Ухвала суду № 33060425, 15.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року м. Київ К/9991/22289/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Рибченка А.О.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2010

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011

у справі № 2а-4707/10/0670

за позовомКоростенської райспоживспілкидоКоростенської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській областіпроскасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Коростенська райспоживспілка (далі по тексту - позивач) звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області (далі по тексту - відповідач, Коростенська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000622301/0 від 07.06.2010 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 46390,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 23195,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2010, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 12.05.2010 по 31.05.2010 Коростенською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт № 195/23-01/01749303 від 31.05.2010.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимоги пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в сумі 48365,00 грн., з якої «до складу податкового кредиту неправомірно включено суму податку за придбаний товар (послуги), який не відображено підприємствами-контрагентами у складі податкових зобов'язань за відповідні звітні періоди» з березня 2008 року по липень 2009 року, січень 2010 року у розмірі 46390,28 грн.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622301/0 від 07.06.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72548,00 грн., з яких за основним платежем - 48365,00 грн., за штрафними санкціями - 24183,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.

Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів в оприбуткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Коростенською райспоживспілкою товари придбавалися суто для використання їх у господарській діяльності, оплачувалися на розрахункові розрахунки постачальників, що не заперечувалося працівниками ДПІ як під час перевірки, так і в судовому засіданні.

Що стосується наявності податкової накладної при формуванні податкового кредиту, то пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкові накладні Коростенської райспоживспілки відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість», оскільки включають необхідні реквізити, а тому вказані у них суми правомірно внесені позивачем до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість. Крім того діючим законодавством не передбачено, що постачальник товару (послуг) повинен надавити покупцю податкову накладну тільки після декларування своїх податкових зобов'язань, що виникають внаслідок, поставки цього товару (послуг).

Позивачем надано податкові та видаткові накладні, копії платіжних доручень, як доказ сплати отриманих товарів, рахунки-фактури та товарні накладні.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2011залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)А. О. Рибченко (підпис)С.Е. Острович

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова