Ухвала суду № 33060218, 13.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2013 р. м. Київ К/800/20114/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рис Бессарабії»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року

у справі № 1570/5621/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рис Бессарабії»

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби

про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рис Бессарабії» (позивач) звернулось до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (відповідач), в якому просило визнати неправомірними дії контролюючого органу в частині збільшення ТОВ «Рис Бессарабії» суми грошового зобов'язання із збору за спеціальне використання води, а також скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000272350 від 27 грудня 2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Рис Бессарабії» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування збору за спеціальне використання води за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1155/23-50/36837333 від 14 грудня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272350 від 27 грудня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із збору за спеціальне використання води в розмірі 7 736 049,00 грн. (7 376 170,00 грн. - основний платіж, 359 879,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 323.1 статті 323, пункту 324.1 статті 324, пункту 325.1 статті 325, пункту 326.1 статті 326, статті 327 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неподанням податкових декларацій із збору: за спеціальне використання поверхневих та підземних вод; за спеціальне використання поверхневої води теплоелектростанціями з прямоточною системою водопостачання; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод житлово-комунальними підприємствами; за спеціальне використання води, яка входить виключно до складу напоїв; за спеціальне використання поверхневих і підземних вод для потреб рибництва; за спеціальне використання кар'єрної, шахтної, дренажної води, що призвело до заниження збору за спеціальне використання води на суму в розмірі 7 376 170,37 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що позивач є платником збору за спеціальне використання води, а тому був зобов'язаний самостійно обчислювати спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води, а також подавати до контролюючого органу відповідні податкові декларації.

Проте, колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій передчасним, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 1 Водного кодексу України (далі - ВК України) водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до статті 42 ВК України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Згідно із статтею 48 ВК України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10 червня 2011 року надано позивачу дозвіл на спеціальне водокористування.

ТОВ «Рис Бессарабії» не має власних водозабірних споруд, відповідного обладнання для забору води та не є суб'єктом загального водокористування, а відтак слід погодитись з доводами судових інстанцій про те, що позивач є вторинним водокористувачем, який здійснює спеціальне водокористування.

Підпунктом 14.1.67 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що збір за спеціальне використання води - загальнодержавний збір (застосовується для розділу XVI цього Кодексу), який справляється за спеціальне: а) використання води водних об'єктів; б) використання води, отриманої від інших водокористувачів; в) використання води без її вилучення з водних об'єктів для потреб гідроенергетики і водного транспорту; г) використання води для потреб рибництва.

Відповідно до пункту 323.1 статті 323 ПК України платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Як встановлено судами, між позивачем та Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству (виконавець-1), Кілійським управлінням водного господарства (виконавець-2) укладено договір № 4 від 24 березня 2011 року на виконання умов якого останніми здійснювалась подача води ТОВ «Рис Бессарабії» для поливу зрошуваних земель відповідно до актів здачі-приймання.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не встановили, чи включено до ціни тарифу, який сплачувався позивачем виконавцям за послуги з подачі води, збір за спеціальне використання води.

Також, судам для застосування положень пункту 323.1 статті 323 ПК України слід було встановити для чого позивач як вторинний водокористувач використовував воду.

Згідно з пунктом 324.1 пункту 324 ПК України об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Підпунктом 324.4.6 пункту 324.4 статті 324 ПК України передбачено, що збір не справляється за воду, що втрачена в магістральних та міжгосподарських каналах зрошувальних систем та магістральних водогонах.

Відтак суду при розгляді справи необхідно також надати належну правову оцінку довідці Кілійського управління водного господарства № 223 від 23 грудня 2011 року, відповідно до якої за поливний сезон 2011 року насосними станціями Ліски-1 та Ліски-3 Кілійського управління водного господарства всього подано води на зрошувальні землі ТОВ «Рис Бессарабії» 27 154,1 тис. м. куб., в тому числі втрачено - 4 073,1 тис. м. куб.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рис Бессарабії» задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Муравйов О.В.