Ухвала суду № 33060220, 08.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2013 року м. Київ К/9991/6423/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011

у справі № 2а-10256/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Груп»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тітан Груп» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Тітан Груп») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова) про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем 18.05.2010 було надано відповідачу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року (з Додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) в рамках надання звітності в електронному вигляді, а саме електронною поштою, яка була отримана відповідачем та зареєстрована під № 900173971 від 18.05.2010 без заперечень, про що свідчить квитанція №2 від 18.05.2010.

ДПІ у Київському районі м. Харкова листом від 26.05.2010 № 10677/10/28-318 інформувало ТОВ «Тітан Груп» про те, що податкова декларація за квітень 2010 року прийнята зі статусом «не визнано, як податкова декларація», з посиланням на пп. 4.5 п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПАУ № 827 від 31.12.2008, а також згідно порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 № 166 (у редакції наказу ДПАУ від 17.03.2008 № 159). Письмових пропозицій на адресу позивача щодо надання нової податкової декларації з виправленими показниками податковим органом не направлялося.

17.06.2010 позивачем до ДПІ у Київському районі м. Харкова було надано податкову декларацію з ПДВ за травень 2010 року на якої стоїть штамп ДПІ Київського району м. Харкова з грифом «отримана з попередженням про можливість невизнання» під № 52914 від 17.06.2010.

ДПІ у Київському районі м. Харкова листом від 21.06.2010 інформувало ТОВ «Тітан Груп» про те, що податкова декларація ТОВ «Тітан Груп» за травень 2010 року прийняті зі статусом «не визнано, як податкова декларація», з посиланням на пп. 4.5 п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПАУ № 827 від 31.12.2008, а також згідно порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 № 166 (у редакції наказу ДПАУ від 17.03.2008 № 159). Письмових пропозицій на адресу позивача щодо надання нової податкової декларації з виправленими показниками податковим органом не направлялося.

23.07.2010 ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Титан Груп» за квітень - травень 2010 року, за результатами якої складено акт № 447/15-208/34859177 від 23.07.2010. В якому встановлено порушення пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0009071503 від 06.08.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій на суму 340,00 грн.

16.07.2010 та 19.08.2010 ТОВ «Титан Груп» до ДПІ у Київському районі м. Харкова було надано податкову декларацію з ПДВ за червень, липень 2010 року на яких стоять штампи ДПІ Київського району м. Харкова з грифом «отримана з попередженням про можливість невизнання» під № 73034 від 16.07.2010 та під №92425 від 18.08.2010.

ДПІ у Київському районі м. Харкова листами від 19.07.2010 № 15285/10/28-317 та від 28.08.2010 №17974/10/28317 інформувало ТОВ «Тітан Груп» про те, що податкові декларації ТОВ «Тітан Груп» за червень, липень 2010 року прийняті зі статусом «не визнано, як податкова декларація», з посиланням на пп. 4.5 п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПАУ № 827 від 31.12.2008, а також згідно порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 № 166 (у редакції наказу ДПАУ від 17.03.2008 № 159). ДПІ у Київському районі м. Харкова позивачу запропоновано надати нові податкові декларації з виправленими показниками.

30.08.2010 ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Титан Груп» за червень, липень 2010 року, за результатами якої складено акт № 447/15-208/34859177 від 23.07.2010, в якому встановлено порушення пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2181-ІІІ).

На підставі висновку акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0010211503 від 03.09.2010, яким визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій на суму 340,00 грн.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених пп. «г» пп. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.

Згідно з пп. 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

За наведених норм Закону, податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення.

Форма податкової декларації, Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за № 250/2054.

Положення цього Порядку кореспондуються з вимогами Закону № 2181, а саме, пунктом 4.3 Порядку передбачені аналогічні Закону № 2181-ІІІ підстави для невизнання податкової звітності податковим органом, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Матеріалами справи підтверджено той факт, що декларацій позивача за квітень, травень, червень, липень 2010 року містять всі необхідні реквізити; підписані посадовою особою позивача та скріплені печаткою.

Будь яких недоліків передбачених пп. 4.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, ДПІ у Київському районі м. Харкова у деклараціях позивача за квітень-липень 2010 року не виявлено та, відповідно, не зазначено в листах відповідача від 26.05.2010 № 10677/10/28-318, від 21.06.2010 № 13079/10/28-317, від 19.07.2010 № 15285/10/28-317 та від 20.08.2010 №17974/10/28317.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що невизнання декларацій з підстав, що викладені у листах відповідача є неправомірним.

Стосовно посилань відповідача в листах на пп. 4.5 п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації від 31.12.2008 № 827, суди зазначили наступне.

За своєю правовою природою Методичні рекомендації носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і, відповідно, не можуть містити норм права, тим більше змінювати або доповнювати положення діючих Законів України з питань оподаткування. Проте, пп. 4.5 п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України розширено визначений абзацом п'ятим пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» перелік підстав для невизнання податкової звітності, чим фактично встановлено нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників податків. Вказані Методичні рекомендації не проходили державної реєстрації у Міністерстві юстиції України відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731.

При цьому, згідно з пунктом 15 зазначеного Положення, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов'язковим.

З огляду на зазначене, податковий орган не може покласти в обґрунтування своїх дій умови невизнання податковою декларацією, додатково у порівнянні з Законом № 2181, встановлені пп. 4.5 п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, що вимоги позивача про неправомірність дій відповідача щодо невизнання податкових декларацій за квітень, травень, червень, липень 2010 року, як податкової звітності з підстав, викладених у листах ДПІ у Київському районі м. Харкова від 26.05.2010 № 10677/10/28-318, від 21.06.2010 № 13079/10/28-317, від 19.07.2010 № 15285/10/28-317 та від 20.08.2010 №17974/10/28317 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки, встановлено неправомірність дій відповідача щодо невизнання податкових декларацій ТОВ «Тітан Груп» за квітень, травень, червень, липень 2010 року як податкової звітності, встановлено своєчасність подання позивачем вказаних декларацій, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновки актів невиїзних документальних перевірок своєчасності подання податкових декларацій з ПДВ № 447/15-208/34859177 від 23.07.2010, № 447/15-208/34859177 від 23.07.2010 щодо не подачі ТОВ «Тітан Груп» декларацій за вказаний період є необґрунтованими та безпідставними, податкові повідомлення-рішення від 06.08.2010 №0009071503/0, від 03.09.2010 №00102211503/0, прийнятті на підставі вказаних актів є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий О.І. Степашко Судді Г.К. Голубєва С.Е. Острович