Ухвала суду № 33060364, 08.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року м. Київ К/9991/9915/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011

у справі № 2а-27211/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс»

до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Армлит-Донбасс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Армлит-Донбасс») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Харцизьку Донецької області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.11.2010 №0000092330/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.09.2010 позивачем до відповідача була подана податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року, згідно з якою позивачем визначено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 365654,00 на рахунок платника у банку (рядок 25.1).

У період з 27 жовтня по 12 листопада 2010 року ДПІ у м. Харцизьку Донецької області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 1 липня до 31 серпня 2010 року, за наслідками якої складений акт від 12.11.2010 №2686/23-3/31649644. Перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за серпень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 307783,00 грн. Крім того, в акті перевірки зазначено, що сума податку на додану вартість 57871,00 грн., яка включена до складу податкового кредиту, не підтверджена перевіркою до кінцевого виробника, а також постачальники позивача не визначили свої податкові зобов'язання у спірному періоді, що підтверджується витягом з автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2010 №0000092330/0, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за серпень 2010 року у розмірі 57871,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, з наведених норм вбачається, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження фактів узгодженості дій платника податку з постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності щодо таких дій чи сприянні в ухиленні постачальників від виконання податкових зобов'язань

Таким чином, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий О.І. Степашко Судді Г.К. Голубєва С.Е. Острович