Постанова № 33073768, 19.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа № 922/1374/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Томазликар Л.Й.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1812 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 28.05.13 р. у справі № 922/1374/13-г

за позовом "Агроторговельний дім "Українська генетична компанія" Товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі", с. Артемівка

про стягнення 850852,18 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 р. позивач - "Агроторговельний дім "Українська генетична компанія" Товариство з обмеженою відповідальністю звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі" 588751,75 грн. основного боргу, 40357,72 грн. 3 % річних, 31203,84 грн. інфляційних втрат, 205538,87 грн. неустойки та 17317,05 грн. судового збору. Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору купівлі - продажу № 261 від 13.12.2010 р. в частині оплати товару та ін.

22.05.2013 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою, в якій просив суд прийняти уточнення позовних вимог, посилаючись на часткове погашення відповідачем заборгованості, просить стягнути з відповідача 573751,75 грн. основного боргу, 40357,72 грн. 3 % річних, 31203,84 грн. інфляційних втрат, 205538,87 грн. неустойку, 17317,05 грн. судового збору, яка прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року у справі № 922/1374/13-г позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі" на користь "Агроторговельний дім "Українська генетична компанія" Товариства з обмеженою відповідальністю 573751,75 грн. основного боргу, 45753,27 грн. неустойки, 40357,72 грн. 3% річних, 31203,84 грн. інфляційних втрат та 14121,33 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання ним зобов'язання з оплати поставленого товару у вказаний строк та у повному обсязі, та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28 травня 2013 року у справі № 922/1374/13 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 01.07.2013 року направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі" рекомендованим листом 14.06.2013 року за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ (т. 1 а. с. 83) повернута на адресу суду з позначкою «за закінченням строку зберігання» долучена до матеріалів справи, ухвала суду про відкладення розгляду справи на 12.08.2013 року направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі" за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі повернута на адресу суду з відміткою «за відмовою адресата від отримання» долучена до матеріалів справи.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 13.12.2010 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу № 261, відповідно до умов якого продавець зобов'язався здійснити продаж, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар: соняшник "Ясон" у кількості 30,0 т., ячмінь у кількості 25,0 т., харнес у кількості 2000 л., гезагард у кількості 2000 л., гранстар ПРО у кількості 25 кг.

Відповідно до п. 2.1. - 2.2. договору, ціна товару договірна. Сума договору складає 1081500,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 180250,00 грн. Кінцева сума договору визначається за видатковими накладними (рахунками-фактурами).

Відповідно до п. 3.2. договору, продаж вважається здійсненим з моменту передачі товару покупцеві.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачеві товар на загальну суму 1081500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-253 від 13.12.2010 р. (т. 1 а. с. 19). Даний товар отриманий директором ТОВ "Артемівські зорі" Хрусіним І.В.

Відповідач повернув частину поставленого товару вартістю 244000,00 грн. позивачеві, що підтверджується накладною на повернення № 30/04 від 30.04.2011 р. (т. 1 а. с. 21).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 510 від 20.12.2011 р. та № 530 від 29.12.11 р., № 408 від 15.11.12 р. (т. 2 а. с. 11-13)

Між сторонами укладено угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № ЗЗОВ-08-08-2012/1 від 08.08.2012 р. та № ЗЗОВ-09-08-2012/1 від 09.08.2012 р. ( т. 1 а. с. 26-29), згідно з якими сума зарахованих зустрічних вимог склала 208748,25 грн.

Таким чином, відповідач не своєчасно та не в повному обсязі виконав свої зобов'язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, розмір якої станом на момент подання позову становить 588751,75 грн.

У процесі розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив в порядку ст. 22 ГПК України стягнути з відповідача стягнути з відповідача 573751,75 грн. основного боргу, 40357,72 грн. 3 % річних, 31203,84 грн. інфляційних втрат, 205538,87 грн. неустойку, 17317,05 грн. судового збору, посилаючись на часткове погашення відповідачем 20.05.2013 р. заборгованості за товар у розмірі 15000,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження виконання зобов'язання перед позивачем по оплаті поставленого товару, доказів, які б спростували наявність такого зобов'язання та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Пунктами 1-2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму з ПДВ - 1081500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-253 від 13.12.2010 р.

Таким чином, позивач свої зобов'язання виконав перед відповідачем щодо поставки та продажу товару.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав товар у повному обсязі.

Частину поставленого товару вартістю 244000,00 грн. відповідач повернув позивачу, що підтверджується накладною на повернення № 30/04 від 30.04.2011 р.

При цьому, покупець (відповідач) порушив умови договору, а саме не у повному обсязі сплатив вартість отриманого товару, що підтверджується платіжними дорученням: № 510 від 20.12.11 р. на суму 10000,00 грн., № 530 від 29.12.11 р. на суму 10000,00 грн., № 408 від 15.11.12 р. на суму 20000,00 грн., № 106 від 20.05.2013 р. на суму 15000,00 грн. (т. 1 а. с. 99, т. 2 а. с. 11-13).

Крім того, між сторонами укладено угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог № ЗЗОВ-08-08-2012/1 від 08.08.2012 р. та № ЗЗОВ-09-08-2012/1 від 09.08.2012 р. (т. 1 а. с. 26-29), згідно з якими сума зарахованих зустрічних вимог склала 208748,25 грн.

Отже, відповідач не в повному обсязі виконував свої зобов'язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, розмір якої станом на момент подання позову становить 573751,75 грн.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і видаткової накладної, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

У зв'язку з вищезазначеним, доводи відповідача щодо визначення у договорі строку платежу, що передує даті укладення договору є безпідставними, та правомірно відхилені судом першої інстанції.

Отже, між позивачем і відповідачем існували зобов'язальні відносини, які ґрунтувалися на фактичній поставці товару 13.12.2010 року, розрахунок за товар відповідачем здійснено з простроченням і не у повному обсязі, на підставі чого позивачем нараховані 3% річних в сумі 40357,72 грн., 31203,84 грн. інфляційних втрат та 205538,87 грн. неустойки.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь позивача 573751,75 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та здійснено з урахуванням встановленого та опублікованого індексу інфляції за вказаний період.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 31203,84 грн. інфляційних втрат та 40357,72 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Обґрунтованим є також доводи першої інстанції щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 45753,27 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання,якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що в разі порушення покупцем строків оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, висновки господарського суду про нарахування позивачем пені понад встановлений ст. 232 ГК України шестимісячний термін, та задоволення позову частково в цій частині про стягнення з відповідача на користь позивача 45753,27 грн. пені за період з 13.12.2010 р. по 13.06.2011 р. є законними та обґрунтованими.

Судова колегія відхиляє доводи відповідача щодо порушення його процесуальних прав у зв'язку з винесенням судом першої інстанції рішення за його відсутності, оскільки згідно з матеріалами справи копії ухвал господарського суду Харківської області від 04.04.2013 р. про порушення провадження у справі та від 22.04.2013 р. про відкладення розгляду справи направлялись на адресу відповідача, відповідно, 04.04.2013 р. і 24.04.2013 р., про що свідчать відмітки на зворотному боці цих ухвал. Тобто судом першої інстанції виконано вимоги ст. ст. 64, 87 ГПК України. Вказані ж у апеляційній скарзі обставини мають суб'єктивний характер та не свідчать про порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства щодо повідомлення сторін про час і місце судового засідання.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 14121,33 грн. судового збору.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013 р. по справі № 922/1374/13-г прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013 р. по справі № 922/1374/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 19.08.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.