Ухвала суду № 33067499, 13.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1670/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.,

при секретарі: Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл Рівер» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оіл Рівер», в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17 грудня 2012 року № 0000821702/483, № 0000831702.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 17 грудня 2012 року № 0000821702/483. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

На думку апелянта, постанова не відповідає нормам матеріального та процесуального права, зокрема, апелянт зазначає, що платником податків безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за податковими накладними оформленими від ПП «Оіл Рівер» за липень 2010 року в сумі 230 723, 13 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справ вбачається, що працівниками Прилуцької ОДПІ була проведена документальна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Оіл Рівер» за період з 01.07.2010 по 31.07.2010. За результатами перевірки складено акт від 30.11.2012 № 880/НОМЕР_2 (а. с. 14-19), згідно якого встановлено порушення позивачем:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями - донараховано 230723,00 грн.; пп. 16.1.9 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.6, пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20, п. 44,1 ст. 44, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

За результатами перевірки, викладеними в акті перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення рішення: від 17.12.2012 № 0000821702/483, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 288403,75 грн., в тому числі штрафна фінансова санкція - 57680,75 грн.; від 17.12.2012 № 0000831702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510,00 грн. За наслідками адміністративного оскарження позивачу було відмовлено в задоволенні скарг.

На думку колегії суддів, Чернігівський окружний адміністративний суд правомірно не погодився із висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджується, що основними видами діяльності позивача є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин та діяльність автомобільного вантажного транспорту, що сторонами не заперечується.

У перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_2 здійснювала господарську діяльність із контрагентом ТОВ «Оіл Рівер». Між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «Оіл Рівер» (Продавець) було укладено договір від 06.07.2010 № П-06/07-3 (а.с. 53).

Відповідно до договору Продавець - ТОВ «Оіл Рівер» зобов'язувалось поставити та передати у власність, а Покупець - позивач прийняти та оплатити зерно сільськогосподарської культури: жито 2-го та 3-го класів врожаю 2008 - 2009 років.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: податкові накладні від 19.07.2010 № 523 на суму 1211060,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 201843,48 грн.), від 19.07.2010 № 524 на суму 173277,90 грн. (в т.ч. ПДВ 28879,65 грн.) (а.с. 61,64); видаткові накладні від 19.07.2010 № РН-0000466 на суму 1211060,88 грн (в т.ч. ПДВ - 201843,48 грн.), від 19.07.2010 № РН-0000467 на суму 173277,90 грн. (в т.ч. ПДВ - 28879,65 грн.) (а.с. 59,62); складські квитанції від 19.07.2010 № 620, від 19.07.2010 № 621 (а.с. 66,69); посвідчення про якість зерна від 19.07.2010 №000745, від 19.07.2010 № 000744 (а.с. 67,70); акти приймання зерна сільськогосподарської культури від 19.07.2010 (а.с. 68,71); платіжні доручення від 23.07.2010 № 3 на суму 284000,00 грн, від 27.07.2010 № 31 на суму 930000,00 грн, від 29.07.2010 № 3 на суму 170338,78 грн. (а.с. 56-58).

Вищезазначені накладні були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2010 року (а.с. 81).

Після отримання у власність зерна, ФОП ОСОБА_2 та ВАТ «Бориспільське хлібоприймальне підприємство» 19.07.2010 було укладено договір від 19.07.2010 № 1/19-07 складського зберігання зерна (а.с. 72). Відповідно до договору поклажодавець передає на зберігання складу жито 2 класу в кількості 1591 тона 194 кг. 27.07.2010 1264,758 тон зерна жита 2 класу було реалізовано ПП «Вєлма», про що було оформлено складську квитанцію від 27.07.2010 № 622 (а.с. 74). 28.07.2010 326 тон 436 кг зерна жита 2 класу було реалізовано ПАТ «Концернхлібпром», про що було складено складські квитанції від 28.07.2010 № 624, та від 28.07.2010 № 626 (а.с 76,77).

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно акту позапланової перевірки позивача від 31.03.2011 року остання мала в наявності всі необхідні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з придбання зерна у ТОВ «Оіл Рівер» та його подальшої реалізації ПП «Вєлма» та ПАТ «Концернхлібпром». Оригінали вищезазначених документів надавалися Прилуцькій ОДПІ під час проведення документальної перевірки господарської діяльності позивача за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, господарські операції були відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що знайшло своє підтвердження в описовій частині зазначеного акту (а.с. 20-33). Після проведення перевірки у березні 2011 року, якою не було встановлено порушень, позивач знищив вищезазначені первинні документи, а тому не зміг їх надати при повторній перевірці. Копії даних документів, що підтверджують факти реальності угод купівлі-продажу зерна були надані ВАТ «Бориспільське хлібоприймальне підприємство» на адвокатський запит від 10.01.2013 № 1 (а.с. 65) для надання до суду.

При цьому, податкові накладні, видані ТОВ «Оіл Рівер» містять всі реквізити передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а тому згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, а договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент вчинення правочинів підприємство - контрагент позивача ТОВ «Оіл Рівер» було зареєстроване в якості юридичної особи та платником податків, що не заперечується сторонами.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певних договорів, не є безумовною підставою для висновку про укладення таких договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичної особи, що є його контрагентом та здійснення нею незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги позивача про визнанання протиправним та скасовування податкового повідомлення - рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 17 грудня 2012 року № 0000821702/483

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 16 серпня 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

Л.В. Бєлова

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Бєлова Л.В.