Ухвала суду № 33080125, 14.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/58230/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Приходько І. В. Костенка М. І. Маринчак Н.Є.за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.

та представників сторін: від позивача - Матвіїв С.І.,

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 р.

у справі № 2а-8454/11/1370

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ»

до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство ,,Енергія-Новояворівськ" (далі - позивач, ТзОВ НВП «Енергія Новояворівськ») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.07.2011 р. № 0000712320 та № 0000722320.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012р., в позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 14.08.2013 р. надав пояснення аналогічні письмовим запереченням на касаційну скаргу (від 13.03.2013р.), в яких проти доводів касаційної скарги заперечував, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані рішення без змін як такі, що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання 14.08.2013 р. не з'явився, про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Яворівському районі Львівської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах із ПП «Дніпробізнесінвест-2000» та ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ», які мали місце у період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 25.06.2011р. № 664/23-2/32789941 та встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.12.1997 року № 168/97-ВР та порушення пп. 5.2.1., 5.2.10., п. 5.2., пп. 5.3.9. п 5.3., статті 5, пп. 8.7.1. п. 8.7. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР.

На підставі зазначеного акта перевірки 11.07.2011р. відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення: № 0000712320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 12 109 300 грн., у тому числі за основним платежем 9 687 440 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 421 860 грн.; № 0000722320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 9 762 438 грн., у тому числі за основним платежем 7 809 950 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 952 488 грн.

Висновок щодо завищення ПДВ та неправомірності формування бюджетного відшкодування податковий орган обґрунтовує фіктивністю господарської діяльності позивача за спірними угодами з вищенаведеними контрагентами.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, прийшов що висновку, що позивачем не було допущено порушення норм діючого законодавства при формуванні податкового кредиту та бюджетного відшкодування, оскільки господарські угоди є реальними, що підтверджується первинними документами.

Суд касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Із аналізу положень пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності мав взаємовідносини з ПП ,,Дніпробізнесінвест-2000" та ТзОВ ,,Будівельна компанія ,,СІТІ".

Судами попередніх інстанцій з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» досліджено питання щодо реального вчинення зазначених правочинів та первинні документи: протоколи угод про договірну ціну на виконання робіт з технічного обслуговування об'єктів ТзОВ НВП ,,Енергія-Новояворівськ", довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3), акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в), акти приймання-передачі будівельного/ремонтного майданчика на об'єкті, акти комісії ТзОВ НВП ,,Енергія-Новояворівськ", що затверджувалися технічним директором підприємства позивача, податкові накладні, вантажно-митні декларації на придбання обладнання для фільтрування повітря, яке було використане при виконанні робіт на градирнях Максі-600 та ИВА-1000.

Разом з тим, судами досліджено технічну документацію: графіки технічного обслуговування бойлерів, графік технічного обслуговування обладнання Новояворівської ТЕЦ, технічну документацію по експлуатації електричних станцій, річний план-графік технічного обслуговування та ремонту електрообладнання, технічні паспорти та інструкції з експлуатації парових турбін, двигунів, градирень, димотягів, паспорти теплових пунктів, висновки експертизи, проведеної на замовлення контрагента позивача про результати обстеження котлів, галузеві керівні документи на обладнання, яке підлягало ремонту та заміні, з яких вбачається необхідність проведення планових та позапланових ремонтних, будівельно-монтажних робіт та робіт з технічного обслуговування обладнання, котре використовується в господарській діяльності підприємства.

Крім того, судами встановлено наявність у ПП ,,Дніпробізнесінвест-2000" та ТзОВ ,,Будівельна компанія ,,СІТІ" ліцензій на здійснення будівельної діяльності відповідно серії НОМЕР_1 зі строком дії до 14 вересня 2012 року та серії НОМЕР_2 зі строком дії до 9 квітня 2012 року.

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган обґрунтовує свою позицію щодо фіктивності (недійсності) зазначених правочинів. Проте, відповідач не надав суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами.

Отже, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, а посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, статтю 215, частину 1 статті 216 Цивільного кодексу України є юридично неспроможними, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Враховуючи вищевикладене доводи відповідача щодо фіктивності господарської угоди між позивачем та ПП ,,Дніпробізнесінвест-2000", ТзОВ ,,Будівельна компанія ,,СІТІ" оцінюються колегією суддів з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності та у відповідності до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. З цього приводу не приймаються до уваги доводи касаційної скарги щодо недодержання ПП «Дніпробізнесінвест-2000», ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» вимог діючого законодавства щодо надання податкової звітності.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій , що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 11.07.2011 р. № 0000712320 та № 0000722320, вимоги щодо скасування зазначених рішень були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 р. у справі № 2а-8454/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис (підпис) І. В. Приходько Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник суддідя підпис (підпис) Н.Є.Маринчак оригіналом згідно З оригіналом згідно