Ухвала суду № 33060365, 08.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року м. Київ К/9991/24855/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Голубєвої Г. К.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011

у справі № 2а-14323/10/2070

за позовомПриватного підприємства фірми «Бона»доДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харковапровизнання недійсним податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Бона» (далі по тексту - позивач, ППФ «Бона») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000491550/0 від 02.11.2010.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ Червонозаводському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ППФ «Бона» про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року та червень 2010 року, виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за березень 2010 року та червень 2010 року, за результатами якої складений акт від 22.10.2010 № 7362/15-510/23916606, яким встановлені порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 4200,00 грн., у тому числі за лютий 2010 року на суму 1400,00 грн., за березень 2010 року на суму 700,00 грн., за квітень 2010 року на суму 700,00 грн., за травень 2010 року суму 700,00 грн. та за червень 2010 року на суму 700,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 02.11.2010 № 0000491550/0 щодо донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6300,00 грн., з них 4200,00 грн. - за основним платежем, та 2100,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Правила формування податкового кредиту платником податку на додану вартість визначені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, право на податковий кредит відповідно до приписів пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» виникає по першій з подій, а саме: даті оплати товарів (робіт, послуг), або даті отримання податкової накладної.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Агропромислова група Антей», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за період лютий-червень 2010 року, підтверджується договором про надання охоронних послуг № 1/09-08 від 01.09.2008, відповідно до п. 1 якого замовник (ППФ «Бона») передає, а виконавець ( ТОВ ««Агропромислова група Антей») приймає під охорону огороджену територію, розташовану по вул. Чугуївській, 78 в м. Харків, що належить позивачу.

Фактичне надання послуг ТОВ «Агропромислова група Антей» з охорони території підтверджується актами надання послуг з вартістю наданих послуг від 28.02.2010 у сумі 4200,00 грн., від 31.03.2010 у сумі 4200,00 грн., від 30.04.2010 у сумі 4200,00 грн., від 31.05.2010 у сумі 4200,00 грн., від 30.06.2010 у сумі 4200,00 грн.

Послуги з охорони надані ТОВ «Агропромислова група Антей» позивачем були оплачені, що підтверджується розрахунковими документами про списання коштів з рахунку позивача, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, адреса території, яка відповідно до спірного договору передавалася для охорони ТОВ «Агропромислова група Антей» співпадає з юридичною адресою позивача.

На момент видачі спірних податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість, що відповідачем не оспорюється, а отже відповідно до приписів пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мав право видавати податкові накладні.

Таким чином, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі отриманих від ТОВ «Агропромислова група Антей» податкових накладних за надані послуги з охорони, відповідного до спірного договору.

Висновки відповідача щодо неправомірного завищення позивачем податкового кредиту за період лютий-червень 2010 року ґрунтуються на невизнанні податкових декларацій ТОВ «Агропромислова група Антей» за перший та другий квартал 2010 року як податкової звітності.

Однак, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на податковий кредит від того, чи визнана податкова декларація контрагента позивача як податкова звітність. Вказаний Закон визнає тільки одну підставу для виключення з податкового кредиту відповідні суми ПДВ і цією підставою є відсутність належним чином оформленої податкової накладної, а не податкової декларації.

Крім того, реальність здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за спірний період, підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з матеріалів справи, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами вірно зазначено, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)С.Е. Острович

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова