Ухвала суду № 3306237, 16.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-4287/08 р. Головуючий у першій інстанції: Морозов С.М.

Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.,

при секретарі: Трибой І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 30.07.2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альпіна УА» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Альпіна УА» звернулися до Господарського суду м. Києва з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0003122310/0 від 07.12.2006 року, № 407/10/25-033 від 25.01.2007 року та зобов'язання відкоригувати відповідним чином акт від 29.11.2006 року № 633/23-30/33600731, виключивши з нього положення про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Господарського суду м. Києва від 30.07.2007 року позовні вимоги задоволено частково: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0003122310/0 від 07.12.2006 року та № 407/10/25-033 від 25.01.2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову, якою в позові відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

 Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ДПІ у Святошинському районі міста Києва було проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Альпіна УА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.07.2005 року по 30.06.2006 року, про що складено акт № 633/23-30/33600731 від 29.11.2006 року.

Саме на підставі складеного акту і було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003122310/0 від 07.12.2006 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 19499,50 грн. (в тому числі 12999,50 грн. основного платежу, 6500 грн. - штрафних санкцій).

За результатами адміністративного оскарження винесеного рішення скарги позивача залишені без задоволення.

У відповідності до акту перевірки, на підставі якого прийняті спірні рішення, вбачається, що застосування штрафних санкцій та нарахування ПДВ здійснено на підставі того, що рішенням районного суду були визнані недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ «Богдан-К» з моменту державної реєстрації та внесення до реєстру, у зв'язку з чим податкові накладні, виписані таким підприємством позивачу, не можуть бути прийнятими до уваги при включенні до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Виходячи з положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг(пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону)).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем в період серпень - листопад 2005 року в ході здійснення своєї господарської діяльності укладено наступні договори з ТОВ «Богдан-К» від 09.08.2005 року № 08/05-Р, 02.09.2005 року № 09/05-Р, 05.09.2005 року № 10/05-Р, 04.10.2005 року № 11/05-Р, 14.10.2005 року № 12/05-Р, 02.11.2005 року № 13/05-Р, 11.11.2005 року № 14/05-Р, 24.11.2005 року № 15/05-Р, згідно з якими ТОВ «Богдан-К» (виконавець) зобов'язувався надати ТОВ «Альпіна-УА» (замовник) рекламні послуги на загальну суму 197382,00 грн..

Виконання робіт за укладеними договорами підтверджується актами виконаних робіт від 30.08.2005 року, 21.09.2005 року, від 27.09.2005 року, від 18.10.2005 року, від 26.10.2005 року, від 14.11.2005 року, від 21.11.2005 року, від 30.11.2005 року.

Судова колегія також вважає за необхідне відмітити, що на момент розгляду справи є чинними укладені позивачем з ТОВ «Богдан-К» угоди. Реальне виконання зобов'язань сторонами за угодами відповідачем не оспорюється.

В ціні виконаних робіт ТОВ «Альпіна УА» було сплачено ПДВ, та отримано податкові накладні № 5083006 від 30.08.2005 року, № 5092102 від 21.09.2005 року, № 5092902 від 29.09.2005 року, № 5101803 від 18.10.2005 року, № 5102603 від 26.10.2005 року, № 5111401 від 14.11.2005 року, № 5112101 від 21.11.2005 року, № 5113008 від 30.11.2005 року, будь-яких зауважень чи недоліків щодо оформлення яких під час перевірки податковим органом не було заявлено.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі та як підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями від 30.08.2005 року № 22, від 21.09.2005 року № 40, від 29.09.2005 року № 45, від 18.10.2005 року № 48, від 26.10.2005 року № 56, від 14.11.2005 року № 81, від 21.11.2005 року № 106, від 07.12.2005 року № 121 позивачем виконані роботи оплачені у повному обсязі в загальній сумі 197382,00 грн., в тому числі ПДВ на загальну суму 32760,50 грн.. Дана сума податку і була включена до складу сум податкового кредиту відповідних періодів (серпень - листопад 2005 року).

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення ( ч. 2 ст. 58 Конституції України).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, є наявність податкової накладної, виданої продавцем. України

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону).

В акті перевірки зазначено, що податкові накладні виписані позивачу ТОВ «Богдан-К» не прийняті в якості підтвердження суми витрат щодо сплаченого податку на додану вартість, оскільки виписані неплатником податку в силу рішення районного суду яким визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ вказаного підприємства з моменту його видачі.

Апеляційна інстанція приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання відповідача на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.03.2006 року, яким були визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Богдан-К», як на доказ неправомірності видання вказаним підприємством податкових накладних позивачу та, відповідно, безпідставність врахування позивачем таких податкових накладних у податковому обліку, з огляду на наступне.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26.12.2006 року вищезазначене рішення було скасоване з направленням справи на новий розгляд до того ж суду.

За результатами нового розгляду, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12.03.2007 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Богдан-К» закрито.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав вважати недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Богдан-К» з моменту їх реєстрації та видачі.

За таких обставин, на сьогоднішній день рішення Святошинського районного суду від 10.03.2006 року про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Богдан-К», яким також визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Богдан-К» скасоване, а тому законні підстави для донарахування ПДВ ТОВ «Альпіна УА» та застосування штрафних санкцій у відповідача відсутні.

На момент виконання зобов'язань за укладеними угодами згідно отриманих податкових накладних, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнає податкова інспекція, підприємство знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч.2 ст.18 Закону). За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Отже, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що сума податкового кредиту позивача за серпень - листопад 2005 року сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Богдан-К», зареєстрованого платником ПДВ.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг).

Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач такий обов'язок покладає на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем не надано як суду першої, так апеляційної інстанції належних доказів несплату ПДВ ТОВ «Богдан-К» у встановленому законом порядку до бюджету.

Наведене вище дає підстави апеляційній інстанції прийти до однозначного висновку, що твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та заниження податкового зобов'язання з ПДВ у перевіряємий період, є помилковим, відповідно і донарахування позивачу ПДВ спірними податковим повідомленням-рішенням здійснено відповідачем неправомірно.

Отже, висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним.

Щодо вимог позивача про визнання нечинним рішенням про результати розгляду скарги ДШ у Святошинському районі міста Києва № 407/10/25-033 від 25.01.2007 року, яким залишене без змін винесене на підставі висновків акту перевірки повідомлення-рішення № 0003122310/0 від 07.12.2006 року щодо якого колегія суддів дійшла до висновку про його неправомірність, слід відзначити наступне. Залишаючи скаргу без задоволення відповідач фактично підтвердив правомірність висновків акту перевірки з урахуванням факту їх обґрунтованості нечинним рішенням Святошинського районного суду м. Києва. Під час розгляду скарги платника податку відповідач мав відомості щодо нечинності рішення Святошинського районного суду про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Богдан-К», що підтверджується наданим до справи листом ДПІ у Святошинському районі міста Києва від 29.11.2006 року №9172/10/23-322.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

 Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність прийнятих нею рішень, на підставі яких заявлено позов, а отже вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 30.07.2007 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альпіна УА» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

.

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державній податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - відмовити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 30.07.2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: