Постанова № 33073713, 19.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р. Справа № 907/243/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

за участю представників:

від позивача - Ніштук Т.Я.;

від відповідача - не з'явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з додатковою відповідальністю ,,Мукачівський верстатозавод'', смт. Кольчино, Мукачівський район № б/н від 15.06.2013 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 03.06.2013 р.

у справі № 907/243/13, суддя Якимчук Л.М.

за позовом: публічного акціонерного товариства ,,Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк'', м. Київ,

до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю ,,Мукачівський верстатозавод'', смт. Кольчино, Мукачівський район

про: стягнення 2181513,92 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2013 р. у справі № 907/243/13 позов ПАТ ,,Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк'' до ТзДВ ,,Мукачівський верстатозавод'' про стягнення 2181513,92 грн. задоволено частково. З відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 2180971,09 грн. (два мільйони сто вісімдесят тисяч дев'ятсот сімдесят одну грн. 09 коп.) заборгованості, у тому числі 1881062,16 грн. заборгованість по кредиту, 142626,31 грн. борг по відсотках за користування кредитом, 13782,25 грн. заборгованість зі сплати комісійної винагороди за управління кредитною лінією та 143500,37 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом, а також 43619,42 грн. (сорок три тисячі шістсот дев'ятнадцять грн. 42 коп.) у відшкодування витрат по оплаті судового збору. У іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - ТзДВ ,,Мукачівський верстатозавод'' - подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Марко Р.І., судді Бойко С.М., Малех І.Б. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.07.13р.

Розпорядженням в.о. голови суду від 15.07.2013 року в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Малех І.Б. введено суддю Бонк Т.Б.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2013р. та від 05.08.2013р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у них.

Розпорядженням голови суду від 19.08.2013 року в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Бойко С.М., яка перебуває у відпустці, введено суддю Якімець Г.Г.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та в доповненні до нього і висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Відповідач в судове засідання участі свого представника повторно не забезпечив.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також те, що їх своєчасно та належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 09.04.2010р. між Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк„ та товариством з додатковою відповідальністю „Мукачівський верстатозавод" було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №1-1/2010, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 1900000 грн. (ліміт кредитної лінії) на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором (пункт 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору (із внесеними змінами) встановлено, що датою остаточного повернення кредиту є 30 вересня 2011 року.

Згідно з пунктом 3.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 24 (двадцять чотири) проценти річних.

За договором про внесення змін №2 від 08.04.2011, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками, сторони узгодили, що проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 19,5 (дев'ятнадцять цілих і п'ять десятих) процентів річних.

Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод „факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Згідно пункту 3.3 (зі змінами, внесеними Договором про внесення змін №2 від 08.04.2011) за управління кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку комісійну винагороду, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 1,2 процентів річних від ліміту кредитної лінії.

Одним з обов'язків позичальника (відповідача) за пунктом 4.2.2 договору є своєчасно сплачувати плату за кредит та проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, а також суми передбаченої цим Договором неустойки, що кореспондує праву позивача за пунктом 4.3.4 договору вимагати від позичальника сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/ або суму неустойки, передбачених цим Договором, зокрема, у випадку, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або інші зобов'язання по оплаті грошових коштів, передбачені цим Договором.

На виконання умов кредитного договору банк надав відповідачу кредит на суму 1900000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою та не заперечується відповідачем.

У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань в частині повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Згідно зі ст. ст.1054, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умова, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму кредиту, він зобов'язаний сплатити грошову суму за вимогою кредитора.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, зокрема, у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 598 цього Кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У даному випадку, відповідачем всупереч вказаних норм права порушено умови договору щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та сплати комісії за управління кредитом (пункти 2.1, 3.3, 4.2.2 договору).

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт порушення сплати заборгованості по кредиту у строк до 30 вересня 2011 року (пункт 2.2), то місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 1881062,16 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 142626,31 грн. та комісійної винагороду за управління кредитною лінією у розмірі 13782,25 грн.

Також позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне повернення кредиту, погашення відсотків за користування кредитом та сплату комісійної винагороди у розмірі 144043,20 грн., яка правомірно судом першої інстанції задоволена частково, оскільки відповідно до пункту 5.3 договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Отже, у даному випадку до стягнення підлягає пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період 05.09.2012-04.03.2013 у розмірі 138766,87 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період 04.09.2012-04.03.2013 у розмірі 4733,50 грн., нарахована позивачем у відповідності до ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України, п. 5.3 договору та перевірена судом.

У частині стягнення пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за період 04.09.2012-04.03.2013 у розмірі 542,83 грн. судом першої інстанції правомірно відмовлено з огляду на відсутність в укладеному між сторонами договорі положень щодо відповідальності за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у вигляді нарахування пені.

При цьому, суд не погоджується з наведеною відповідачем тезою про безпідставність нарахування відсотків після договірної дати кредитної лінії, оскільки відповідно до умов договору відсотки нараховуються щоденно на фактичну суму і за весь час користування кредитом з дня його видачі до дня повернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідачем не подано суду доказів повернення кредиту.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 142 626,31 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Доводи скаржника про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2013 р. у справі № 907/243/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 21 серпня 2013р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Якімець Г.Г.