Постанова № 33073773, 21.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2013 р. Справа№ 910/7127/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Цюман Т.В.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача Головатенко Д.М., дов. від 17.01.13 №ДС-1/13,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна "

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.13 (дата підписання - 21.06.13)

у справі №910/7127/13 (суддя Капцова Т.П.)

за позовом Комунального підприємства "Одескомунтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна"

про стягнення 614074,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.13 позов Комунального підприємства "Одескомунтранс" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" (далі - відповідач) про стягнення 614074,61 грн. задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 614074,61 грн. суми боргу.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами не було укладено договору про надання послуг у спрощений спосіб, а факт надання послуг засвідчувався шляхом укладання попереднього акта виконаних робіт, які відрізняються один від одного об'ємом та вартістю наданих послуг, які, на думку відповідача, не можуть підтверджувати здійснення господарської операції, крім того, вони складені з порушенням вимог оформлення.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.13 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 21.08.13. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.13 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 07.08.13) позивачу - 14.08.13 та відповідачу - 09.08.13, долучені до матеріалів справи.

21.08.13 у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі позивача, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги, сторони усно домовились про надання позивачем послуг з захоронення твердих побутових відходів з відображенням об'ємів і вартості наданих послуг в попередніх актах виконаних робіт.

Надаючи послуги, позивач виразив оферту на укладення договору про надання послуг.

Відповідач акцептував пропозицію шляхом перерахування грошових коштів за надані послуги за січень 2010 року в сумі 36300,50 грн., про що свідчить банківська виписка від 22.03.10 №БВ-0000062.

Отже, між сторонами усно укладено договір про надання послуг. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

26.10.10 між позивачем та відповідачем укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог та реструктуризацію заборгованості, на підставі якого погашена заборгованість відповідача в сумі 1517187,75 грн. за надані послуги у період з лютого 2010 року по вересень 2010 року (п.1.2 договору).

Таким чином, неоплаченими залишаються надані послуги у період з жовтня 2010 року по січень 2011 року в сумі 614074,61 грн.

Факт надання позивачем послуг у період з жовтня 2010 року по січень 2011 року підтверджується копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.10.10 №ОУ-019396 на суму 185022,61 грн., від 30.11.10 №ОУ-020842 на суму 184385,50 грн., від 31.12.10 №ОУ-020843 на суму 186186,00 грн. та від 11.01.11 №ОУ-020844 на суму 58480,50 грн.

Акти підписані представниками сторін, підписи яких скріплено відтисками печаток комунального підприємства та товариства.

Відповідач надані послуги за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року не оплатив, що вбачається з банківської виписки №3611 з рахунку позивача за 01.01.10-31.03.13.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

31.05.13 (під час розгляду справи в суді першої інстанції) позивач надіслав відповідачу вимогу №114/1, в якій просив сплатити заборгованість за послуги із складування та захоронення твердих побутових відходів в сумі 614074,61 грн. (вимога отримана відповідачем 10.06.13).

ТОВ "Ремондіс Україна" відповіді на претензію не надало, вимоги про сплату заборгованості не виконало.

Враховуючи наявність доказів надання позивачем послуг та відсутність факту їх оплати, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову та стягнення на користь позивача 614074,61 грн.

Питання щодо посилання в актах на договір №ДГ-усл124 досліджено судом першої інстанції, з пояснень сторін вбачається, що договір від 01.01.10 №ДГ-усл124 між сторонами не укладався.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що сторонами не було укладено договору про надання послуг у спрощений спосіб, а акти виконаних робіт не є доказом здійснення господарської операції, колегія суддів зазначає, що підписання актів здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору у спрощений спосіб, і ця домовленість є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань (п.1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.13 №01-06/374/2013). А відсутність певних даних в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) складених на виконання умов домовленості між сторонами, не дає підстави для висновків, що послуги не надавались позивачем та не приймались відповідачем, а свідчить лише про неналежне оформлення актів (що має врегульовуватись сторонами самостійно).

Твердження відповідача, що позивач позбавлений права на судовий захист своїх прав та інтересів, оскільки ним не дотримано процедури досудового врегулювання спору, зокрема ч.2 ст.530 ЦК України, спростовуються рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002) у справі за конституційним зверненням ТОВ ТД "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), в якому зазначено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист, а можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, що не виключає права на звернення до суду. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, а встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням права на судовий захист.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.13 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна " залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.13 у справі №910/7127/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/7127/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.