Ухвала суду № 3306427, 18.02.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Горбань Т.І.

Суддів: Попович О.В.

Мамчура Я.С.

при секретарі Лисенко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2005 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергетичне та нафтове обладнання» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 341/26-062/0 від 20.10.2004 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.12.2005 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач ДПІ у Печерському районі подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, яку Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 07.02.2006 року залишив без розгляду. Не погоджуючись з рішенням апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2007 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва 20.10.2004 року на підставі акту перевірки № 113/26-062/20072993 від 19.10.2004р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 341/26-062/0, яким відповідно до п.п 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 150000,00 грн.. у т.ч. 100 000,00 грн. - основний платіж та 50 000 грн. - штрафних санкцій.

Акт перевірки від 19.10.2004р. № 113/26-62/20072993 складено на підставі акту "Про результати позапланової документальної зустрічної перевірки підприємства ВАТ "Енергетичне та нафтове обладнання" з питань фінансово - господарської діяльності на підтвердження взаємовідносин та стану розрахунків з підприємством ТОВ "Штарк за період з 01.08.2003р. по 01.09.2003р."

У ході перевірки встановлено, що між підприємством ВАТ "ЕНО" та ТОВ "Штарк" укладався договір купівлі - продажу товарів від 21.08.2003р. № 100.

Підприємством ТОВ "Штарк" було виписано підприємству ВАТ "ЕНО" податкову накладну № 237 від 29.08.2003р., згідно якої підприємство ВАТ "ЕНО" перерахувало підприємству ТОВ "Штарк" грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями : № № 202,203,204,205,206, 207,208 на загальну суму 600 000, 00 грн. (у т.ч. ПДВ 100 000,00 грн.).

Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній у розмірі 100 000,00 грн. включена до податкового кредиту за серпень 2003р., відображеного в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2003 р.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22.03.2004р. в цивільній справі № 2-1363 визнано недійсними статут ТОВ "Штарк", свідоцтво № 38807443 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Штарк" з моменту його видачі - з 30 .09.2002р.

ДПІ у Дарницькому районі міста Києва складено акт від 06.12.2004р. № 316 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 38807443 ТОВ "Штарк". Акт складений на підставі рішення Дарницького районного суду, яке в подальшому скасоване. Згідно із Актом у ТОВ „Штарк" відсутня податкова заборгованість.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08.07.2005р. рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22.03.2004р. за позовом ОСОБА_1. до ТОВ "Штарк", 3-тя особа - ДПІ у Дарницькому районі міста Києва, про визнання статуту, установчого договору, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ недійсними скасовано.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 15.09.2005р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1. до ТОВ "Штарк", 3-тя особа ДПІ у Дарницькому районі міста Києва про визнання статуту, установчого договору ТОВ "Штарк" від 29.08.2002р., свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ від 30.09.2002р. закрито.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.02.2004р. № 15/82-6 визнано боржника ТОВ "Штарк" банкрутом; визнано ДПІ у Дарницькому районі міста Києва кредитором по відношенню до банкрута з майновими вимогами на суму 68022,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2004р. в справі № 15/82-б за заявою ДПІ у Дарницькому районі міста Києва до ТОВ "Штарк" затверджено звіт ліквідатора, ліквідовано банкрута ТОВ "Штарк" (32070278) як юридичну особу у зв'язку з банкрутством.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2003р. № 41/577 скасовано державну реєстрацію ТОВ "Штарк", у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням. В рішенні встановлено, що станом на 24.10.2003р. ТОВ „Штарк" було платником податків і суб'єктом підприємницької діяльності.

 Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги повідомлення Київського міського управління статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ "Штарк" 02.06.2004року, яке було надано ДПІ у Дарницькому районі разом із супровідним листом від 06.09.2005р. № 28252/9/19-005, оскільки на запит суду Головне управління статистики надало довідку про те, що ТОВ „Штарк" значиться в ЄДРПОУ за кодом 32070278.

Також суд виходив з того, що відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

· або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату

· товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі

· розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

· або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідність виписаної ТОВ "Штарк" на користь позивача податкової накладної №237 вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума податкового кредиту позивача за серпень 2003 року сформована на підставі належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від ТОВ "Штарк", яке станом на серпень 2003 року мало право видавати податкові накладні.

Відповідач не надав доказів визнання недійсним в установленому законом порядку договору № 100 від 21.08.2003р.

З урахуванням вищенаведеного суд 1-ої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що дії позивача щодо віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в серпні 2003 року суму ПДВ у розмірі 100000,00 грн. правомірні, які спірним податковим повідомленням-рішенням визначені як сума податкового зобов'язання.

Оскільки судом встановлено неправомірне нарахування позивачу податку на додану вартість, то й застосування штрафних санкцій є також неправомірним.

Відповідач не довів відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України правомірності свого рішення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2005 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва відмовити, а постанову Господарського суду міста Києва від 15 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

судді: