Постанова № 33060542, 19.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року Справа № 923/343/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіКапацин Н.В. - доповідача у справісуддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 у справі № 923/343/13 господарського судуХерсонської області за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській областідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" пророзірвання договору та зобов'язання повернути майно за участю представників від: позивача Радоуцька І.О. (довір. від 15.07.2013)відповідача Шамановська М.А. (довір. від 04.01.2013)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.04.2013 у справі № 923/343/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2013, відмовлено у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області (Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" (Відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу № 109 від 23.01.2003 об'єкта незавершеного будівництва та зобов'язання повернути об'єкт до державної власності.

Судові рішення ґрунтуються на тому, що відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, але в силу статті 614 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України така відповідальність за порушення господарського зобов'язання настає за умови наявності вини у особи, яка його порушила. Суди також посилаються на приписи статті 188 Господарського кодексу України, статті 651, 652 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо не передбачено законом або договором, а у разі істотного порушення стороною умов договору, договір може бути розірвано судом, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, Законом "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" така умова як строк, протягом якого покупець має вчинити переоформлення права забудовника на об'єкт незавершеного будівництва, як обов'язкова умова приватизації об'єкта незавершеного будівництва не визначена. Судом встановлено, що Відповідачем вживаються всі необхідні і залежні від нього заходи для своєчасного виконання умов договору купівлі-продажу, а також враховано ступінь вини Відповідача та істотність несвоєчасності виконання умов договору

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.06.2013 у справі № 923/343/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при вирішенні даного спору.

Зокрема, Позивач посилається на статтю 19 Закону "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", якою до обов'язкових умов приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, відноситься завершення будівництва об'єкта приватизації у встановлений сторонами строк, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги вимоги статті 526 та частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України та невірно застосував статті 614 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України, Закон "Про приватизацію державного майна", який має спеціальні норми по відношенню до цивільного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи 23.01.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва "35-ти квартирного житлового будинку", розташованого в м. Каховка Херсонської області по вул. П. Морозова.

Договір нотаріально посвідчено 23.01.2003 та зареєстровано в реєстрі за № 109.

За нотаріально посвідченим договором про внесення змін від 29.07.2009 окремі пункти договору купівлі-продажу викладені в новій редакції. Зокрема, пункт 5.4 договору про внесення змін від 29.07.2009 передбачав, що Покупець протягом трьох років з дня нотаріального посвідчення цієї додаткової угоди зобов'язаний добудувати об'єкт та ввести його в експлуатацію, в місячний термін після введення його в експлуатацію надати Продавцю акт введення в експлуатацію добудованого об'єкта, використовувати добудований об'єкт як житловий будинок.

Договір купівлі-продажу від 23.01.2003 за додатковою угодою від 29.07.2009 доповнено пунктами 5.9, 5.10, 5.11, де зазначені обов'язки Покупця про те, що протягом 6 місяців з дня нотаріального посвідчення цієї додаткової угоди Покупець зобов'язаний підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт незавершеного будівництва і в місячний термін після їх переоформлення надати Продавцю копії цих документів (п.5.9), протягом місяця після отримання дозволу на виконання будівельних робіт, надати копію графіка будівельно-монтажних робіт (п.5.10), щоквартально до 20 числа місяця наступного за звітним, надавати Продавцю інформацію щодо виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті та копії документів, які підтверджують виконання робіт.

Додаткову угоду зареєстровано в реєстрі за № 1238 від 29.07.2009.

5 листопада 2012 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області проведено перевірку виконання умов договору купівлі-продажу від 23.01.2003 № 109 та договору про внесення змін від 29.07.2009 № 1238, про що складено акт. У висновках комісії, яка проводила перевірку, вказується про невиконання Покупцем умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва "35-ти квартирного житлового будинку", а саме: не виконано пункти 5.4, 5.10, 5.11 договору в редакції додаткової угоди від 29.07.2009 та виконано неналежним чином пункти 5.3, 5.10, договору.

01.04.2013 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" про розірвання договору купівлі-продажу та повернення державі об'єкта приватизації.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області суди попередніх інстанцій послалися на норми Цивільного і Господарського кодексів. При цьому поза увагою судів залишилися норми спеціального законодавства, яке регулює дані правовідносини.

Так, в статті 19 Закону "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" вказується на те, що обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є встановлення строку будівництва об'єкта незавершеного будівництва, забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку.

При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації у державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.

В частині 5 статті 27 Закону "Про приватизацію державного майна" також закріплені положення про те, що договір купівлі-продажу може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки, а на підставі частини 9 цієї статті приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність у разі розірвання договору купівлі-продажу в судовому порядку.

Аналогічні положення закріплені в частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

За умовами договору купівлі-продажу від 23.01.2003 Відповідач мав завершити будівництво об'єкта приватизації і ввести його в експлуатацію протягом 3-х років з дня підписання акта приймання-передачі. Акт приймання-передачі приватизованого майна підписано сторонами 04.01.2003. Тобто, за умовами договору в первісній редакції житловий будинок підлягав введенню в експлуатацію до 4 лютого 2006 року. В договорі про внесення змін від 29.07.2009 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області за згодою Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" визначається новий трирічний строк завершення будівництва, тобто до 29.07.2012. Ця умова договору знову не виконується.

Судами не зроблено реальної правової оцінки поведінки Відповідача щодо невиконання умов договору купівлі-продажу, виходячи із системного аналізу діючих норм права.

Судами попередніх інстанцій також не досліджено питання про невиконання пунктів 5.10, 5.11 договору купівлі-продажу, які передбачають надання графіка будівельно-монтажних робіт і надання інформації щодо виконання будівельно-монтажних робіт.

Посилаючись на важкий фінансовий стан для завершення будівництва житлового будинку Відповідач ніяким чином не обґрунтовує, а суди залишають поза увагою причини невиконання Відповідачем пунктів 5.10, 5.11 договору купівлі-продажу, які не потребують ніяких матеріальних затрат.

В постанові апеляційного господарського суду зазначається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліос-1" неодноразово зверталося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області з вимогою про продовження терміну введення будівлі в експлуатацію, але матеріали справи не містять тому доказів.

Більше того, частина 1 статті 19 Закону "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" містить пряму вказівку про те, що у разі неможливості завершення будівництва в установлені строки відтермінування цих строків повинно бути документально обґрунтоване.

Згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору і у строк встановлений договором.

Системний аналіз змісту статей 611,614, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України вказує на те, що відповідальність за порушення господарського зобов'язання у вигляді розірвання договору настає за умови встановлення вини порушника (сторони договору), але частина 2 статті 614 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України на Відповідача покладають обов'язок довести, що ним вжито всіх заходів для недопущення правопорушення.

Відповідачем не доведено, судом не з'ясовано наявність таких обставин.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що Відповідачем закуплені будівельні матеріали не може бути підставою для звільнення його від відповідальності, оскільки додані до матеріалів справи видаткові накладні на придбання бетону, цементу, арматури і інших будівельних матеріалів датовані другою половиною 2012 року, коли об'єкт приватизації за умовами договору купівлі-продажу мав бути введений в експлуатацію.

Також слід зазначити, що договір від 23.01.2003 зі змінами в редакції від 29.07.2009 є договором купівлі-продажу об'єкта приватизації та укладений, у тому числі, у відповідності до вимог Закону "Про приватизацію державного майна", норми якого щодо укладення, розірвання, умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації є спеціальними, а тому мають приорітет перед загальними нормами цивільного законодавства і за приписами частини 1 статті 27 Закону "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. Тобто, договір може бути розірвано за невиконання будь-яких (а не істотних або окремих) умов цього договору.

Тому, безпідставними є висновки апеляційного господарського суду щодо віднесення чи не віднесення певних умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва до істотних умов договору.

Наведене у даній постанові свідчить про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а тому рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають скасуванню.

З огляду на те, що за приписами частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права збирати нові докази, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин, касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області задовольняється частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського від 18.06.2013 та рішення Господарського суду Херсонської області від 29.04.2013 у справі № 923/343/13 скасувати.

Справу № 923/343/13 передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда