Ухвала суду № 3306238, 23.12.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-4286/08 р. Головуючий у першій інстанції: Копитова О.С.

Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бараненка І.І., Маслія В.І.,

при секретарі: Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 27.06.2007 року у справі за позовом Товариства обмеженою відповідальністю «Заінгата» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Заінгата» звернулись до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000792305/0, № 0000812305/0 від 05.06.2006 року; № 0000792305/1, № 0000812305/1 від 22.09.2006 року, № 0000792305/2, № 0000812305/2 від 21.11.2006 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 27.06.2007 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

 Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 30.03.2006 року по 23.05.2006 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Заінгата» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 04.03.2004 року по 31.12.2005 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №301/1-23-05-32822627 від 23.05.2006 року, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 3 квартали, а саме: за 2004 рік на суму 10 100 грн., за І півріччя 2005 року на суму 9 900 грн., за 3 квартали 2005 року на суму 100 грн., за 2005 рік на суму 39 600 грн., та занижено податок на прибуток відповідно за 2004 рік - на 37 303 грн.; за І квартал 2005 року - на 54 115 грн.; за І півріччя 2005 року - на 51 640 грн.; за три квартали 2005 року-на 54 090 грн.; за 2005 рік-на 44 215 грн.

Крім того, в акті № 301/1-23-05-32822627 від 23.05.2006 року зафіксоване порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 74 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2004 та 2005 роки на суму 71 114,66 грн., у т.ч. за жовтень 2004 року - 2907,64 грн.; за листопад 2004 року - 221,34 грн.; за грудень 2004 року - 26 331,27 грн.; за січень 2005 року - 1 654,41 грн.; за березень 2005 року - 40 000 грн.

На підставі вищезазначеного акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000792305/0 від 05.06.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 122 277 грн., у тому числі за основним платежем 81518 грн., та штрафних (фінансових) санкцій на суму 40759 грн.; № 0000812305/0 від 05.06.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 106671,99 грн., у тому числі за основним платежем 71114,66 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 35557,33 грн.

Не погодившись з результатами перевірки, ТОВ «Заінгата» зверталися зі скаргами до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України.

За результатами оскарження спірні рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення та були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення № 0000792305/1 та №0000812305/1 від 22.09.2006 року, № 0000792305/2 та № 0000812305/2 від 21.11.2006 року.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

В оскаржуваній постанові суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, а апеляційна інстанція погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

25.02.2004 року між позивачем та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1було укладено договір на консультаційно-юридичні послуги. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 надає позивачеві консультаційні послуги згідно з додатками до цього договору.

Відповідно до Додатку №1 від 27.02.2006 року ОСОБА_1 зобов'язався надавати ТОВ «Заінгата» консультації щодо існуючих форм бухгалтерського обліку як певної системи регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених законодавством України, та з урахуванням особливостей діяльності позивача і технології обробки облікових даних.

12.04.2004 року позивач та ОСОБА_1 підписали Акт виконаних послуг до Договору від 25.02.2004 року, відповідно до якого останній надав позивачеві консультативні послуги, передбачені договором, у повній мірі. Ціна послуг становить 10 100,00 грн. без ПДВ.

17.09.2004 року між позивачем та ТОВ „Сервіс-Тек" було укладено договір № 317/09-001 п на бухгалтерсько-консультаційні послуги, відповідно до умов якого ТОВ «Сервіс-Тек» зобов'язались надати ТОВ «Заінгата» бухгалтерсько-консультаційні послуги на загальну суму 100 000 грн.

В подальшому позивач та ТОВ „Сервіс-Тек" підписали ряд додатків до договору № 317/09-001 п, у яких сторонами визначено конкретні теми, по яких позивач мав отримати консультаційні послуги, та розмір плати за кожну з таких тем.

Відповідно до актів виконаних робіт (послуг) від 29.10.2004 року, 30.11.2004 року, 29.12.2004 року, 30.12.2004 року та 31.12.2005 року послуги за договором № 317/09-001 п позивач отримав у повному обсязі.

У зв'язку з виконанням вищезазначеного договору ТОВ „Сервіс-Тек" виписало позивачеві наступні податкові накладні: № 29/10-003 від 29.10.2004 року на суму 17 445,84 грн., утому числі 2 907,64 грн. ПДВ; № 30/11-005 від 30.11.2004 року на суму 1328,04 грн., у тому числі 221,04 грн. ПДВ; № 30/12-001 від 30.12.2004 року на суму 157 987,64 грн., у тому числі 26 331,27 грн. ПДВ; № 31/01-001 від 31.01.2005 року на суму 9926,46 грн., у тому числі 1654,41 ПДВ.

18.01.2005 року між позивачем та ТОВ „Сервіс-Тек" було укладено договір № 318/01-01п про надання маркетингових послуг. Відповідно до умов цього договору ТОВ „Сервіс-Тек" зобов'язалось за плату надати позивачеві послуги проведення маркетингових досліджень по темі „Збут медикаментів в Середню Азію: Узбекистан, Таджикистан, Казахстан, Киргистан". Згідно з підписаним сторонами 23.03.2005 року актом виконаних робіт № ОУ-23/0301 зазначені послуги позивач отримав у повному обсязі. Вартість послуг, визначена в акті, становить 200 000 грн., включаючи ПДВ.

В рамках виконання договору № 318/01-01 п ТОВ „Сервіс-Тек" виписало позивачеві податкову накладну № 23/03-004 від 23.03.2005 року на суму 240 000 грн., у тому числі 40 000 грн. ПДВ.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 11.2 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Витрати на відповідні послуги були здійснені позивачем у зв'язку з проведенням господарської діяльності. Зокрема, маркетингові дослідження по договору № 318/01-01п від 18.01.2005 року про надання маркетингових послуг, укладеному між позивачем та ТОВ „Сервіс-Тек", використовувались ТОВ «Заінгата» з метою виконання його зобов'язань за договором № АЗ-1 від 01.03.2005 року, укладеним позивачем з ТОВ „Алатон". В тому числі, позивачем було укладено контракт № АМ-2/05 від 10.03.2005 року з НПП „МРЗ-Зеп/із" (Ташкент, Узбекистан). Обов'язки за даним договором позивачем повністю виконані.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що витрати позивача на отримання консультацій з приводу ведення бухгалтерського обліку та юридичних консультації щодо діяльності підприємства для забезпечення правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку також відносяться до витрат пов'язаних з господарською діяльністю.

Крім того, докази стосовно того, що вказані акти виконаних робіт не мають юридичної сили або до них внесені недостовірні дані, матеріали справи не містять. Надання платниками податків податковому органу будь-яких інших документів, зокрема документів, що містять в собі інформацію про проведені заходи щодо надання консультаційних, юридичних, бухгалтерсько-консультаційних та маркетингових послуг діючим законодавством не передбачено.

Даної позиції підтримується і Державна податкова адміністрація України, зокрема, в листі ДПА України № 1178/10/31-106 від 28.12.05 року зазначено, що документом, який підтверджує факт отримання послуг є відповідний акт та відповідно для віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг результати відповідного договору необхідно оформити актом приймання-передачі послуг, який має містити всі вимоги первинного документа, наведені у ст. 9 Закону про бухгалтерський облік.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на положення Закону України „Про інформацію", оскільки відповідно до ст. 3 цього Закону його дія поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації. Відтак, дія цього Закону не поширюється на сферу оподаткування і його положення не можуть використовуватись для оцінки обґрунтованості віднесення тих чи інших видатків платника податків до валових затрат.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, суми податкового кредиту позивача за спірними операціями підтверджуються належним чином виписаними ТОВ „Сервіс-Тек" податковими накладним, що відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, в матеріалах справи наявні копії податкових декларацій ТОВ „Сервіс-Тек" за спірний період, відповідно до яких, протягом періоду укладання та виконання спірного договору підприємство відображало показники своєї господарської діяльності та подавало податкову звітність.

Будь-яких доказів того, що контрагент позивача в спірний період не був в установленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість або доказів на підтвердження факту несплати до бюджету контрагентом позивача, перерахованих йому у складі вартості наданих послуг сум податку на додану вартість, або не включення цих сум до податкових зобов'язань за відповідні звітні податкові періоди ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не надано.

Судова колегія знаходить за необхідним звернути увагу на ту обставину, що договір на консультаційно-юридичні послуги від 25.02.2004 року, договір на бухгалтерсько-консультаційні послуги № 317/09-001п від 17.09.2004 року та договір № 318/01-01п від 18.01.2005 року про надання маркетингових послуг не було визнано недійсними у встановленому законом порядку. Отже, позивач правомірно виходив з умов цих договорів при визначенні своїх податкових зобов'язань.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначається, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Відповідно до 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

За таких обставин, судова колегія приходить до однозначного висновку про відсутність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, у відповідача не було, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права

За таких підстав, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва а постанову Господарського суду м. Києва від 27.06.2007 року у справі за позовом Товариства обмеженою відповідальністю «Заінгата» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - відмовити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 27.06.2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: