Ухвала суду № 33060424, 15.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року м. Київ К/9991/13978/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Рибченка А.О.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011

у справі № 2а-7574/08

за позовом Приватного підприємства фірми «Євролюкс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Євролюкс» (далі по тексту - позивач, ППФ «Євролюкс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.11.2007 №0000672303/0.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2008, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була здійснена позапланова виїзена перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року, за результатми якої складено акт перевірки від 02.11.2007 №2320/23-3/21861099.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2007 року на суму 98190,00 грн.

До такого висновку відповідач дійшов, виходячи з того, що на порушення зазначеної вище правової норми підприємством завищено податковий кредит у червні 2007 року на суму податку на додану вартість 98247,16 грн. внаслідок того, що постачальником підприємства -ТОВ «Екстраполіс-7» не здійснено утримання та внесення до бюджету суми податку на додану вартість по податковій накладній від 10.04.2007 №10/4-2 у розмірі 98247,16 грн.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.11.2007 № 0000672303/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 98190,00 грн. за липень 2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Як зазначено в п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Судами встановлено, що відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагента позивача - ТОВ «Екстраполіс-7» в якості платника податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість станом на момент здійснення спірної господарської операції не надано, податкова накладна від 10.04.2007 № 10/4-2 на загальну суму 589482,98 грн., в т.ч. ПДВ - 98247,16 грн., на підставі якої позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складена продавцем у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкової накладної.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пункт 1.3 цієї ж статті визначає платника податку як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Виходячи з положень п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. При цьому на позивача обов'язок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.

Невиконання постачальником товару своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит і, в подальшому, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановлених Законом випадках.

Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість в розмірі 98247,16 грн. до складу податкового кредиту, відображення суми, належної до бюджетного відшкодування, в декларації з податку на додану вартість за липень 2007 року.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість в розмірі 98190,00 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, межі перегляду, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)А.О. Рибченко (підпис)С.Е. Острович З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова