Ухвала суду № 33078617, 16.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2013 р. Справа № 28355/13/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Матковської З.М., Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2010 року по справі № 2а-912/10/0370 за позовом Спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2010 року спільне українсько-англійського підприємство «Західна нафтова група» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому з врахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12.08.2009 року № 0013681530/0 нечинним та зобов'язати ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зарахувати зайво сплачені грошові кошти в розмірі 62 968,56 грн. за користування земельною ділянкою як земельний податок.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2010 року позовні вимоги Спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група» - задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 12 серпня 2009 року № 0013681530/0 та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва зарахувати сплачені, згідно платіжного доручення від 3 грудня 2009 року за № 19642, грошові кошти в сумі 62 968,56 грн. як земельний податок за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.А.Заболотного,3.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог Спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група» відмовити в повному обсязі.

Апелянт, згідно поданого клопотання просив розгляд справи проводити без участі його представника.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Судова колегія перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група» за період з квітня по червень 2009 року, за результатами якої складено акт № 706/15-30/30887609 від 28.07.2009 року.

Перевіркою встановлено , що розмір податкового зобов'язання з земельного податку спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, зазначений платником податку у податковій декларації (розрахунку) є меншим ніж визначено за результатами перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації (розрахунку) платником податку занижено земельний податок за квітень-червень місяці 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0013681530/0 від 12.08.2009 року, яким визначено СУАП «Західна нафтова група» у формі ТзОВ податкове зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 62 968,56 грн., в тому числі: 59 970, 06 грн. основного платежу-та 2 998,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Пункт 35 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що питання щодо затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради

Згідно п.8 ч.1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», чинного на час виникнення спірних правовідносин, земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів та відповідно до ч.2 ст. 14 цього ж Закону загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Разом з тим, частинами 1 та 2 статті 2 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

Системний аналіз п. 8 ч. 1 ст. 14, ч.2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.1 і 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю» дає підстави апеляційному суду прийти до висновку, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч.5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю» належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю» передбачається, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ч.5-10 цієї статті та ч.2 ст. 6 цього Закону.

Положення частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплюють, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що пункт 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25 грудня 2008 року «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає частинам 1 і 2 статті 2, частини 2 статті 4, частини 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю», пунктом 8 частини 1 статті 14, частини 2 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню, відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає частина 1 статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Як вбачається із наявних в матеріалах справи реєстраційних посвідчень Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 11 грудня 2006 року № 024979 та № 024980, будівля адміністративно-побутового корпусу загальною площею 3 824,7 м2 та нежитлові приміщення загальною площею 6291,3 м2, що розташовані за адресою м. Київ, вул. А.Заболотного, 3 зареєстровані спільним українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на праві приватної власності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується платіжними дорученнями від 26 червня 2009 року за № 18429 та від 24 липня 2009 року за №18680, позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», у повному обсязі.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що матеріалами справи спростовуються висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва викладені в акті перевірки № 706/15-30/30887609 від 28.07.2009 року щодо порушень податкового законодавства, за перевіряємий період, допущених спільним українсько-англійським підприємством «Західна нафтова група».

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0013681530/0 від 12.08.2009 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та зобов'язання відповідача зарахувати зайво сплачені, кошти в розмірі 62 968,56 грн. як земельний податок за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. А.Заболотного, 3.

Колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставним покликання апелянта на те, що суд першої інстанції порушив норми права, розглянувши первинні позовні вимоги позивача та заяву про зміну позовних вимог в одному провадженні, оскільки, відповідно до ч.1 ст.137 КАС України, позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2010 року по справі № 2а-912/10/0370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді З.М.Матковська

Н.В.Савицька