Постанова № 33073740, 14.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. Справа № 922/926/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мележик Л.Г. за довіреністю від 22.04.2013 р. б/н,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "ТД "СОНЦЕ" (вх. № 1583Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2013 у справі № 922/926/13

за позовом ТОВ "Україна - Рибсервіс", м. Харків

до 1) ТОВ "ТД "СОНЦЕ", м. Донецьк

2) ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення коштів 92628, 47 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2013 р. ТОВ "Україна - Рибсервіс" звернулось до господарського Харківської області з позовом про стягнення солідарно з ТОВ "ТД "Сонце" та ФОП ОСОБА_2 суми основного боргу у розмірі 92 628,47 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2013 р. по справі № 922/926/13 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "СОНЦЕ" та ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "Україна -Рибсервіс" суму основного боргу у розмірі 92 628,47 грн., судовий збір в сумі 1 852,57 грн.

ТОВ "ТД "СОНЦЕ" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено принцип підсудності, на його думку, справу повинен був розглядати господарський суд Донецької області, в зв'язку з реєстрацією ТОВ "ТД "СОНЦЕ" у м. Донецьк. Крім того, заявник апеляційної скарги стверджує, що укладений між ТОВ "Україна - Рибсервіс" та ФОП ОСОБА_2 договір поруки є фіктивним, оскільки, на його думку, вчинений без наміру створення правових наслідків. Також, апелянт зазначає про невідповідність п. 4.1. договору поставки, ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4. Положення «Про документальне забезпечення записів у звітність», наявних в матеріалах справи видаткових накладених, в зв'язку з неможливістю ідентифікувати особу, що брала участь у господарській операції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 р. розгляд справи було відкладено на 01.07.2013 р.

Позивач на виконання вимог ухвали суду, 01.07.2013 р. надав за вх. № 5326 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги 1-го відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Крім того, позивачем 01.07.2013 р. були надані письмові пояснення, в яких він зазначив, що станом на 01.07.2013 р. сума заборгованості 1-го відповідача перед позивачем за договором поставки б/н від 03.03.2009 р. складає 92628,47 грн., яка і була заявлена позивачем до стягнення.

У судовому засіданні 01.07.2013 р. колегією суддів було оголошено про перерву у розгляді справи до 03.07.2013 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. розгляд справи було відкладено на 14.08.2013 р.

В судове засідання призначене на 14.08.2013 р. представники відповідачів не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства були належним чином повідомлені про час місце проведення судового засідання.

Враховуючи належне повідомлення відповідачів про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представників сторін за наявними у матеріалах справи доказами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2009 року між позивачем (ТОВ "Україна - Рибсервіс") та 1-м відповідачем (ТОВ "ТД "Сонце") був укладений договір поставки товарів № б/н, за умовами якого позивач протягом терміну дії договору зобов'язується постачати у власність 1-го відповідача товари, асортимент яких визначається сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а 1-й відповідач зобов'язується приймати та оплачувати товар згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 12.8 договору та додаткових угод до нього - договір діє з моменту його підписання до 31.12.2012 p., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

На виконання умов договору, позивач поставив 1-му відповідачу товар на загальну суму 1 931 098,27 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5.2. договору ТОВ "ТД "Сонце" оплачує товар протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 1-м відповідачем було частково сплачено грошові кошти за поставлений товар на суму 434 371,27 грн.

Крім того, між сторонами був проведений залік взаємних однорідних вимог на загальну суму 1 392 931,44 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, а саме возвратних накладних поставлений товар був частково повернутий 1-м відповідачем позивачу в сумі 11167,09 грн.

Таким чином, станом на момент розгляду справи неоплаченим залишився поставлений товар на суму 92628,47 грн. (згідно розрахунку долученого до справи 24.04.2013 року).

В якості забезпечення виконання 1-м відповідачем зобов'язань за договором поставки № б/н від 03.03.2009 р. між ТОВ "Україна - Рибсервіс" (позивачем) та Фізичною особою Підприємцем ОСОБА_2 (2-им відповідачем) було укладено договір поруки № 01/П від 03.03.2009 року.

Згідно з умовами цього договору поруки 2-й відповідач зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання 1-им відповідачем його грошових зобов'язань перед позивачем за договором поставки № б/н від 03.03.2009 р., в повному обсязі, а саме: зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, відшкодування можливих збитків, сплату пені, штрафу, та інших штрафних санкцій передбачених у договорі поставки № б/н від 03.03.09 р.

Згідно з вимогами ст. 554 Цивільного кодексу у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тому борг підлягає стягненню солідарно з боржників.

15.02.2013 року позивачем на адресу 2-го відповідача була направлена вимога про виконання договору поруки № 01/П від 03.03.2009 р., в якої вимагалося сплатити на поточний рахунок позивача суму основного боргу в розмірі 92628, 47 грн.

26.02.2013 р. 2-й відповідач надав відповідь на вимогу, в якій в повному обсязі визнав заявлені позивачем вимоги, але заявив про неможливість виконання своїх обов'язків поручителя, згідно договору поруки № 01/П від 03.03.2009 р., в зв'язку з відсутністю коштів.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачами не заперечується, відповідачі не надали суду доказів про погашення заборгованості, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача про стягнення солідарно з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та ТОВ "ТД "Сонце" суми основного боргу у розмірі 92 628,47 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

З урахуванням фактичних матеріалів справи та положень ст.ст. 11, 525, 526, 530, 598, 612, 625, 629, 692 ЦК України та ст. 173, 174, 179, 193 ГК України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про правомірність позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів суми основного боргу у розмірі 92628,47 грн.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 1-м відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування суми основного боргу. Заперечення 1-го відповідача фактично зводяться, по - перше, до того, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено принцип підсудності, колегія суддів зазначає, що дане твердження є необґрунтованим, оскільки, відповідно до вимог ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Враховуючи, що одним з відповідачів у справі є ФОП ОСОБА_2, юридична адреса якого АДРЕСА_1, позивач не порушив принципу підсудності звертаючись за вирішенням даного спору до господарського суду Харківської області, а господарський суд Харківської області вирішив спір та ухвалив законне рішення, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права. Таке тлумачення закону відповідає і одноманітній судовій практиці за аналогічними спорами.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта стосовно фіктивності договору поруки, оскільки даний договір не був визнаний у передбаченому законодавством порядку недійсним.

Щодо тверджень про невідповідність наявних в матеріалах справи видаткових накладних п.4.1 договору поставки товарів б/н від 03.03.2009р., ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», в зв'язку з неможливістю ідентифікувати особу, що брала участь у здійснені господарської операції колегія суддів зазначає, що неможливість ідентифікувати особу, що прийняла на його підприємстві товар та поставила відбиток печатки саме його підприємства, ТОВ «ТД «Сонце» жодним чином не спростовує факт прийняття товару відповідачем, а свідчить про неможливість встановлення особи, яка на протязі тривалого часу приймала у нього товар та розпоряджалася печаткою підприємства, крім того, 1-й відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар, що є діями, які свідчать про визнання факту отримання товару.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження 1-го відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "ТД "СОНЦЕ" на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2013 у справі № 922/926/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2013 у справі № 922/926/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.08.2013 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.