Ухвала суду № 33084259, 13.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2013 р. № 9104/22555/10 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-оздоббуд» про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на банківських рахунках,-

встановив:

25 січня 2010 року позивач - Луцька ОДПІ звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ТзОВ «Луцьк-оздоббуд» в якому просив застосувати до відповідача адміністративний арешт активів у вигляді зупинення операцій на банківських рахунках платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі наказу № 11 від 15.01.2010 року ДПА у Волинській області видала направлення № 000661 на проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Луцьк-оздоббуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.01.2009 року. Проте, 18.01.2009 року поступило повідомлення про недопуск працівника управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Волинській області Ткачука О.М. до проведення перевірки, жодних бухгалтерських документів для її проведення відповідачем надано не було. 18.01.2009 року було складено акт відмови платника податку від допуску до проведення перевірки, в якому зафіксовано факт відмови представника відповідача - директора ТзОВ «Луцьк-оздоббуд» допустити до перевірки працівників Державної податкової адміністрації у Волинській області. У зв'язку з викладеним та на підставі підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (далі - Закон N 2181-III) та пункту 9.1 Порядку застосування адміністративного арешту активів платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.09.2001 року N 386 (далі - Порядок N 386), позивач просить застосувати адміністративний арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунках відповідача, відкритих у ВОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Луцьк, ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ та ПАТ «Західінкомбанк».

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до висновку, що для застосування адміністративного арешту активів платника податків у вигляді зупинення операцій на рахунках може бути застосовано тільки у випадку наявності податкового боргу. Однак, апелянт вважає, що такі висновки суду є помилковими, оскільки згідно підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону N 2181-III однією із підстав для застосування адміністративного арешту активів платника податків, є відмова такого платника від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, незалежно від того, є у цього платника податків податковий борг чи ні.

Сторони у справі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час та місце, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Від представника Луцької ОДПІ надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Враховуючи те, що дану справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПА у Волинській області на підставі наказу № 11 від 15.01.2010 року про проведення позапланової виїзної перевірки видано направлення № 000661 старшому державному податковому ревізору-інспектору ДПА у Волинській області Ткачуку А.М. на проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Луцьк-оздоббуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

18.01.2010 року відповідачем не було допущено до проведення перевірки працівників управління податкового контролю юридичних осіб ДПА України у Волинській області у зв'язку з чим було складено Акт №2/23-5/05505667 відмови платника податку від допуску до проведення перевірки.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що арешт коштів на рахунку платника податку, як виключний спосіб забезпечення можливості погашення його податкового боргу, може бути здійснений на підставі рішення суду у випадку відмови платника податків від проведення документальної перевірки лише за умови наявності у такого платника податків податкового боргу. Оскільки згідно пояснень представника відповідача у ТзОВ «Луцьк-оздоббуд» заборгованість по платежах до бюджетів та державних цільових фондів відсутня, підстав для застосування адміністративного арешту не має.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до абз. «г» пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону N 2181-III (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

З правового аналізу зазначеної норми вбачається, що її положеннями виключними підставами для застосування арешту активів платника податків визначено дві наступні: по-перше відмова платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, а по-друге відмова платника податків від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Між тим, приписами пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 зазначеного Закону України та п. 2.1 розділу 2 Порядку № 386 передбачено, що адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Таким чином, адміністративний арешт може бути застосований у випадку наявності у платника податків податкового боргу. Однак, позивачем не надано суду доказів наявності у відповідача податкового боргу, а його представником у суді першої інстанції зазначено, що такий борг відсутній.

Вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, а посилання податкового органу на можливість застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на банківських рахунках без наявності податкового боргу, є безпідставним та спростовується приписами підпункту 9.1.2 пункту9.1 статті 9 Закону N 2181-III та пункту 9.1 Порядку N 386.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2010 року у справі № 2а-294/10/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін