Ухвала суду № 33080042, 14.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/77164/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Даниленка В.І.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012

у справі № 2а-3916/12/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний континент" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 02.04.2012 № 0000622301/820.

Постановою названого суду від 12.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, позов задоволено повністю.

Судові рішення по справі мотивовано тим, що Товариством дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту, тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди.

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного податкового законодавства та на неповноту встановлення ними обставин справи, ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові. Зокрема, заявник касаційної скарги зазначає, що здійснення контрагентом позивача своєї діяльності поза межами правового поля та підписання первинних документів (податкових накладних) від імені цього контрагента невстановленою особою виключає правомірність формування позивачем даних податкового обліку за спірними операціями з поставки підрядних робіт.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з приватним підприємством «Дніпропрембуд-сервіс» (далі - ПП «Дніпрорембуд-сервіс») за період з 01.05.2011 по 30.06.2011

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 16.03.2012 № 453/23/32224293 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 268 422,01 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

Правова позиція податкового органу, покладена в основу зазначеного донарахування, полягає у тому, що позивач незаконно включив до податкового кредиту суми ПДВ, пред'явлені названим постачальником у ціні поставлених ремонтно-будівельних робіт.

При цьому відповідач посилається на те, що спірні операції мали фіктивний характер з огляду на протиправний характер діяльності ПП «Дніпрорембуд-сервіс», яке відсутнє за місцезнаходженням, не має основних фондів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для виконання розглядуваних операцій з поставки підрядних робіт, ОСОБА_2 (яка у перевіреному періоді значилася директором цього підприємства) заперечує свою причетність як до фінансово-господарської діяльності ПП «Дніпрорембуд-сервіс», так і факт підписання від його імені будь-яких первинних документів (у тому числі і податкових накладних).

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ складення платником пакету документів для отримання необґрунтованої податкової вигоди, позаяк застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин з діяльності ПП «Дніпрорембуд-сервіс» створює лише видимість руху активів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, що переглядається, суди встановили, що в рамках провадження своєї статутної діяльності з будівництва будівель та проведення інших робіт із завершення будівництва позивачем протягом травня-червня 2011 року позивач (замовник) уклав ряд договорів з ПП «Дніпрорембуд-сервіс» (виконавець), умовами яких передбачалося виконання останнім ремонтно-будівельних робіт на об'єктах Товариства.

На підтвердження виконання будівельних робіт Товариством подано договори, акти прийому виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт та витрат за формою № КБ-3, податкові накладні. Зазначені первинні документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості щодо переліку робіт, виконаних названим постачальником та їх вартість. Вказані документи підписані сторонами без застережень. Суди перевірили наявність у цього контрагента ліцензії на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Посилання ДПІ на наявність ознак анонімної структури у діяльності ПП «Дніпрорембуд-сервіс» у даному разі не можуть розглядатися як доказ безтоварності розглядуваних операцій, позаяк стосуються правопорушень, допущених цим контрагентом, тобто третьою особою, а відтак не можуть розглядатися як свідчення недобросовісності позивача.

Суди правомірно відхилили і доводи податкового органу про підписання первинних документів від імені спірного контрагента невстановленою особою. Адже платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Доказів того, що особа, яка підписала податкові накладні та інші документи від імені ПП «Дніпрорембуд-сервіс», не мала відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо Товариству, податковою інспекцією не представлено.

Твердження податкової інспекції про відсутність у названого постачальника об'єктивної можливості для виконання поставки підрядних в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником. До того ж, податкова інспекція не довела неможливості виконання спірним постачальником розглядуваних ремонтно-будівельних наявними у нього силами та засобами.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

За таких обставин висновок судових інстанцій про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги досліджувалися у судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано належну правову оцінку, а їх повторне заявлення у суді касаційної інстанції спрямоване на переоцінку висновків судів про належне документальне підтвердження господарських операцій. В силу ж частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати обставини, установлені судами в результаті всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів по справі.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі № 2а-3916/12/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак І.В. Приходько