Ухвала суду № 33074146, 21.08.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/394/13-ц Головуючий у І інстанції Оберемко В.О.Провадження № 22-ц/780/3676/13 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 4 21.08.2013

УХВАЛА

Іменем України

20 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Шаповалової А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 20 травня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Фасівська сільська рада Макарівського району Київської області, Макарівське бюро технічної інвентаризації про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Заявлені вимоги мотивувала тим, що згідно рішення Апеляційного суду від 24 січня 2011 року домоволодіння по АДРЕСА_1 було розділено між сторонами в натурі, за нею визнано право власності на 51/100 частину будинку та виділено в натурі приміщення і господарські будівлі, а за ОСОБА_2 - на 49/100 частин будинку, також визначено порядок користування земельною ділянкою. Вказує, що вона не має можливості потрапити в свою частину будинку для проживання та здійснення перепланувань, оскільки відповідач не допускає її та її представників до домоволодіння. Посилаючись на вимоги ст. 373 ЦПК України, просила змінити спосіб виконання рішення з добровільного на примусовий та зобов'язати відповідача на виконання рішення суду передати їй, ОСОБА_1, 51/100 частин будинку зі вказаними приміщеннями та господарськими будівлями, а також земельну ділянку відповідно до рішення суду.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 20 травня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.

Заявник ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 20 травня 2013 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухвали, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її вимоги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Таким чином, тлумачення положень вказаних правових норм дає підстави дійти висновку, що питання про встановлення способу і порядку виконання рішення суду може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Крім того, зміна способу і порядку виконання рішення підлягає застосуванню, якщо відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення суду. Дані норми спрямовані на безумовне виконання рішення суду, що набрало законної сили, а не на його зміну чи спотворення змісту.

Разом із тим із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2011 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на 51/100 частин житлового будинку, а за ОСОБА_2 - на 49/100 частин житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1, виділено їм в натурі певні приміщення та визначено порядок користування змельною ділянкою із визначенням меж, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за різницю у вартості ідеальних часток в сумі 1229 грн. та половину вартості проведення будівельно-технічної експертизи.

14 січня 2013 року Макарівським районним судом Київської області видано виконавчі листи на виконання даного рішення, окремо про визначення порядку користування земельною ділянкою та окремо про визнання права власності на частину житлового будинку із господарськими будівлями.

06 лютого 2013 року постановами старшого державного виконавця ВДВС Макарівського районного управління юстиції ВП № 36401440 та ВП № 36402752 відмовлено у прийнятті до провадження даних виконавчих документів та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання, оскільки в них відсутній зобов'язальний характер.

Отже, суд першої інстанції, виходячи із конкретних обставин справи, дійшов вірного висновку, що в зв'язку із відсутністю зобов'язання в резолютивній частині рішення, яким за позивачем визнано право власності та визначено порядок користування земельною ділянкою, державна виконавча служба не вважала своєю компетенцією виконувати його в примусовому порядку, а тому передбачені законом підстави для зміни способу і порядку виконання рішення відсутні.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2012 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності нерухомим майном - 51/100 частин житлового будинку з вказаними приміщеннями та господарськими спорудами в зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач ОСОБА_2 перешкоджає у здійсненні права власності ОСОБА_1

При цьому доводи апелянта, що зміна способу виконання рішення з добровільного на примусовий є правомірним і використовується в судовій практиці, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відсутність зобов'язального характеру в рішенні унеможливлює застосування до нього категорій добровільності або примусовості взагалі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 20 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.