Ухвала суду № 33080134, 14.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/68720/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Костенка М.І., Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.,

представників: позивача - Куліш А. С., відповідача - Недосека І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва

касаційну скаргу Обласного об'єднання колгоспних ринків Черкаської обласної спілки споживчих товариств

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 р.

у справі № 2а/2370/1449/2012

за позовом Обласного об'єднання колгоспних ринків Черкаської обласної спілки споживчих товариств

до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Обласне об'єднання колгоспних ринків Черкаської обласної спілки споживчих товариств (далі - позивач, Об'єднання) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2012 р. № 0001522301 та № 0001532301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. позов задоволено, податкові повідомлення-рішення від 09.04.2012 р. № 0001522301 та № 0001532301 визнані протиправними та скасовані.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 р. постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. скасовано, у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Об'єднання звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 р., постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. залишити в силі.

ДПІ у судовому засіданні 14.08.2013 р. проти доводів касаційної скарги заперечувала, вважає оскаржуване рішення прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Об'єднання з питань господарських взаємовідносин з ПП «Інтерагро-Форум» за період з 01.02.2009 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено від акт 28.03.2012 р. № 257/23-2/01564199 та встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 65 359 грн., в тому числі за 2009 р. на суму 44 458 грн. та за 2010 р. на суму 20 901 грн.; а також порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 52 287 грн., в тому числі за вересень 2009 р. в сумі 16 667 грн., за жовтень 2009 р. в сумі 2 033 грн., за листопад 2009 р. в сумі 8 167 грн., за грудень 2009 р. в сумі 8 700 грн., за квітень 2010 р. в сумі 5 000 грн., за травень 2010 р. в сумі 1 333 грн., за липень 2010 р. в сумі 10 387 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем 09.04.2012 р. прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001522301, яким позивачу донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 65 359 грн., з яких 52 287 грн. - за основним платежем та 13 072 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001532301, яким позивачу донараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 81 698 грн., з яких 65 358 грн. - за основним платежем та 16 340 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції посилався на те, що акти прийому-передачі про виконання робіт та довідки про вартість виконання підрядних робіт, що були надані до перевірки, не містять всіх обов'язкових реквізитів, а отже не підтверджують отримання послуг позивачем та не можуть вважатися первинними документами.

Крім того, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012 р., яким директора ПП «Інтерагро-Форум» ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого, зокрема, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

В той же час задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов протилежних висновків, що позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та валових витрат на підставі документів, складених ПП «Інтерагро-Форум».

Судова колегія касаційної інстанції приймаючи судове рішення виходить з наступного.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 зазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судами, між Об'єднанням та ПП «Інтерагро-Форум» укладено підрядні договори: № 17 від 14.09.2009 р. про виконання частини робіт будівництва паркувального майданчика навколо ринку «Центральний», № 18 від 18.09.2009 р. про виконання ямкового ремонту асфальтного покриття на ринку «Центральний», № 128/1 від 09.04.2010 р. про виконання ремонту даху рибних павільйонів, № 77 від 21.06.2010 р. про облаштування паркувального майданчика біля адміністративної будівлі ринку.

За умовами вказаних договорів, зобов'язання щодо сплати здійснених підрядних робіт виникає у замовника після підсипання актів виконаних робіт, за деякими договорами передбачено сплату авансу.

В матеріалах справи наявні довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 та акти виконання робіт форми КБ-2 за вересень, листопад 2009 р., червень 2010 р., з яких взагалі не вбачається за яким саме договором складались вказані первинні документи та дати їх складання.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено чи дійсно відбулось надання послуг за договорами та чи були ці послуги оплачені позивачем. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази здійснення оплати за договорами № 17 від 14.09.2009 р., № 18 від 18.09.2009 р., та № 77 від 21.06.2010 р.

Крім того, судами залишено поза увагою добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Тобто не з'ясовано належним чином напрямок та цілі діяльності позивача та чи відповідають дії по укладенню та виконанню спірних договорів господарській меті товариства.

Для цього судам слід було достеменно з'ясувати характер та зміст операцій у перевіреному періоді, дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (як-от при поставці товарів - документи на підтвердження їх транспортування, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, прийняття за кількістю та якістю, зберігання тощо).

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі.

Так, при дослідження характеру спірних господарських операцій суди обмежилися дослідженням їх реальності без ретельного дослідження обставин виконання цих операцій, а також на наявність у позивача належним чином складених податкових накладних.

Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не дають права касаційному суду встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у судовому рішенні, тоді як наведені процесуальні правопорушення, які полягають у неповному з'ясуванні обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, позбавляють касаційний суд можливості перевірити правильність та законність оскаржуваних рішень, то останні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичного виконання операцій з поставки товарів (послуг) з визначеними ДПІ ризиковими контрагентами, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж, виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Обласного об'єднання колгоспних ринків Черкаської обласної спілки споживчих товариств задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 р. у справі № 2а/2370/1449/2012 скасувати.

Справу № 2а/2370/1449/2012 направити на новий судовий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді підпис М. І. КостенкоПомічник судді підпис Н.Є. Маринчак З оригіналом згідно Т. Давидовська