Ухвала суду № 33064251, 15.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 року Справа № 36231/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року по справі за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго», в лютому 2011 року звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську та з уточненням позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0008381502/0 від 08.12.2010 року та №0008381502/1 від 31.12.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на те, що згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачу безпідставно нараховано штрафні санкції в сумі 54788,00 грн. та 346458,02 грн. відповідно. Вважає їх протиправними, так як не погоджується із зафіксованим в акті перевірки від 30.11.2010 року висновками щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства. Зазначив, що Державним міським підприємством «Івано - Франківськтеплокомуненерго» своєчасно сплачено задекларовані ним суми податку на додану вартість за квітень 2007 року та за травень 2007 року в розмірі 550089,00 грн. і 142827,00 грн. відповідно, що підтверджується копіями платіжних доручень. Позивач вважає, що відповідачем протиправно зараховано, сплачені позивачем суми податку на додану вартість за квітень 2007 року та за травень 2007 року, у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року в справі №2а-445/11/0970 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцію у м. Івано-Франківську подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року в справі №2а-445/11/0970 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зазначає, що кошти, які надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу) спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу в порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом. Апелянт посилається на пп. 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» де зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.11.2010 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» за період квітень-травень 2007 року.

За результатами перевірки складено акт за № 19823/15-2/03346058 від 30.11.2010 року, в якому зафіксовано факт несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період квітень-травень 2007 року, чим порушено вимоги п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за № 0008381502/0 від 08.12.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 346458,02 грн.

Крім того, 31.12.2010 року відповідачем на підставі згаданого акту перевірки від 30.11.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0008381502/1 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 346458,02 грн.

Як з'ясував суд першої інстанції за наслідками дослідження наявних у справі доказів, фактично зазначену суму коштів було сплачено підприємством за платіжними дорученнями № 1884 від 28.04.2007 року (100000,00 грн.), № 2228 від 24.05.2007 року (32000,00 грн.), № № 2239, 2243 від 25.05.2007 року (28089,00 грн., 290 00,00 грн.) № 2241 від 29.05.2007 року (100000,00 грн.) та № 2242 від 30.05.2007 року (100000,00 грн.), призначення платежу: податок на додану вартість за квітень 2007 року, «код платежу» 03346058, код одержувача 20568100, а також копіями платіжних доручень № 2251 від 30.05.2007 року ( 40000,00 грн.), № 3034 від 25.06.2007 року ( 112827,00 грн.) та № 3057 від 26.06.2007 року ( 30000,00 грн.),призначення платежу: податок на додану вартість за травень 2007 року, «код платежу» 03346058, код одержувача 20568100.

У вирішенні цього спору суд обґрунтовано виходив з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд дійшов вмотивованого висновку стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 згаданого Закону не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, та правомірно задовольнив позов.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську є неаргументованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 року в справі №2а-445/11/0970- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор