Рішення № 33062384, 14.08.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1806/11534/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Фоменко Ірина МиколаївнаНомер провадження 22-ц/788/1640/13 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В., Маслова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою його представником ОСОБА_4,

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2013 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

2 жовтня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 01 лютого 2006 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір SUH0AE00000070 про надання останньому кредиту у розмірі 9700 доларів США у вигляді непоновлюваної кредитної лінії під 1,33% на місяць та 0,12% комісії щомісячно терміном до 31 січня 2011 року. Договором передбачено, що у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язання за договором між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладений договір поруки, за умовами якого останній зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за кредитним договором.

Позичальник взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором станом на 16 серпня 2012 року у розмірі 15502 доларів США, що становить 123867,21 грн., з яких: 4469,25 доларів США - заборгованість за кредитом; 5407,82 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 241,69 доларів США - заборгованість по комісії; 5384,02 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань (а. с. 2-4).

В листопаді 2012 року банк звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, посилаючись на те, що за умовами кредитного договору від 1 лютого 2006 року відповідач отримав в банку кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в сумі 13084 долари США на наступні цілі: придбання автомобіля - 9700 доларів США, страхування автомобіля - 2916 доларів США, особисте страхування - 248 доларів США, зі сплатою 1,33 відсотків у місяць на суму залишку заборгованості та комісії в розмірі 0, 12 % від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, зі строком користування до 31 січня 2011 року.

Кредитний договір передбачає внесення щомісячної плати з 20 по 25 число кожного місяця. Пунктом 3.2 договору передбачена у випадку порушення зобов'язань сплата позичальником відсотків у подвійному розмірі, нарахованих від суми непогашеної в строк заборгованості, а згідно п. 4.1 за порушення термінів оплати кредиту та відсотків передбачене нарахування пені в розмірі 0, 15 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Крім іншого, банк посилався на те, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 квітня 2008 року вже стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь банку заборгованість по кредитному договору станом на 12 березня 2008 року у сумі 23380,39 грн., в тому числі заборгованість по основному боргу - 23071,23 гр. (4568,56 доларів США), заборгованість по процентах - 309,16 гр. (61,22 долари США).

Посилаючись на те, що рішення суду не виконане, позичальник продовжує користуватись грошовими коштами банку, просив стягнути солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь банку нараховану за період з 12 березня 2008 року по 16 серпня 2012 року заборгованість за кредитним договором в сумі 10 972,31 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 87668,76 грн., з яких: 5 346,60 доларів США - відсотки за користування кредитними коштами; 241,69 доларів США - комісія за користування кредитом; 5384,02 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором (а.с. 45-47).

18 червня 2013 року банк звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, посилаючись на те, що банк зарахував всі платежі, сплачені позичальником як на підставі умов договору, так і на виконання рішення суду від 2 квітня 2008 року, і станом на 14 червня 2013 року борг за кредитним договором складає нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 4819,27 доларів США, що складає 38520,43 гр., комісію за користування кредитом в сумі 256,08 доларів США, що складає 2046,85 гр., пеня - 5411,95 доларів США, що складає 43257,72 гр. Просив стягнути всього 10487,3 доларів США, що становить 83825 гр. (а.с.111-113).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за період з 12 березня 2008 року по 14 червня 2013 року за невиконання умов договору SUH0AE00000070 від 01 лютого 2006 року у сумі 56553,28 грн.

Стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у рахунок повернення судового збору 835,60 грн. в дольовому порядку, по 417,80 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав скаргу з мотивів, в ній викладених, представника позивача, який надав апеляційному суду новий розрахунок зменшеної заборгованості за кредитним договором з огляду на помилку в попередніх розрахунках та вважає доводи скарги необгрунтованими, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором, а також рішення суду не виконує, право банку-позивача порушене, а тому у останнього виникло право вимагати сплати заборгованості по нарахованих відсотках, комісії та пені в розмірі, визначеному розрахунком, наданим банком, з врахуванням сум, стягнутих при примусовому виконанні рішення суду. При цьому суд прийшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, нарахованої банком.

З висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3. укладено кредитний договір № SUH0AE00000070 про надання кредиту на суму 13084 доларів США на наступні цілі: купівлю автомобіля - 9700 доларів США, страхування автомобіля - 2916 доларів США; особисте страхування - 248 доларів США, під 1,33% на місяць на суму залишку заборгованості (15,96% річних) і комісії в розмірі 0,12% від суми виданого кредиту щомісячно з кінцевим терміном повернення кредиту 31 січня 2011 року (а.с.16-22).

За умовами вказаного договору, зокрема, п. п. 2.3.1, 3.2, 4.1, передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку за користування кредитом при зміні курсу долара по відношенню до гривні більше чим на 10%, зміні облікової ставки НБУ та з врахуванням інших обставин кон'юнктури ринку грошових ресурсів України; при порушенні позичальником умов договору по погашенню кредиту позичальник сплачує банку проценти в подвійному розмірі від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом; банк має право нарахувати пеню в розмірі 0, 15 % від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки (а.с.16-22).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк», позичальником та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № SUH0AE00000070 від 01 лютого 2006 року, за умовами якого останній зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за кредитним договором (а.с.23-24).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 квітня 2008 року стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованість за договором кредиту № SUH0AE00000070 від 01 лютого 2006 року в розмірі 23380,39 грн. в солідарному порядку на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі Сумської філії ЗАТ «ПриватБанк» з врахуванням того, що страхова компанія частково погасила борг на суму 31644, 31 гр. (а.с. 49-52, 57-61).

Постановою державного виконавця Ковпаківського відділу ДВС Сумського міського управління юстиції від 12 листопада 2008 року відкрите виконавче провадження по стягненню з відповідачів суми боргу за вказаним рішенням суду від 2 квітня 2008 року. Станом на 12 березня 2013 року стягувачу перераховано на виконання рішення суду 6821,36 гр. (а.с. 53, 81).

20 серпня 2012 року на адресу ОСОБА_3 та його поручителя ОСОБА_5 банком-позивачем було надіслано повідомлення, в якому повідомлялося, що прострочена сума заборгованості становить 15511,22 доларів США (а.с.13).

Згідно розрахунку, доданого банком до першої позовної заяви, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати комісії і відсотків за користування грошовими коштами станом на 16 серпня 2012 року заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору складала 15502,78 доларів США, з яких: 4469,25 - тіло кредиту; 5407,82 доларів США - заборгованість за відсотками; 241,69 доларів США - заборгованість з комісії; 757,06 доларів США - пеня (а.с.5-12).

За розрахунком банку, наданим при зменшенні позовних вимог, який врахував суд першої інстанції, станом на 14 червня 2013 року заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору складала 13960,68 доларів США, з яких: 3473,38 доларів США - заборгованість за кредитом; 4819,27 доларів США - заборгованість за відсотками; 256,08 доларів США - заборгованість з комісії; 5411,95 доларів США - пеня (а.с.114-119).

Згідно наданого позивачем апеляційному суду розрахунку, за спірний період з 12 березня 2008 року до 1 листопада 2008 року банк врахував відповідачеві поточну проценту ставку 15, 96 %, а з 1 листопада 2008 року на підставі п. 2.3 кредитного договору підвищив процентну ставку до 18 %, про що повідомив позичальника та поручителя листом від 7 жовтня 2008 року. Нарахування здійснювались з 26 травня 2006 року відповідно до п. 3.2 кредитного договору за подвійною до поточної простроченої процентної ставки 31, 92 %, а з 1 листопада 2008 року - за подвійною простроченою процентною ставкою - 36 %.

З вказаного розрахунку вбачається, що з врахуванням вказаних процентних ставок борг відповідача за кредитним договором станом на 14 червня 2013 року складав: заборгованість за кредитом, що стягнена за рішенням суду - 3473, 38 доларів США, заборгованість за відсотками з врахуванням стягненої за рішенням суду - 4505, 26 доларів США, заборгованість з комісії - 256, 08 доларів США, заборгованість з пені - 4700, 22 доларів США.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір, що випливає з виконання умов кредитного договору та договору поруки, укладених між позивачем та відповідачами, які мають борг перед банком.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч.1 ст. 1048 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом.

Ч.1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачають, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Банк в силу положень вказаних норм процесуального закону довів порушення його прав відповідачем, який не спростував доводи позивача про порушення ним зобов'язань за кредитним договором та правильність проведених банком нарахувань.

Посилання відповідача в скарзі на те, що банк не має права повторно звертатись до суду, оскільки за рішенням суду вже стягнуто тіло кредиту, а дія кредитного договору закінчилась 31 січня 2011 року, є безпідставними, оскільки, відповідно до ст. 600 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Оскільки кредитні кошти та інші суми, передбачені кредитним договором, банку не сплачені і після винесення рішення суду, позичальник продовжує користуватись ними, банк має право на отримання процентів за користування його коштами та нараховувати пеню за порушення зобов'язань по їх поверненню.

Наданий банком розрахунок узгоджується з умовами договору та враховує всі платежі, здійснені позичальником після 12 березня 2008 року, в тому числі на виконання рішення суду.

Посилання в скарзі на те, що ОСОБА_3 отримав не 13084 доларів США кредиту, а 9700 доларів США, є безпідставнимии, оскільки з договору вбачається, що в загальну суму кредиту ввійшли і платежі по страхуванню автомобіля та особистому страхуванню позичальника.

Не обгрунтованими є і доводи скарги про те, що банк безпідставно нарахував заборгованість по платежах за договором в доларах США з посиланням на те, що тіло кредиту за рішенням суду вже стягнуте в гривнях, оскільки, стягуючи суму тіла кредиту в гривневому еквіваленті, суд не змінював умови договору в частині валюти кредитування, які можуть бути змінені лише за угодою сторін.

Доводи скарги про те, що банк незаконно нарахував суму заборгованості за подвійною процентною ставкою та одночасно пеню, що є подвійною мірою відповідальності, також є безпідставними, оскільки умова сплати процентів за користування грошовими коштами банку у подвійному розмірі та стягнення пені як вид відповідальності за порушення зобов'язань за кредитним договором, передбачена різними розділами договору і є різними видами платежів.

Посилання в скарзі на те, що банк нараховує і штраф, є безпідставними, оскільки застосування штрафу не передбачене умовами кредитного договору і банком не застосовувалось.

Та обставина, що в зв'язку з викраденням автомобіля страховик перерахував банку страхову суму лише на підставі рішення суду, на що посилається відповідач, не є підставою для звільнення позичальника від обов'язку своєчасно виконувати умови кредитного договору, які не передбачють зупинення платежів в такому випадку.

Погоджуючись з розрахунком, наданим банком апеляційному суду, колегія суддів в той же час вважає безпідставним нарахування банком пені за порушення зобов'язань за кредитним договором в сумі 4700, 22 долари США за весь період з 12 березня 2008 року (дата, станом на яку стягнено заборгованість за тілом кредиту та проценти за рішенням суду від 2 квітня 2008 року) по 14 червня 2013 року.

П. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Банк, уточнивши в апеляційному суді розрахунок заборгованості в бік зменшення, нарахував пеню за період з 12 березня 2008 року по 14 червня 2013 року в сумі 4700, 22 гр.

Враховуючи, що банк звернувся з позовом до суду 2 жовтня 2012 року, пеня підлягає стягненню за один рік з 2 жовтня 2011 року по 2 жовтня 2012 року і її сума складе: 4700, 22 доларів США - 3170, 27 доларів США = 1529, 95 доларів США.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, який не оскаржив позивач, про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України з врахуванням обставин справи, що мають істотне значення.

Позичальник є пенсіонером, учасником бойових дій, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, страждає на ряд захворювань, потребує постійного лікування. Автомобіль, на придбання якого він брав кредит, у нього викрадено. (а.с.74-76, 84-91).

З огляду на зазначене апеляційний суд вважає можливим зменшити розмір пені, нарахованої банком, до 700 доларів США.

Таким чином, на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором: заборгованість за відсотками - 4505,26 доларів США, заборгованість по комісії - 256,08 доларів США, заборгованість по пені - 700 доларів США, всього 5461,34 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 14 червня 2013 року складає 43652,49 гр. (курс гривні до долара США - 7,993).

Згідно п. п. 3, 4 ч.1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, і при ухваленні рішення суд порушив норми матеріального права, рішення суду підлягає зміні з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову банку.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з врахуванням суми задоволеного позову 43652,49 гр., з відповідачів на користь банку підлягає стягненню 436, 52 гр. - по 218,26 гр. з кожного на повернення сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Враховуючи, що ОСОБА_3 при зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою звільнений від сплати судового збору в доход держави на підставі п. 10 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії, з ОСОБА_5 в доход держави підлягає стягненню його частка судового збору в розмірі 218,26 гр. : 2 = 114, 13 гр.

Оскільки відповідачі виграли спір на 56553, 28 гр. - 43652,49 гр. = 12900, 79 гр., що становить 22, 8 %, в доход держави за апеляційне оскарження рішення суду підлягає стягненню судовий збір з ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 218, 26 гр. х 22,8 % = 49, 79 гр., а з відповідача ОСОБА_5: 218, 26 гр. - 49, 79 гр. = 168, 47 гр.: 2 = 84, 24 гр.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 червня 2013 року в даній справі змінити.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в солідарному порядку з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, і ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, 5461,34 доларів США, що еквівалентно 43652,49 гр.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, і ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з кожного по 218, 26 гр. судового збору.

Стягнути в доход держави судовий збір з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в сумі 49, 79 гр., з ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, - 84, 24 гр. на рахунок 31211206780002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -