Постанова № 33073762, 19.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа № 920/647/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Вардамацька О.О. (довіреність № 1117/257 від 10.12.2012)

відповідача - Кравченко Ю.М. (довіреність № 0708 від 07.08.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1902С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 30.05.13 р. у справі № 920/647/13

за позовом ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані", м. Київ

до ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Суми

про стягнення 861 092,32 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.05.2013 р. по справі № 920/647/13 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" - 770989,71 грн. основного боргу, 52734,26 грн.- 3% річних, 37368,35 грн. інфляційних збитків, 17221,85 грн. витрат по сплаті судовому збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування викладених вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначає про відсутність доказів, які б свідчили про передачу позивачем пакету товаросупровідних документів визначених п. 5.1 договору, в зв'язку з чим вважає, що не наступив строк оплати за поставлену продукцію. Крім того, на думку відповідача, видаткові накладні не відповідають вимогам первинного документу, тому не можуть вважатися належними доказами передання товару.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому позивач зазначає, що поставка товару була здійснена позивачем у відповідності до положень договору, а відповідач, отримавши товар без жодних зауважень щодо кількості та якості, та підписавши видаткові накладні, повинен був розрахуватись за нього протягом 30 днів з дати відвантаження (п. 6.2). Також позивач зазначає, що твердження відповідача про ненадання документів, передбачених п. 5.1 договору, суперечить матеріалам та фактичним обставинам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.08.2013.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 15.10.2008р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір №15/10-08, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався виготовити та передати, а покупець прийняти та своєчасно оплатити: фарбу для розмітки доріг, фарбу емаль ПФ-115, склокульки, розчинник, ґрунти, надалі по тексту товар, на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору асортимент, кількість та ціна на товар, що відвантажується за цим договором встановлюється у специфікаціях, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 4.1 договору постачальник відвантажує товар на протязі строку дії даного договору партіями, згідно замовлень покупця. Датою відвантаження товару вважається дата, що вказана у накладній (п. 4.4).

Відповідно до п. 5.1 при передачі товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру; накладну на товар; посвідчення якості; податкову накладну.

Згідно з розділом 6 "Порядок розрахунків" покупець здійснює оплату партії товару, що відвантажується за даним договором, в безготівковому порядку шляхом перерахування його вартості на поточний банківський рахунок постачальника на підставі його рахунків. Умова оплати кожної партії - відстрочка платежу 30 календарних днів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 770989,71 грн. на підставі договору та Специфікацій №1 від 12.04.2010р. (додаток №1 до договору) та №2 від 01.08.2011р. (додаток № 2 до договору.), підписаними сторонами, що підтверджується накладними №400 від 12.04.2010р., №596 від 01.08.2011р., довіреностями №54 від 09.04.2010р., №143/1 від 27.07.2011р., податковими накладними №4 від 12.04.2010р., №1 від 01.08.2011р. (у справі).

Також, місцевим господарським судом встановлено, що згідно з умовами договору, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури за товар № 4 від 12.04.2010р. та № 0000023 від 01.08.2011р.

Однак, відповідач оплату товару у відповідності з п. 6.2 договору не здійснив, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 770989,71 грн., яка на час звернення позивача до господарського суду відповідачем не сплачена.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з проханням здійснити оплату товару за договором, що підтверджується, зокрема, листом №932/80 від 30.03.2012р., однак заборгованість відповідача перед позивачем так і залишається непогашеною.

Крім того, судом взято до уваги, що відповідач підписав Акт звіряння розрахунків № 540 від 17.10.2012р. на суму 770989,71 грн., який хоча і не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", однак є одним з доказів у розумінні ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 770989,71 грн. за отриманий ним товар.

Також, зважаючи на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 37368,35 грн. та 3% річних в сумі 52734,26 грн.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором № 15/10-08 від 15.10.2008.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного між сторонами договору № 15/10-08 від 15.10.2008 позивачем поставлено, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 770989,71 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями видаткових накладних № 400 від 12.04.2010р., № 596 від 01.08.2011р., довіреностями № 54 від 09.04.2010р., № 143/1 від 27.07.2011р.

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, колегія суддів вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та прізвище, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому наведені відповідачем доводи про те, що вказані накладні не містять посилання на договір № 15/10-08 від 15.10.2008, є безпідставними, оскільки даний реквізит не є обов'язковим, що повинен бути зазначений в видатковій накладній, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

До того ж, перелік товару, що зазначений у видаткових накладних відповідає переліку товару, що міститься в Специфікації до договору.

Також, відсутність в видаткових накладних посади особи (Скляр А.І.), що підписала документ, не позбавляють останні доказової сили на підтвердження здійснення господарської операції з поставки товару за договором та його отримання відповідачем в сукупності з іншими матеріалами справи, а саме довіреностями № 54 від 09.04.2010р., № 143/1 від 27.07.2011р., які видані Скляр А.І. на отримання товарно-матерівальних цінностей від позивача, та які містять посилання на договір 15/10-08 від 15.10.2008, а також рахунок-фактуру № 23 від 01.08.2011.

Колегія суддів також приймаю до уваги наявні у справі копії податкових накладних, які в силу податкового законодавства є обов'язковими при передачі товару та внесення цих відомостей в реєстр виданих та отриманих накладних. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дослідивши вказані копії податкових накладних (а.с. 19, 20), колегія суддів констатує, що дата їх виписки збігається з датою видаткових накладних № 400 від 12.04.2010р., № 596 від 01.08.2011р., вони містять посилання на договір № 15/10-08 від 15.10.2008, таким чином є доказом здійснення господарської операції між сторонами з постачання товару за договором.

За таких обставин, посилання відповідача на існування між сторонами інших договірних відносин не спростовує встановлений господарським судом факт поставки товару та його отримання відповідачем за видатковими накладними № 400 від 12.04.2010р., № 596 від 01.08.2011р. саме за договором № 15/10-08 від 15.10.2008, що підтверджується наявними у справі доказами.

За умовами п. 5.1 договору в обов'язки постачальника окрім поставки продукції входить також передача оригіналів наступних документів:

- рахунок-фактури;

- посвідчення якості;

- накладна на товар;

- податкова накладна.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надані до матеріалів справи копії списків згрупованої кореспонденції № 23 від 28.04.2010 та № 64 від 23.08.2011 (а.с. 28-30, 154, 155), які свідчать про направлення позивачем на адресу відповідача товарно-супровідних документів, у тому числі виставлених рахунків № 4, № 23, накладних № 400, № 596, специфікацій.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на неотримання ним рахунків № 4 від 12.04.2010 р. та № 0000023 від 01.08.2011, оскільки вказані твердження спростовуються матеріалами справи.

До того ж, номери та дати рахунків-фактур містяться в видаткових накладних, які були підписані представником відповідача за довіреністю.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договором № 15/10-08 від 15.10.2008 та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не встановлював строку для передання документів, не відмовлявся від договору. Докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в п. 5.1 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманої відповідачем продукції в матеріалах справи відсутні і таких доказів до суду не надано.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Згідно з розділом 6 "Порядок розрахунків" покупець здійснює оплату партії товару, що відвантажується за даним договором, в безготівковому порядку шляхом перерахування його вартості на поточний банківський рахунок постачальника на підставі його рахунків. Умова оплати кожної партії - відстрочка платежу 30 календарних днів.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з оплати отриманого товару не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за видатковими накладними на умовах договору 15/10-08 від 15.10.2008 є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, довіреностями, податковими накладними, іншими матеріалами справи, тому у відповідача виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару в розмірі 770989,71 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції на підставі ст. 625 ЦК України обґрунтовано визначився про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних за визначений позивачем період в зв'язку з прострочкою виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого товару.

Разом з цим, здійснивши перерахування суми інфляційних та 3% річних, колегія суддів дійшла до висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних в розмірі 37354,26 грн. та сума 3% річних в розмірі 52670,89 грн.

В зв'язку з чим рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача 14,09 грн. інфляційних та 63,37 грн. - 3% річних підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін, оскільки господарський суд Сумської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Суми задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 30.05.2013 року по справі № 920/647/13 в частині стягнення інфляційних в сумі 14,09 грн. та 3% річних в сумі 63,37 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 18, кв. 10, код 34048050) на користь Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (40002, м. Суми, вул.. Роменська, 79/2, код 31931024) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 86,13 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.