Постанова № 3307459, 27.01.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 22-а-4220/08 Головуючий суддя суду 1 інстанції Миколаєць І.Ю.,

суддя - доповідач Бабенко К.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бабенка К.А.,

суддів: Зайцева М.П.,

Коваля М.П.,

при секретарі Коноваленко Т.А.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з прибуткового податку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про зобов'язання ДПІ у Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок прибуткового податку із доходу, отриманого ОСОБА_1. у 2003 році за основним місцем роботи у відповідності зі ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.12.1992 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян",

В С Т А Н О В И В:

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2007 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану Постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення з'явившихся в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2004 року Відповідачем подано Позивачу декларацію про доходи, одержані у період з 01 січня по 31 грудня 2003 року, в якій зазначено, що за місцем основної роботи ним отримано 42 252 грн. 96 коп. доходу, з якого утримано і перераховано до бюджету 13 463 грн. 40 коп. прибуткового податку. Крім того, в декларації відображено доходи, одержані ним в інших місцях - не за місцем основної роботи у сумі 62 386 грн. 10 коп., з яких утримано і перераховано до бюджету 12 436 грн. 40 коп.

На підставі відомостей відображених у декларації Позивачем здійснено перерахунок суми прибуткового податку з отриманих Відповідачем доходів як за основним, так і за не основним місцем роботи відповідно до Указу Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" від 13.09.1994 № 519/94 (далі - Указ №519/94), Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 (далі - Декрет) та Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 № 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 за № 64 (далі - Інструкція).

За результатами перерахунку Відповідачу донараховано суму прибуткового податку у сумі 12 514 грн. та в зв'язку з цим надіслано йому корінець податкового повідомлення форми "Ф" №0015801720/0 від 14.05.2004.

На підставі п.п.6.2.3. п.6.2. ст.6 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ПІ, Відповідачу надіслано першу та другу податкові вимоги на суму 18 507 грн. 65 коп.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, яким визнано безпідставним застосування до спірних правовідносин вимог Указу № 519/94 та частини другої пункту 7.3. статті 7 Інструкції.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Принципи побудови системи оподаткування, види податків, зборів та інших обов'язкових платежів, порядок їх зарахування і напрями використання, перелік платників податків та об'єктів оподаткування, відповідальність за порушення податкового зобов'язання визначено Законом України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року N 1251-XII (далі - Закон № 1251).

Згідно із ст.ст. 3, 4, 14 Закону № 1251, громадяни зобов'язані сплачувати податок з отриманих доходів і при цьому має додержуватися принцип соціальної справедливості, який полягає в забезпеченні соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі прибутки.

З 01 січня 1993 року громадяни сплачували прибутковий податок відповідно до Декрету.

Пунктом 1 ст. 6 Декрету, встановлено, що сукупний оподатковуваний доход зменшується на суму, яка не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум).

Згідно п. 1 ст. 7 Декрету, неоподатковуваний мінімум введено в шкалу ставок оподаткування.

При цьому ставки прибуткового податку із сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної роботи (служби, навчання) визначено у тому самому пункті з урахуванням мінімальної місячної заробітної плати.

З набранням чинності Постанови Верховною Радою України "Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком" від 01 червня 1993 року № 3243-XII, мінімальна заробітна плата перестала дорівнювати неоподатковуваному мінімуму, а визначення ставок оподаткування доходів громадян із її урахуванням - відповідати пункту першому ст. 6 Декрету.

Постановами Кабінету Міністрів України від 10 червня 1993 року № 433, 10 вересня 1993 року № 719 та від 14 грудня 1993 року № 1032 збільшено неоподатковуваний мінімум доходів громадян та встановлено нові ставки їх прогресивного оподаткування - з урахуванням цього мінімуму.

Крім того, Указом № 519/94 встановлено ставки прогресивного оподаткування доходів громадян з урахуванням неоподатковуваного мінімуму, в зв'язку з чим прийнято Постанову Кабінету Міністрів України "Про визнання такими, що втратили чинність, пунктів 1, 2, 3 і 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1993 року № 1032" від 26 вересня 1994 року № 660.

Ухвалою Конституційного Суду України у справі № 2-17/2002 за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" від 13 вересня 1994 року N 519 від 21 березня 2002 року № 9-у/2002 відмовив у відкритті конституційного провадження щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян".

Крім того, в абз. 4 часини другої зазначеної Ухвали Конституційний Суд України зазначив, що Указ Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" прийнято відповідно до положень Конституції (Основного Закону) України від 20 квітня 1978 року (пункт 7-4 статті 114-5). Згідно з цією конституційною нормою Президент України мав повноваження ухвалювати "укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів". Положення цього Указу застосовуються з 1996 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України для розрахунку надходжень від податків, зборів (обов'язкових платежів), а також визначення сум штрафів за адміністративні правопорушення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що на час виникнення спірних правовідносин положення Декрету, який передбачав сплату прибуткового податку із сукупного оподатковуваного доходу громадян, слід було застосовувати з урахуванням неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та ставок їх прогресивного оподаткування, встановлених Указом.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а Постанова Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2007 року - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04 липня 2007 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 суму податкового боргу з прибуткового податку в сумі 12 514 грн. на розрахунковий рахунок 33218800700009, код платежу 11010100, одержувач - УДК у Святошинському районі м. Києва 26077945; банк ГУ ДКУ у м. Києві; МФО 820019.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.

Постанову складено у повному обсязі 02.02.2009.

Головуючий суддя К.А. Бабенко

судді: М.П. Зайцев

М.П. Коваль