Постанова № 33080041, 14.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/76202/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу приватного підприємства "Технологія" (далі - Підприємство)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012

у справі № 2а-2730/12/2070

за позовом Підприємства

до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.02.2012 № 0001711503 та № 0001731503.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012, у позові відмовлено з мотивів незаконного включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними контрагентом після втрати статусу платника ПДВ.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та дійсним обставинам справи, Підприємство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає ще необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Підприємством у податковій звітності з ПДВ, оформлену актом від 08.02.2012 № 423/05-207/24287779. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012 № 0001731503, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 830 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 21.02.2012 № 0001711503, за яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 17618,75 грн. (у тому числі 14095 грн. за основним платежем та 3523,75 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття зазначених актів індивідуальної дії став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту у грудні 2011 року сум ПДВ за податковими накладними, виданими товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд-монтажінвест» після анулювання його реєстрації платником ПДВ на підставі акта від 14.10.2011.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В силу вимог пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 цієї ж статті Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що податкова накладна, складена особою без необхідного обсягу податкової правосуб'єктності, не може бути підставою для податкового обліку платника та підтверджувати його право на податковий кредит.

У справі, що переглядається, суди встановили, що реєстрацію спірного контрагента позивача (товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд-монтажінвест») було анульовано за актом податкового органу від 14.10.2011.

Однак за наслідками оскарження товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд-монтажінвест» зазначеного анулювання в судового порядку, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 у справі № 2-а-14158/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012, рішення податкової інспекції від 14.10.2011 № 83/15-02-036 про анулювання реєстрації цього товариства платником ПДВ було скасовано у зв'язку з його протиправністю.

Установлена судовим рішенням протиправність акта індивідуальної дії означає те, що відповідний акт не породжує жодних правових наслідків для осіб, які підпадають під його дію. Наведене дає підстави для висновку про ретроспективну дію судових рішень у справах про оскарження актів ненормативного характеру, яка проявляється в тому, що таке рішення застосовується і до фактів, які виникли до прийняття цього судового рішення.

У зв'язку з цим той факт, що на час виписки спірних податкових накладних товариство з обмеженою відповідальністю «Промбуд-монтажінвест» не мало необхідного обсягу податкової правосуб'єктності, а його статус як платника ПДВ було відновлено лише в подальшому, не можна визнати обґрунтованою підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, сформованого з такими податковими накладними.

Існування інших обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника, податковим органом не наведено.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення попередніх інстанцій та задовольнити позов Підприємства.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Технологія" задовольнити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 у справі № 2а-2730/12/2070 скасувати.

3. Позов задовольнити. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.02.2012 № 0001711503 та № 0001731503.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у сумі 250 грн. на користь приватного підприємства "Технологія" за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак І.В. Приходько