Постанова № 33073745, 14.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. Справа № 917/303/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Личагіна С.П.

відповідача - Блищук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1629 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.05.13 р. у справі № 917/303/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Полтава

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд вважати договір № 3-02 від 19.12.2012 р. (10.01.2013 р.) на компенсацію витрат за використання опор ПЛ-0,4кВ із сумісним підвішенням проводів електропередачі і проводового мовлення між ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Чорнухинської філії ПАТ "Полтаваобленерго" та ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" таким, що укладений з урахуванням положень, викладених у протоколі розбіжностей ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком", також просив суд стягнути з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" судовий збір у сумі 1147,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.05.2013 року у справі № 917/303/13-г позовні вимоги задоволено частково, вирішено вважати укладеним договір на компенсацію витрат за використання опор ПЛ-04кВ із сумісним підвішенням проводів електропередачі і проводового мовлення № 3-02 від 10.01.2013 року в редакції протоколу розбіжностей до даного договору Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" за виключенням п. 3.1. договору, який викласти в наступній редакції: "3.1. Власник ПМ зобов'язується перераховувати Власнику ПЛ грошові кошти у вигляді компенсації витрат, пов'язаних з сумісним підвішенням проводів проводового мовлення на повітряних лініях електропередач напругою 0,4 кВ в розмірі 69 (шістдесят дев'ять) грн. 14 коп. (в т.ч. ПДВ 20%) в рік за один км. Розрахунок здійснюється Власником ПМ щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Власника ПЛ не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, в розмірі 1/12 частини плати за рік.", стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" - 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, крім того, суд вважає підставними доводи відповідача стосовно розміру плати за користування місцями на опорах повітряних ліній електропередач, що має складати 69,14 грн. за 1 км (інфляційне збільшення розраховане за період з січня 1998 року по грудень 2010 рік) та ін.

Позивач із вказаним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням господарського суду Полтавської області від 07.05.2013 року у справі № 917/303/13-г в частині:

- викладення п. 3.1. договору в наступній редакції: "3.1. Власник ПМ зобов'язується перераховувати Власнику ПЛ грошові кошти у вигляді компенсації витрат, пов'язаних з сумісним підвішенням проводів проводового мовлення на повітряних лініях електропередач напругою 0,4 кВ в розмірі 69 (шістдесят дев'ять) грн. 14 коп. (в т.ч. ПДВ 20%) в рік за один км. Розрахунок здійснюється Власником ПМ щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Власника ПЛ не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, в розмірі 1/12 частини плати за рік.";

- стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" - 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" повністю. Крім того, просить суд стягнути з відповідача - ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 573,50 грн., з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у запереченнях та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, у грудні 2012 року відповідач - Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернувся до позивача - Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" з пропозицією про укладання договору на компенсацію витрат за використання опор ПЛ-04кВ із сумісним підвішенням проводів електропередачі і проводового мовлення № 3-02 (далі -договір), надіславши проект цього договору (а. с. 8-9), який позивач отримав 25.12.2012 р.

11.01.2013 року позивач листом № 02/Р-03-44 повернув відповідачу підписаний 10.01.2013 року спірний договір разом з протоколом розбіжностей до нього (а. с. 10-12), що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення (а. с. 13-15).

В подальшому відповідач листом № 05-26/85 від 23.01.2013 р. (а. с. 18) направив позивачу для підписання протокол узгодження розбіжностей до спірного договору, у відповідь на який позивач листом № 01-131юр від 05.02.2013 року (а. с. 20) повідомив відповідача про порушення вимог ст. 181 ГК України та просив повернути підписаний примірник протоколу розбіжностей до договору.

Позивач зазначає, що станом на 15.02.2013 р. не отримав від відповідача підписаного протоколу розбіжностей до договору.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, вважаючи підставними доводи відповідача стосовно розміру плати за користування місцями на опорах повітряних ліній електропередач, який має складати 69,14 грн. за 1 км (інфляційне збільшення розраховане за період з січня 1998 року по грудень 2010 рік) та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

За змістом ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей із підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Якщо сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у двадцятиденний строк розбіжності, що залишилися неврегульованими, до суду, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Отже, проект договору та протокол розбіжностей є доказами вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору, вони є свідченням існування спору, який виник при укладенні договору і який сторони передають на вирішення господарського суду. Тобто, предметом розгляду у суді можуть бути лише розбіжності, що залишилися неврегульованими сторонами.

За положеннями ст. 12 ГПК України та ст. 181 ГК України, господарський суд розглядає справи саме у спорах, які виникають, зокрема, при укладанні господарських договорів, тобто має розглядатися переддоговірний спір, якому передують стадії протоколу розбіжностей, безпосереднє врегулювання розбіжностей, які, у даному випадку, не були дотримані сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у письмових поясненнях № 01-11/4012 від 07.05.2013 року надав згоду на розгляд в судовому порядку переддоговірного спору з приводу розбіжностей по спірному договору

При цьому, дані правовідносини сторін регулюються також Положенням про взаємовідносини підприємств електроенергетики і зв'язку при проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації електромереж 0,4 кВ із сумісним підвішенням проводів проводового мовлення, яке затверджено наказами Міністерства зв'язку України і Міністерства енергетики та електрифікації України від 07.03.1997 р. № 28 та від 20.03.1997 р. № 27, зареєстроване в Міністерстві юстиції 21.07.1997 р. № 265/2069.

Відповідно до п. 25 зазначеного Положення, розмір компенсації затрат, які понесли енергопідприємства за виконання додаткових робіт, пов'язаних із сумісним підвішенням проводів проводового мовлення, визначається щорічно до 01 грудня спільною угодою Міненерго України і Мінзв'язку України на підставі пропозицій об'єднання "Укртелеком" та підвідомчих організацій Міненерго.

На виконання п. 25 Положення Держкомзв'язку України та Міністерство енергетики України спільним листом № 300 від 06.11.1997 р. та № 02/22-466 від 23.10.1997 р. встановили розмір щорічної компенсації в сумі 12 грн. за 1 км повітряної лінії електропередачі напругою 0,4 кВ (ПЛ-0,4 кВ) з проводами електропостачання та проводового мовлення, яку повинні сплачувати обласні підприємства електрозв'язку енергопостачальним компаніям за додаткові витрати, пов'язані з наявністю на лініях електропередачі проводів проводного мовлення, у разі незгоди однієї із сторін з таким розміром компенсації, підприємства Держкомзв'язку повинні відшкодовувати у погоджені терміни додаткові витрати енергопостачальних компаній згідно з поданими кошторисами.

Отже, зазначені нормативні акти є діючими і посилання відповідача на те, що вищезазначені акти поширюються лише на державні підприємства Мінпаливенерго є необґрунтоване, оскільки це не відповідає змісту цих документів і про обмеження дії в них не зазначається.

Відповідно до ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Крім цього, згаданим вище листом передбачається, що у разі незгоди однієї із сторін з таким розміром компенсації, підприємства Держкомзв'язку повинні відшкодувати у погоджені терміни додаткові витрати енергопостачальних компаній згідно з поданими кошторисами. Ці кошториси повинні враховувати фактично здійснену номенклатуру робіт, при виконанні яких виникають додаткові витрати, пов'язані з експлуатацією ПЛ-0, 4 кВ із сумісним підвищенням проводів проводового мовлення. Відповідачем наданий розрахунок компенсаційних витрат за використання опор їз сумісним підвищенням проводів з урахуванням індекса інфляції (а. с. 66).

Саме тому твердження позивача щодо установлення незмінно фіксованої ціни не відповідає змісту пропозицій відповідача, оскільки вони передбачають застосування у регулюванні відносин згаданого вище листа без обмежень, включно із додатковими витратами.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про часткове задоволення позовних вимог щодо розбіжностей по спірному договору, зазначивши, розмір плати за користування місцями на опорах повітряних ліній електропередач, який має складати 69,14 грн. за 1 км (інфляційне збільшення розраховане за період з січня 1998 року по грудень 2010 рік) та ін.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 07.05.13 р. у справі № 917/303/13-г прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 07.05.13 р. у справі № 917/303/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 15.08.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.