Постанова № 33073805, 05.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2013 р. Справа№ 5011-71/17865-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Шевчук М.О., довіреність № 11-15/158 від 25.02.2013;

Корнєва М.В., довіреність № 11-15/157 від 25.02.2013;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК 3/4»

на рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2013

у справі № 5011-71/17865-2012 (суддя: Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «БАНК 3/4»

до Публічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА"

про стягнення суми боргу в розмірі 1 002 083,35 доларів США, 437 134,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «БАНК 3/4» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА" про стягнення суми боргу в розмірі 1 002 083,35 доларів США, 437 134,16 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2013 у справі № 5011-71/17865-2012 в позові відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство ««БАНК 3/4» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2013 у справі № 5011-71/17865-2012 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням в.о. заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 № 5011-71/17865-2012 у справі № 5011-71/17865-2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 5011-71/17865-2012. Розгляд апеляційної скарги призначений на 13.05.2013 о 12:15.

13.05.2013 відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

13.05.2013 представником позивача в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 продовжено строк вирішення спору по справі № 5011-71/17865-2012. Розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-71/17865-2012 відкладено на 03.06.2013 о 12:00.

03.06.2013 відповідач в судове засідання повторно не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

03.06.2013 представником позивача в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 продовжено строк вирішення спору по справі № 5011-71/17865-2012. Розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-71/17865-2012 відкладено на 19.06.2013 о 14:15.

19.06.2013 відповідач в судове засідання повторно не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

19.06.2013 представником позивача в судовому засіданні відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 продовжено строк вирішення спору по справі № 5011-71/17865-2012. Розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-71/17865-2012 відкладено на 05.08.2013 о 12:15.

05.08.2013 відповідач в судове засідання повторно не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

05.08.2013 представники позивача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу і просили суд її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів встановила наступне.

31.03.2011 між Публічним акціонерним товариством "БАНК "ТАВРИКА" (далі - відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Банк 3/4" (далі - позивач) було укладено Генеральну угоду про порядок проведення міжбанківських операцій № 310311 (далі - Генеральна угода). Предметом цієї угоди є загальні умови та порядок здійснення операцій на міжбанківському валютному та грошовому ринках, та відповідальність сторін по цих операціях.

Відповідно до п. 3.1. Генеральної угоди сторони беруть на себе відповідальність за повноваження співробітників, які пов'язані з веденням переговорів по системі Reuters dealing, телексу, телефону та укладенням Договорів.

Згідно з п. 3.2. Генеральної угоди Договір вважається укладеним, коли сторони узгодили умови договору та взаємно погодились на його укладення.

Роздруковані копії переговорів дилерів по Договору в системі Reuters dealing, за наявності в них основних умов кожного конкретного договору, визнаються сторонами в якості офіційних документів, що підтверджують факт укладення договору та можуть бути використані як доказ у суді у випадку виникнення суперечки.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено кредитний договір шляхом проведення переговорів по електронній системі Reuters dealing, як передбачено умовами Генеральної угоди.

Суд відмічає, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до умов вищезазначеного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 1 000 000,00 доларів США за курсом 8,138066 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а саме меморіальними ордерами № 446, № 447 від 21.11.2012 р. та банківськими виписками по особовому рахунку відповідача.

Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розділом 5 Генеральної угоди також передбачений порядок укладення між сторонами конверсійних угод.

Між сторонами було укладено низку конверсійних угод.

На підставі укладених конверсійних угод у сторін виникли зустрічні грошові зобов'язання, що були зараховані згідно з Договором неттінгу, що підтверджується повідомленням по системі Swift, вхідний номер повідомлення: 1336 121123BKVKUAUKAXXX0314046053.

В результаті заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за купівлю-продаж іноземної валюти складає 355 640,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача, на якому обліковується його заборгованість.

Зазначене вище і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Таким чином, позовні вимоги позивача полягають в грошовій вимозі до відповідача, яка ґрунтується на Генеральній угоді № 310311 про порядок проведення міжбанківських операцій від 31.03.2011р. в рамках якої позивач надав відповідачу кредит в сумі 1 млн. доларів США за курсом 8,138066 грн. зі сплатою 5 % річних на термін з 21 по 23 листопада 2012 р., що становить 2083,35 доларів США за курсом 8,138066 грн. Також, в наслідок укладення між позивачем зустрічних договорів купівлі-продажу іноземної валюти, у позивача та відповідача виникли зустрічні грошові зобов'язання, щодо яких укладено договір неттінгу, за яким відповідач зобов'язаний був 23 листопада 2012 року сплатити позивачу 355 640,00 грн. За прострочення виконання зобов'язання, відповідно до умов Генеральної угоди позивач також нарахував неустойку у вигляді пені в розмірі 80036,62 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за заявленими позовними вимогами, а тому спору щодо підстав виникнення та суми боргу між сторонами немає.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що 20.12.2012 р. на підставі Постанови Правління Національного банку України № 548, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 12 та 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Публічне акціонерне товариство "БАНК "ТАВРИКА" було віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.12.2012 р. прийнято рішення № 33 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві "БАНК "ТАВРИКА".

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 параграфа 1 глави 71 ЦК України, норми якого в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовуються до відносин за кредитним договором, позичальник і зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, з оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції за дійсним кредитним договором позичальника звільнено від обов'язку повернути позику та виконати кредитний договір, що є порушенням ст. 599, 1049 ЦК України.

До того ж, суд не мав права звільняти відповідача від відповідальності передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України, так-як відповідно до її положень «Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», предметом регулювання зазначеного Закону є встановлення правових, фінансових та організаційних засад функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядку виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Таким чином, Закон спрямований врегулювати насамперед питання функціонування Фонду та неплатоспроможних банків, а не їх контрагентів.

Застосовувати норму ч. 5 ст. 36 Закону необхідно в системному аналізі разом із іншими нормами того ж Закону, що визначають процедуру задоволення вимог кредиторів. Так процедура задоволення вимог кредиторів згідно із ст. 49, 51, 52 Закону полягає в виконанні Фондом (уповноваженої особи Фонду) комплексу заходів з розрахунку з кредиторами, та жодним чином не обмежує та не змінює права кредиторів на судовий захист їхніх інтересів та процесуальні норми розгляду таких спорів.

Проте, суд першої інстанції взяв на себе функції Фонду з проведення процедури задоволення вимог кредиторів, що не є його компетенцією.

Крім цього, колегія суддів відзначає, що введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Таврика» не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Введення тимчасової адміністрації є обмеженим у часі процесом. Однак, відмова в задоволенні позову унеможливлює задоволення таких вимог після завершення такої процедури. ПАТ «БАНК 3/4» в разі набуття чинності оскаржуваним рішенням позбавиться можливості стягнути суму боргу як в разі відновлення платоспроможності відповідача, так і в разі початку процедури його ліквідації, оскільки згідно п. 2 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви якщо «у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору».

До того ж, господарський суд міста Києва за позовами інших кредиторів відповідача, що розглянуті під час дії тимчасової адміністрації, приймав рішення про задоволення позовних вимог про стягнення суми боргу за наданими міжбанківськими кредитами повністю (рішення господарського суду м. Києва від 28.01.2013 у справі №5011-33/17878-2012, рішення господарського суду м. Києва від 08.02.2013р. по справі № 5011-1/18534-2012).

З огляду на зазначене вище, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не звільняє відповідача від виконання свої обов'язків за Генеральною угодою, до того ж, такий обов'язок та порушення його виконання мали місце 23 листопада 2012 р., тобто до запровадження тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «Таврика», що відбулось 20.12.2013р.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 1 млн. доларів США за курсом 8,138066 грн. зі сплатою 5 % річних на термін з 21 по 23 листопада 2012 р., що становить 2083,35 доларів США за курсом 8,138066 грн., по договору неттінгу 355 640,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо погашення суми кредиту позивачем нарахована пеня в розмірі 80036,62 грн., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором неттінгу пеня в розмірі 1457,54 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.1. Генеральної угоди за несвоєчасне перерахування коштів (у повній мірі або частково) сторона, що порушила умови договору сплачує стороні, що постраждала, пеню у розмірі: по операціях у ВКВ - 0,1% від простроченої суми за кожний календарний день прострочення, а по операціях ОКВ - з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача по кредитному договору пені в розмірі 80036,62 грн., за договором неттінгу пені в розмірі 1457,54 грн. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2013 у справі № 5011-71/17865-2012 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, вимоги Публічного акціонерного товариства «БАНК 3/4» підлягають задоволенню повністю, то розмір господарських витрат який підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА" становить 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК 3/4» задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2013 у справі № 5011-71/17865-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2013 у справі № 5011-71/17865-2012 викласти в наступній редакції:

« Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА" (код ЄДРПОУ 19454139, адреса: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94) на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК 3/4» (код ЄДРПОУ 36002395, адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 25) заборгованість по Генеральній угоді про порядок проведення міжбанківських операцій № 310311 від 31.03.2011 р.: 1 000 000,00 доларів США за курсом 8,138066 грн., що становить 8 138 066 (вісім мільйонів сто тридцять вісім тисяч шістдесят шість) грн. 00 коп. суми кредиту за договором від 21.11.2012 р., 2083,35 доларів США за курсом 8,138066 грн., що становить 16 954 (шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 44 коп. проценти за користування кредитом за договором від 21.11.2012 р., 80036 (вісімдесят тисяч тридцять шість) грн. 62 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за договором від 21.11.2012 р., 355 640 (триста п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. суми боргу за договором неттінгу від 23.11.2012 р., 1457 (одна тисяча чотириста п'ятдесят сім) грн. 54 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором неттінгу від 23.11.2012 р., судовий збір у розмірі 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп.»

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БАНК "ТАВРИКА" (код ЄДРПОУ 19454139, адреса: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 92-94) на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК 3/4» (код ЄДРПОУ 36002395, адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 25) 32 190 (тридцять дві тисячі сто дев'яносто) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-71/17865-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.