Ухвала суду № 33080132, 13.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2013 р. м. Київ К/800/32873/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Муравйова О.В.

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року

у справі №816/245/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (надалі - ПАТ «Укрнафта»)

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м.Полтаві ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Полтаві №0005372301 від 20.09.2012р. та №0046472301 від 07.12.2012р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0046472301 від 07.12.2012р.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ДПІ у м.Полтаві ДПС звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в позові повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт № 2627/22-2/22525915 від 04.09.2012р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.314.1 ст. 314 р.ХІV Податкового кодексу України, а саме: заниження збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ у відповідному розмірі, в тому числі по періодах: квітень 2011р., травень 2011р., червень 2011р., липень 2011р., серпень 2011р., вересень 2011р., жовтень 2011р., листопад 2011р., грудень 2011р., січень 2012р., лютий 2012р., березень 2012р. у відповідних розмірах.

На підставі названого акту ДПІ у м.Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №000537321 від 20.09.2012р., за яким позивачу визначено зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби у Полтавській області від 05.12.2012р. №3069/10/10-215 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині визначення штрафної санкції в розмірі 2,00грн, а в іншій частині - залишено без змін, внаслідок чого ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення 0046472301 від 07.12.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» діє на підставі Положення про Нафтогазовидобувне управління «Полтаванафтогаз», затвердженого наглядовою радою ПАТ «Укрнафта» 28.12.2011р. та згідно п. 1.2. вказаного Положення є філією (структурним підрозділом) останнього. Місцезнаходження філії-м. Полтава, вул. Монастирська, 12.

Відповідно до п.2.1. Положення про НГВУ «Полтаванафтогаз» головною метою є, зокрема видобуток нафти з конденсатом й газу, забезпечення споживачів продуктами переробки нафти й газу, виготовлення іншої продукції, що забезпечує потреби ринку енергоресурсів тощо.

НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» орендує цех, який використовується для синтезу аміаку у ПАТ «Дніпроазот» на підставі договору оренди майна № 665/10-4 від 01.07.2010р., укладеного між ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Дніпроазот».

Цехами №1-4 НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» здійснювалось видобування природного газу, який в подальшому, за актами прийому-передачі природного газу (внутрішньогосподарського переміщення) передавався структурному підрозділу НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» - Управлінню з виробництва аміаку (місцезнаходження якого - м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця, 1).

Відповідно до п.2.1. Положення управління з виробництва аміаку, затвердженого в.о. начальника НГВУ «Полтаванафтогаз» 21.03.2011р., головним завданням Управління з виробництва аміаку виробництво хімічної продукції, а саме: аміаку, азотводневої суміші, двоокису вуглецю, підвищення ефективності та якості виробництва за рахунок застосування нової техніки і прогресивної технології.

Транспортування вказаного природного газу здійснювалось за допомогою газорозподільних організацій (ПАТ «Дніпропетровськгаз» НАК «Нафтобаз України» та Криворіжським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів ДК «Укртрансгаз» УМГ «Харківтрансгаз») та підтверджується актами про виконання робіт з транспортування природного газу по магістральних газопроводах, що встановлено та не заперечувалось відповідачем.

Управління з виробництва аміаку НГВУ «Полтаванафтогаз» використовує отриманий природний газ для виробництва хімічної продукції, а саме: аміаку, азотводневої суміші, двоокису вуглецю, в цеху, що орендований у ПАТ «Дніпроазот» на підставі договору оренди майна №665/10-4 від 01.07.2010р., укладеного між ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Дніпроазот».

Згідно з п. 314.1 ст. 314 Податкового кодексу України платниками збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до п. 315.1 ст. 315 ПК України об'єктом оподаткування збором є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Пунктом 317.1 ст. 317 ПК України визначено, що споживачами є такі категорії: населення, бюджетні установи, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби.

Діяльність постачання природного газу є специфічною діяльністю та регулюється спеціальними Законами та підзаконними нормативними актами.

Згідно з п.5.3 ст. Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому кодексі і не визначаються ним, використовуються у визначенні, встановленому іншими законами.

Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» газовидобувне підприємство - суб'єкт господарювання, що відповідно до спеціального дозволу на користування надрами видобуває природний газ на території України і в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Відповідно до п.18 ч.1 ст.1 цього Закону постачання природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Згідно з п.1.13 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» постачальник природного газу за регульованим тарифом це суб'єкт господарської діяльності, який згідно з умовами відповідної ліцензії постачає природний газ безпосередньо споживачам на визначеній території за тарифами, які підлягають державному регулюванню.

Відповідно до п.9 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729, постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу.

Пунктом 1.5 Порядку створення страхового запасу природного газу в натуральній та грошовій формах, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України від 05.08.2002 року №469 встановлено, що:

- постачальник природного газу (газопостачальник) це суб'єкт господарської діяльності, який здійснює постачання природного газу споживачам на підставі укладених договорів і отримав відповідну ліцензію Національної комісії регулювання електроенергетики;

- газопостачання це послуга, яка передбачає реалізацію природного газу шляхом передачі (транспортування) його споживачам.

Таким чином, газовидобувне підприємство та постачальник природного газу здійснюють різні види діяльності, які потребують отримання різних ліцензій. Спеціальний дозвіл на користування надрами видається центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та надає право суб'єкту господарювання користуватися надрами, а ліцензія на постачання природного газу видається Національною комісією регулювання електроенергетики та надає право суб'єкту господарювання постачати природний газ споживачам.

Відповідно до п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» споживач юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010р. №10 затверджено «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу з нерегульованим тарифом».

Пунктом 1.3 вказаних ліцензійних умов встановлено, що газопостачальне підприємство - суб'єкт господарювання, що здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Тобто, постачальником природного газу є суб'єкт господарювання (юридична особа), яка одержала відповідну ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим чи нерегульованим тарифом та здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Відповідно до п.п.14.1.30 п.14.1 ст.14 ПК України поняття відокремленого підрозділу визначається у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Поняття структурного підрозділу Податковим кодексом України не визначено.

Згідно з ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином, НГВУ «Полтаванафтогаз» як філія (структурна одиниця) ПАТ «Укрнафта» не є юридичною особою у розмінні Цивільного кодексу України та не може самостійно бути стороною договору. Філії укладають договори лише від імені та в інтересах юридичної особи на підставі довіреності, виданої юридичною особою.

Як було встановлено судами та не заперечується сторонами, передача природного газу здійснювалася всередині філії (структурної одиниці) ПАТ «Укрнафта» (НГВУ «Полтаванафтогаз») між його структурними підрозділами.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, визначення об'єкта оподаткування та платника збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів всіх форм власності здійснюється з урахуванням договору, укладеного між суб'єктами господарювання - юридичними особами або їх уповноваженими представниками.

Постачання природного газу передбачає передачу його однією особою іншій з переходом права власності на такий природний газ.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, згідно витягів з виробничо-технічних звітів за період з 2-4 квартали 2011р. та січень, лютий, березень 2012р., Управлінням виробництва аміаку було використано сировину - природний газ для виконання виробничої програми, а саме виробництво аміаку. Обсяги використаного природного газу збігаються із обсягами газу вказаними в актах приймання-передачі природного газу (внутрішньогосподарського переміщення) за аналогічний період.

Відповідачем не було доведено наявність договору про постачання газу, укладеного між окремими самостійними особами в спірних взаємовідносинах.

Таким чином, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія апеляційного суду, дійшов вірного висновку, що внутрішньогосподарське переміщення не є поставкою природного газу, оскільки не передбачає перехід права власності на нього і не породжують, не змінюють і не припиняють будь-яких прав та обов'язків, а філії та їх структурні підрозділи не є особами та не можуть укладати договори та, відповідно, виступати як постачальник і споживач, акти приймання-передачі природного газу, підписані між структурними підрозділами в межах відокремленого підрозділу - НГВУ «Полтаванафтогаз», не є актами приймання-передачі газу, підписані платником та відповідним споживачем, а отже, відсутній об'єкт обчислення збору у вигляді цільової надбавки на природний газ.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0046472301 від 07.12.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.В. Муравйов