Рішення № 33069101, 21.08.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/601/2013 Головуючий у І інстанції Чирка С.С.Провадження № 22-ц/780/3642/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.Категорія 29 21.08.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

15 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Антоненко В.В.,

при секретарі: Баліну П.П.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року позивач ОСОБА_2, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04 серпня 2010 року він потрапив в ДТП за участю відповідача. Внаслідок отриманої черепно-мозкової травми він змушений був довгий час лікуватися і витрачати значні грошові кошти на медикаменти та на санаторно-курортне лікування.

Позивач зазначав, що відповідач сплачував лише за його лікування до весни 2012 року.

Позивач просив, стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальних збитків на лікування в розмірі 25 000 грн. та завданої йому моральної шкоди в сумі 100 000 грн. та зобов'язати відповідача в подальшому сплачувати за лікування спричинене внаслідок ушкодження здоров'я.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 1 631,20 грн. та моральної шкоди в розмірі 2 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм процесуального та матеріального права.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що йому завдана матеріальна внаслідок ДТП, що підтвердужється фіскальними чеками на придбання ліків та моральна шкода, оскільки завдана шкода здоров'ю позивача, внаслідок чого настали вимушені зміни у життєвих стосунках пов'язанні з лікуванням.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 серпня 2010 року близько 22 години в с. Іванків Бориспільського району відбулася ДТП за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Дана обставина визнана сторонами.

Відповідно до постанови про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 від 08 лютого 2011 року винуватцем ДТП, що мала місце 04 серпня 2010 року близько 22 години в с.Іванків Бориспільського району за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано ОСОБА_2

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 відшкодував позивачу в добровільному порядку витрати на лікування в розмірі 18 000 грн. (а.с. 30-31).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності внаслідок загального захворювання строком до 01 січня 2013 року. (а.с. 17).

Відповідно до ч. 4 п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Відповідно до ч.ч. 2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч1.ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно із ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 постанови Пленум Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної( немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1 631 грн. 20 коп. та моральної шкоди в розмірі 2 000 грн., оскільки відповідно до постанови про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 від 08 лютого 2011 року винуватцем ДТП, що мала місце 04 серпня 2010 року близько 22 години в с.Іванків Бориспільського району за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано ОСОБА_2

Дана постанова позивачем ОСОБА_2 оскаржена не була.

Крім того, відповідач, в добровільному порядку, виплатив позивачу кошти в розмірі 18 000 грн. на його лікування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому рішення суду підлагає скасуванню з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2013 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: