Ухвала суду № 33058140, 15.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2013 р. Справа № 169057/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Сапіги В.П., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року по справі № 2а-4105/12/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта» до державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В C Т А Н О В И В:

ТзОВ "Оланта" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2012 року за №0001572321.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання умов договорів поставки ТзОВ "Оланта" та ПП "ОПТ-Бест" здійснили поставки товарно-матеріальних цінностей, які були оформлені необхідними первинними бухгалтерськими доументами, зауваження щодо форми і змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку перевіряючих в акті перевірки відсутні. Позивач та його контрагент на момент укладення, виконання договорів поставки та складання податкових накладних були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали дійсне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано, прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення від 04.05.2012 року за №0001572321.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив відповідач - державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова, яка покликаючись на те, що вказана постанова суперечить вимогам податкового законодавства, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що правочини укладені ПП «ОПТ-БЕСТ» з контрагентами (як покупцями так і продавцями) порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв»язку з відсутністю в ланцюгу постачання підприємств, які б могли бути виробниками продукції. Враховуючи вищенаведене, взаємовідносини ФГ «Рубас» з ПП «ОПТ-БЕСТ» не спричиняють реального настання правових наслідків та мають ознаки безтоварних операцій. Фактично в період з жовтня 2010 року по серпень 2011 року ФГ «Рубас» сільськогосподарською діяльністю не займався, а здійснював виписки податкових накладних. Відтак, обставини, які свідчать про удаваність господарських операцій ПП "ОПТ-Бест", в тому числі з позивачем, залишені судом поза увагою.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Таким чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що за результатами виїзної планової перевірки ТзОВ "Оланта" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби складено акт від 18.04.2012 року за №69/22-10/30650355 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2012 року за №0001572321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2608799 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 2608798 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. 00 коп.

Перевіркою зокрема встановлено порушення п.5.1, підп.5.2.1, п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2608798 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як передбачено пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 вищевказаного закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правомірність відображення у складі валових витрат за 2011 рік сум витрат, сформованих за операціями з ПП "ОПТ-БЕСТ" (постачальник) підтверджується договорами поставки товару від 20.01.2011 року за №20/01-Я, від 03.03.2011 року за №3/03, від 05.03.2011 року за №5/03, від 07.03.2011 року за №7/03, від 07.03.2011 року за №7/03-1, від 11.03.2011 року за №11/03-1, від 16.05.2011 року за №16/05, від 16.05.2011 року за №16/05, від 01.06.2011 року за №0106, від 01.07.2011 року за №01/07-Т, від 30.07.2011 року за №001/08, від 25.08.2011 року за №0025/08 згідно яких постачальник зобов'язується передати покупцю визначений цими договорами товар, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його.

В підтвердження обставин виконання господарських зобов'язань позивачем представлено видаткові накладні, податкові накладні, карточки товарів по складах та товарно-транспортні накладні згідно з яких здійснювалось транспортування товару від постачальника до позивача, а також подальше транспортування даного товару до покупців.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що витрати за операціями товариства з обмеженою відповідальністю «Оланта» з ПП "ОПТ-БЕСТ" підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак підставно включені позивачем до валових витрат 2011 року.

Крім того, згідно з Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення - рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання. Оскаржуване податкове повідомлення - рішення, складене з покликанням на акт перевірки фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання ПП «ОПТ-БЕСТ», складений ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 08.11.2011 року за №2462/23-1/36832340, який не може бути визнаний допустимим доказом по справі та зумовлює безпідставність складення зазначеного податкового повідомлення - рішення.

Позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій (договори, накладні, податкові накладні, карточки товарів по склада та частково товарно-транспортні накладні згідно з яких здійснювалось транспортування товару від постачальника до позивача, а також подальше транспортування даного товару до покупців).

Окрім того, в матеріалах справи знаходяться товарно-транспортні накладні згідно з яких здійснювалась поставка, отриманого від ПП "ОПТ-БЕСТ", покупцям позивача -ТзОВ "ВКФ "Тріумф" та ТзОВ "ТВК "Львівхолод", що також вказує на реальність здійснення господарських операцій.

Апеляційним судом встановлено, що при вчиненні господарських операцій з вищенаведеним контрагентом позивача, він знаходився в Єдиному державному реєстрі та був платником податку на додану вартість. Таким чином, на час укладення правочину позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо свого контрагента з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

Щодо нікчемності правочинів, що укладені між ТзОВ «Оланта» та ПП "ОПТ-БЕСТ", апеляційним судом встановлено наступне.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як зазначено в акті перевірки, правочини між ТзОВ «Оланта» та ПП "ОПТ-БЕСТ" укладені без мети настання реальних наслідків. В силу ст. 234 ЦК України такі правочини є фіктивними і визнаються недійсними тільки судом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено факту нікчемності договорів поставки, які укладалися між ТзОВ «Оланта» та ПП "ОПТ-БЕСТ", оскільки їх недійсність не встановлена законом, як і не доведено фіктивності таких правочинів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року по справі № 2а-4105/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді В.П. Сапіга

І.О. Яворський