове повідомлення рішення № 0000262301/0 від 04.07.2008 року є правомірним,у звязку з тим, що позивачем допущено порушення п.5.2.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з чим визначено податкове зобовязання.

Вислухав пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Білогірське районне споживче товариство є юридичною особою, зареєстрованою 23.02.1999 року Білогірською районною державною адміністрацію АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 449641, Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №42-11-65/217 від 20.08.2007 року.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №42-11-65/217 від 20.08.2007 року основними видами діяльності за КВЕД Білогірського районного споживчого товариства є здавання в оренду власного нерухомого майна, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, виробництво хліба та хлібобулочних виробів.

Згідно з Довідкою про взяття на облік платника податків від 04.04.2008 року за № 20 Білогірське районне споживче товариство взяте на облік в органах державної податкової служби 23.02.1999 року за № 374 та станом на дату видачі довідки перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Білогірському районі АР Крим.

Таким чином, судом встановлено, що Білогірське районне споживче товариство являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування податкового повідомлення- рішення ДПІ в Білогірському районі АРК, яке являється субєктом владних повноважень, суд зобовязаний перевірити, чи здійснювалася перевірка, за результатами якої були видані повідомлення-рішення, на підставі закону, які повноваження мав ревізор під час проведення перевірки, чи прийнято рішення по справі безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Таким чином, органи податкової служби мають право проводити лише документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.

Відповідно до ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 09.06.2008 року № 77/23-02, виданого ДПІ в Білогірському районі АР Крим перевіряючими у складі Посашко А.В. старшого державного податкового ревізора інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Білогірському районі, Краснобаєвої Н.В. головного державного податкового ревізора інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Білогірському районі, Белікової Н.Д. завідуючою сетором КПР відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Білогірському районі відповідно до плану - графіку проведення документальних перевірок субєктами господарської діяльності на 2 квартал 2008 року проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово- господарської діяльності з питань дотримання Білогірським районним споживчим товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року, про що складено акт про результати виїзної планової перевірки Білогірського районного споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року за № 968/23-2/01757350 від 24.06.2008 року (надалі Акт перевірки).

Суд зазначає, що позивач був повідомлений про проведення планової перевірки повідомленням від 28.05.2008 року за № 2228/10/23-02, яке отримано 28.05.2008 року, що зазначено в повідомленні.

Отже, судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ щодо підстав та прядку проведення планової виїзної перевірки.

Суд зазначає, що в Акті перевірки вказано, що перевірку проведено з відома голови Білогірського РСТ Акатьева Олексія Олексійовича та в присутності бухгалтера підприємства Чупріной Віри Петрівни.

Перевіркою встановлено порушення п.5.2.2, п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року на суму 2364,52 гривень, у тому числі в 2007 році 1 квартал 37,98 гривень, 2 квартал 96,04 гривень, 3 квартал 152,38 гривень, 4 квартал 190,62 гривень, 1 квартал 2008 року -1887,52 гривень.

Суд зазначає, що на підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення № 0000262301/0 від 04 липня 2008 року, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток за основним платежем у розмірі 2364,52 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 1057,5 гривень.

Судом встановлено, що позивач у адміністративному позові оскаржує вищевказане податкове повідомлення рішення на загальну суму визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 3422,02 гривень.

Однак, суд підкреслює, що в адміністративному позові та у судовому засіданні представник позивача надає пояснення тільки стосовно незаконності визначення податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 1887,52 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 377,5 гривень за 1 квартал 2008 року.

Стосовно визначення податкового зобовязання відповідачем за основним платежем у розмірі 477,00 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 680,00 гривень за 2007 рік представник позивача жодних пояснень не надав, визначене відповідачем податкове зобовязання за 2007 рік у судовому засіданні та адміністративному позові не оскаржував.

Однак, суд зазначає, що у звязку з тим, що позивач просить визнати незаконним податкове повідомлення рішення № 0000262301/0 від 04 липня 2008 року на загальну суму 3422,02 гривень, суд надає правову оцінку та перевіряє законність та обґрунтованість податкового повідомлення рішення № 0000262301/0 від 04 липня 2008 року на загальну суму визначення податкового зобовязання.

Перевіряючи законність та обґрунтованість визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за 2007 рік суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що виїзною плановою перевіркою, яка проводилася відносно позивача, встановлено завищення суми валових витрат на загальну суму 9458,09 гривень, у тому числі у 2007 році за 1 квартал 151,92 гривень; 2 квартал 384,17 гривень; 3 квартал 609,51 гривень; 4 квартал 762,49 гривень.

Перевіркою встановлено, що на порушення п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями, у якому наголошено, що до валових витрат підприємства відносяться …» суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обовязкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо невизначені у переліку податків, зборів (обовязкових платежів), визначених зазначеним Законом), виключаючи акцизний збір та рентні платежі …» Білогірське районне споживче товариство у 2007 році включило до валових витрат суми земельного податку, нарахованого за земельні ділянки, яке не використовує у господарській діяльності та відмовилося, у звязку з чим самостійно надало до ДПІ у Білогірському районі уточнюючий розрахунок № 16412 від 24.04.2008 року, але дані декларації з прибутку не вточнило. Таким чином, підприємством завищені валові витрати за стр.04.6 на загальну суму 1908,09 гривень.

Дані порушення підтверджені даними податкової звітності по земельному податку, рішеннями сесій сільських рад про припинення користування ділянками.

Суд зазначає, що вказані порушення зазначені в акті про результати виїзної планової перевірки Білогірського районного районним споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року за № 968/23-2/01757350 від 24.06.2008 року.

Суд підкреслює, що відповідно до пп. 1.3. п.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року № 925/11205 за результатами проведення виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового законодавства довідка. Такий акт є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового законодавства субєктами господарювання.

Отже, суд зазначає, що вказаний акт перевірки, якім встановлені правопорушення, допущені позивачем, є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового законодавства, отже, є належним доказом допущених позивачем порушень податкового законодавства.

Суд зазначає, що податковим повідомленням рішенням № 0000262301/0 від 04 липня 2008 року визначено податкове зобовязання за 2007 рік за основним платежем у розмірі 477,00 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 680,00 гривень.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до акту документальної перевірки Білогірське РСТ за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року, який є додатком до акту перевірки, перевіркою визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у 1 кварталі 2007 року у розмірі 37,98 гривень; у 2 кварталі 2007 року у розмірі 96,04 гривень; у 3 кварталі 2007 року у розмірі 152,38 гривень; у 4 кварталі 2007 року у розмірі 190,62 гривень.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. «б» п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III від 21.12.2000 року контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з п.п.17.1.3 п.п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III від 21.12.2000 року у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до акту документальної перевірки Білогірське РСТ за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року, який є додатком до акту перевірки, до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 170 гривень за кожний квартал 2007 року на загальну суму 680,00 гривень.

Суд звертає увагу, що позивач не зазначив підстав для скасування податкового повідомлення рішення у частині визначення податкового зобовязання за 2007 рік чи підстав неправомірності нарахування податкового зобовязання та штрафних санкцій у цій частині.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем правомірно визначене податкове зобовязання у 2007 році за основним платежем у розмірі 477,00 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 680,00 гривень.

Щодо визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за 1 квартал 2008 року суд зазначає наступне.

Виїзною плановою перевіркою встановлено, що на порушення п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року Білогірське районне споживче товариство у 1 кварталі 2008 року до валових витрат помилково віднесло суми наданої допомоги власній профспілці, яка є неприбутковою організацією та внесена до реєстру неприбуткових організацій, що передбачено Колективною угодою підприємства, у сумі 7550,00 гривень.

Відповідно до вказаної статті Закону України, Білогірське районне споживче товариство має право віднести до валових витрат суму, яка б перевищувала 2% від суми оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, який дорівнював 605716,00 гривень, тобто якщо сума допомоги була б вище 12114,32 гривень за стр.04.8 Добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг) декларації на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року підприємство мало змогу заповнити вказану строку декларації, але на момент надання декларації право на включення витрат по наданій допомозі не настало, у звязку із тим, що сума допомоги не перевищила 2% оподаткованого прибутку попереднього звітного року, підприємство буде мати нагоду включити суми допомоги після перевищення вказаної суми.

В акті перевірки вказано, що дані порушення підтверджуються даними рах.311 за березень 2008 року, головної книги, даними декларації за 1 квартал 2008 року.

Перевіркою правильності визначення сум валових витрат за перевірений період встановлено завищення суми валових витрат за 1 квартал 2008 року у розмірі 7550,00 гривень.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року в редакції від 22.05.97 року № 283/97 ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у 1 кварталі 2008 року на суму 1887,52 гривень.

Суд зазначає, що податковим повідомленням рішенням № 0000262301/0 від 04 липня 2008 року згідно з п.п.4.2.2 ст.4; п.п.17.1.3 п.17 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III від 21.12.2000 року визначено податкове зобовязання позивача за штрафними санкціями у розмірі 1057,5 гривень, з них відповідно до розрахунку штрафних санкцій до акту документальної перевірки Білогірського РСТ за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року, який є додатком до акту перевірки, визначено податкове зобовязання за штрафними санкціями за 1 квартал 2008 року у розмірі 377,5 гривень.

Перевіряючи законність та обґрунтованість визначення податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за 1 квартал 2008 року суд встановив наступне.

Відповідно до п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

Судом встановлено, що в 1 кварталі 2008 року Білогірським районним споживчим товариством надано допомогу у розмірі 7550,00 гривень власній профспілковій організації, яка є неприбутковою організацією та внесена до реєстру неприбуткових організацій, що передбачено колективною угодою підприємства.

Правовий статус вищевказаної профспілкової організації підтверджується наступним.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію обєднання громадян від 23 лютого 2000 року № 1337 Профспілка працівників споживчої кооперації України є всеукраїнською громадською організацією (профспілкою), діяльність якої поширюється на всю територію України, основною метою діяльності якої є: представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересі членів спілки за місцем роботи, навчання, в державних, господарських, громадських, судових органах, інших установах та організаціях і виражає їх волю.

Згідно з Довідкою про включення в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України № 09/2-5/1902 від 27.09.2001 року Обєднана профспілкова організація працівників споживчої кооперації Білогірського районного споживчого товариства (ЄДРПОУ 02675682) є юридичною особою, формою власності є колективна власність.

Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків від 17 травня 2004 року за № 33 Кримський республіканський комітет профспілки працівників споживкооперації є неприбутковою організацією з кодом неприбутковості 0016 з 09.01.2004 року.

Таким чином, суд зазначає, що Обєднана профспілкова організація працівників споживчої кооперації Білогірського районного споживчого товариства є юридичною особою, неприбутковою організацією та внесена до реєстру неприбуткових організацій.

Суд підкреслює, що включення до валових витрат сум коштів, добровільно перерахованих протягом звітного року до неприбуткових організацій відповідно до п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року можливо за умови, якщо:

-розмір сум грошових коштів, які добровільно перераховуються до неприбуткових організацій та можуть бути віднесені до валових витрат має перевищувати два відсотки, але бути не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Суд зауважує, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року не передбачає можливості віднесення до валових витрат добровільно перерахованих сум, які є менш ніж два відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Суд підкреслює, що відповідно до вимог п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року позивач мав право віднести до валових витрат суму, яка б перевищувала 2% від суми оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, який дорівнював 605716,00 гривень.

Отже, підприємство мало право заповнити строку 04.8 Добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг) декларації на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року у випадку якщо б сума допомоги була вище 2% від суми оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду та перевищувала суму 12114,32 (2% від 605716,00 гривень).

Крім того, суд звертає увагу позивача, що платник податку має право віднести до валових витрат саме всю суму добровільно перерахованих коштів, а не її частину.

Зазначена позиція викладена в Постанові Господарського суду м. Києва від 19.07.2006 року № 11/233-А по справі за позовом ТОВ про визнання недійсними наказів Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року № 271/7592 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток та Порядку її складання» та від 12.10.2005 року № 448, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2.11.2005 року за № 1323/11603 «Про затвердження Змін до форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку складання декларації з податку на прибуток, затверджених наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 в частині затвердження додатка Р2 до рядка 04.8 декларації з податку на прибуток підприємства «Витрати на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг)».

Суд зазначає, що можливість відображення в рядку 04.8 декларації з податку на прибуток сум коштів, які мають перевищувати два відсотки, але бути не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року передбачена також Наказом ДПА України «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо відображення в декларації з податку на прибуток підприємства витрат на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (виконання робіт, надання послуг), які включаються до валових витрат» N 552 від 27.08.2008 року.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач завчасно заповнив строку 04.8 Добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг) декларації на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року та відобразив суму коштів, які добровільно перераховуються до Обєднаної профспілкової організації працівників споживчої кооперації Білогірського районного споживчого товариства, яка не перевищує 2% від суми оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Однак, суд зауважує, що судом перевірено розмір сум грошових коштів, які добровільно перераховані до Обєднаної профспілкової організації працівників споживчої кооперації Білогірського районного споживчого товариства за весь 2008 рік, як це передбачено законом, та встановлено, що за звітний рік позивачем дотримано вимоги п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року.

Так, встановлено, що позивач за 2008 рік добровільно перерахував до Обєднаної профспілкової організації працівників споживчої кооперації Білогірського районного споживчого товариства грошові кошти у розмірі 30286,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 173 від 05 березня 2008 року; № 459 від 23 червня 2008 року; № 484 від 23 червня 2008 року; № 755 від 19 вересня 2008 року; № 551 від 16 липня 2008 року; № 299 від 08 квітня 2008 року; № 366 від 25 квітня 2008 року.

Суд підкреслює, що 5 % від суми оподатковуваного прибутку попереднього звітного року Білогірського районного споживчого товариства складають саме 30286,00 гривень (605716,00 гривень х 5%).

Отже, суд приходить до висновку, що за звітний 2008 рік позивач при добровільному перерахуванні суми наданої допомоги Обєднаній профспілковій організації працівників споживчої кооперації Білогірського районного споживчого товариства не перевищив 5% суми оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, отже мав право віднести суму у розмірі 30286,00 гривень на валові витрати, але в декларації про прибуток за 2008 рік.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач завчасно заповнив строку 04.8 Добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг) декларації на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року та відніс суму добровільно наданої допомоги Обєднаній профспілковій організації працівників споживчої кооперації Білогірського районного споживчого товариства у розмірі 7550,00 гривень до валових витрат в 1 кварталі 2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно визначив суму податку на прибуток за 1 квартал 2008 року у розмірі 1887,52 гривень, а податкове повідомлення рішення № 0000262301/0 від 04 липня 2008 року в цій частині є обґрунтованим.

Розглядаючи дану справу суд вважає за необхідне зауважити, що прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з до триманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на до сягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі, а застосовані відповідачем заходи не відповідають переслідуваній меті .

Принцип пропорційності зо крема передбачає, що:

-здійснення повноважень, як правило, не повинно спри чиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б ці лям, які заплановано досягти;

-якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані не обхідністю досягнення більш важливих цілей;

-несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за від сутності такого рішення чи дії;

-для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно оби рати найменш “шкідливі” засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнен ня балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Необхідно зауважити, що суд перевіряє не тільки обґрунтованість та правомірність рішення відповідача, а й звертає увагу на те, що рішення субєкта владних повноважень повинно бути прийнято з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо, з дотриманням принципу розумності.

Суд зауважує, що судом визнано правомірним визначення відповідачем податкового зобовязання за основним платежем за 1 квартал 2008 року у звязку з передвчасним заповненням декларації на прибуток підприємства» за 1 квартал 2008 року та віднесенням суми добровільно наданої допомоги Обєднаній профспілковій організації працівників споживчої кооперації Білогірського районного споживчого товариства у розмірі 7550,00 гривень до валових витрат, але фактично за результатами звітного року, тобто за 2008 рік, будь-яких несприятливих наслідків від дій позивача не настало, оскільки позивач за 2008 рік відніс на валові витрати суму допомоги, з урахуванням суми 7550,00 гривень за 1 квартал 2008 року в розмірі, передбаченому п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 від 28.12.1994 року. Тому, суд вважає, що застосування до позивача за таке порушення штрафних санкцій є порушенням принципу пропорційності, який підлягає застосуванню при оцінці рішень субєкта владних повноважень.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000262301/0 від 04 липня 2008 року у частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 377,50 гривень у звязку з заниженням податку на прибуток у 1 кварталі 2008 року.

Суд зазначає, що визначення податкового зобовязання за основним платежем з податку на прибуток відповідачем у розмірі 2364,52 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 680,00 гривень визнано судом правомірним, отже, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000262301/0 від 04 липня 2008 року в цій частині не підлягають задоволенню.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним та скасування, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір частково у сумі 0,37 гривень пропорційно суми задоволених вимог.

Під час судового засідання, яке відбулось 30.03.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 02.04.2009 року.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим № 0000262301/0 від 04 липня 2008 року у частині застосування до Білогірського районного споживчого товариства штрафних санкцій у розмірі 377,50 гривень.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Білогірського районного споживчого товариства судовий збір в розмірі 0,37 гривень.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання її у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Трещова О.Р.